розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року у складі судді Диби О. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Українець Л. Д., Оніщука М. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариство "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2619/0808/71-072, згідно якого останній надано кредит у розмірі 225 000 доларів США зі сплатою 9 % річних, строком до 08 жовтня 2037 року. Грошові кошти за кредитом надані двома траншами: перший у розмірі 190 000 доларів США 08 серпня 2008 року, другий - 35 000 доларів США після виконання умов, передбачених кредитним договором.

08 серпня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договори поруки № 2619/0808/71/072-Р-1, № 2619/0808/71/072-Р-2, відповідно до яких останні прийняли на себе зобов`язання відповідати за повне і своєчасне виконання зобов`язань позичальником за кредитним договором.

28 листопада 2012 року між публічним акціонерним товариством "Сведбанк", який є правонаступником акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк", та товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Вектор Плюс") укладено договір факторингу № 15, відповідно до якого ТОВ "ФК "Вектор Плюс" набуло право вимоги за вищевказаним кредитним договором.

28 листопада 2012 року між ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір факторингу, відповідно до якого останнє набуло право вимоги за кредитним договором від 08 серпня 2008 року № 2619/0808/71-072.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 17 грудня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 218 426 грн 37 коп., яка складається з: 115 775 грн 74 коп. - заборгованість за кредитом, 68 306 грн 31 коп. - заборгованість по відсоткам, 34 344 грн 32 коп. - пені.

Враховуючи вищевикладене ТОВ "Кредитні ініціативи" просило суд стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 218 426 грн 37 коп.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року, позов ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2008 року № 2619/0808/71-072 у розмірі 218 426 грн 37 коп., яка складається з: 115 775 грн 74 коп. - заборгованість за кредитом, 68 306 грн 31 коп. - заборгованість по відсоткам, 34 344 грн 32 коп. - пені.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" по 728 грн 08 коп. судового збору з кожного.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, забезпеченого порукою, утворена заборгованість підлягає стягненню у солідарному порядку з позичальника та поручителів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до Розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 червня 2019 року № 643/0/226-19 та Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що, ухвалюючи заочне рішення у справі, місцевий суд позбавив її права на судовий захист власних інтересів. Також вказує, що ухвалення заочного рішення відбулось у першому судового засідання без її повідомлення.

Апеляційний суд, здійснюючи апеляційний перегляд справи та залишаючи заочне рішення суду першої інстанції без змін, не врахував доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 . Крім того, вказує, що оскаржуваними судовими рішеннями здійснено повторне стягнення кредитної заборгованості.

Заперечення на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 серпня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2619/0808/71-072. За умовами договору ВАТ "Сведбанк" зобов`язалося надати відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 225 000 доларів США зі сплатою 9,5 % річних на строк з 08 серпня 2008 року по 08 жовтня 2037 року у вигляді двох траншів: перший 190 000 доларів США та 35 000 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит у визначені строки шляхом сплати щомісячних платежів та сплати проценти за користування.

23 січня 2009 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно якої сторони визначили, що надання кредиту здійснюється шляхом надання мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості: у доларах США - 188 134 доларів США; у гривнях - 118 40 грн, визначено процентну ставку у розмірі 9,5 % річних - за користування кредитом у доларах США, 19 % річних за користування кредитом у гривні.

Згідно з договорами про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 2 від 26 січня 2009 року, № 3 від 27 квітня 2009 року, № 5 від 07 липня 2009 року сторонами було визначено процентну ставку за період з 26 січня 2009 року по 26 травня 2009 року - в розмір 7,5 % річних, за період з 08 липня 2009 року по 09 червня 2010 року - у розмірі 7% річних.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 08 серпня 2008 року №2619/0808/71-072 між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 2619/0808/71-072-Р-1, до якого також вносилися відповідні зміни.

Також у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 08 серпня 2008 року №2619/0808/71-072 між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 2619/0808/71-072-Р-2, до якого також вносилися відповідні зміни.

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" було укладено договір факторингу № 15, відповідно до умов якого ПАТ "Сведбанк" передало ТОВ "ФК "Вектор Плюс" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

28 листопада 2012 року ТОВ "ФК "Вектор Плюс" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Вектор Плюс" передало ТОВ "Кредитні ініціативи" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі укладеними з відповідачами.

Посилаючись на неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2008 року №2619/0808/71-072, яка станом на 17 грудня 2014 року становить 218 426 грн 37 коп. та складається з: 115 775 грн 74 коп. - заборгованість за кредитом; 68 306 грн 31 коп. - заборгованість по відсоткам; 34 344 грн 32 коп. - пеня.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року відхилено, оскаржувані судові рішення залишено без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Таким чином, встановивши, що основне зобов`язання за кредитним договором від 08 серпня 2008 року №2619/0808/71-072, яке забезпечене порукою, позичальником належним чином не виконано, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про солідарне стягнення утвореної заборгованості з позичальника та поручителів. При цьому суд перевірив розрахунок кредитної заборгованості на дотримання вимог закону та умов договору.

Щодо посилання заявника у касаційній скарзі про те, що, ухвалюючи заочне рішення у справі, місцевий суд позбавив її права на судовий захист власних інтересів та того, що оскаржуваними судовими рішеннями здійснено повторне стягнення кредитної заборгованості, тому що Вишгородським районним судом Київської області від 09 грудня 2013 року вже було звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 405 ЦПК України, якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

Частиною четвертою статті 405 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи.

Враховуючи те, що аналогічні наведеним заявником доводи касаційної скарги вже розглядалися під час розгляду касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року, які ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року залишено без змін, відсутні підстави для повторного розгляду вказаних доводів.

Разом із тим, слід зазначити таке.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Вимога статті 526 ЦК України щодо обов`язку виконувати зобов`язання належним чином поширюється і на акцесорні (забезпечувальні) договори та сторін таких договорів.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред`явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобов`язання, не вправі пред`явити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Водночас, стягуючи солідарно з боржника та поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_5 суми заборгованості, що виникла у зв`язку неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, суди попередніх інстанцій не врахували, що оскільки умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою, то між ними відповідно до статей 553, 554 ЦК України не виникає солідарного зобов`язання, тому позовні вимоги кредитора підлягають задоволенню шляхом стягнення боргу солідарно з боржника та кожного поручителя окремо.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 17 грудня 2014 року в справі № 6-185цс14.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно частини третьої статті 405 ЦПК України за результатами розгляду цієї скарги суд приймає постанову відповідно до статті 416 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду касаційної інстанції.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ підлягають зміні в частині визначення порядку стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника та кожного з поручителів.

Керуючись статтями 400, 405, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2008 року № 2619/0808/71-072 у розмірі 218 426 грн 37 коп., яка складається з: 115 775 грн 74 коп. - заборгованість за кредитом, 68 306 грн 31 коп. - заборгованість по відсоткам, 34 344 грн 32 коп. - пені.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2008 року № 2619/0808/71-072 у розмірі 218 426 грн 37 коп., яка складається з: 115 775 грн 74 коп. - заборгованість за кредитом, 68 306 грн 31 коп. - заборгованість по відсоткам, 34 344 грн 32 коп. - пені.

В решті заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року залишити без змін.