розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області у складі судді Беламута П. М. від 25 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області у складі колегії суддів: Кожух О. А., Джуги С. Д., Кондора Р. Ю., від 06 березня 2017 року,

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" (далі - ПАТ "ВіЕс Банк", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позовна заява мотивована тим, що 21 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 90 000 доларів США зі сплатою 12,5% річних з кінцевим строком повернення 20 квітня 2023 року. З метою забезпечення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, 25 квітня 2008 року між банком та

ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, предметом якого є належні останнім земельна ділянка площею 0,2481 га та розташований на ній житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 254 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, станом на 10 серпня 2015 року у нього перед банком утворилась заборгованість в сумі 61 948,19 доларів США, що еквівалентно 1 306 480,02 грн, в рахунок погашення якої позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі покупцю та виселити відповідачів із зазначеного будинку.

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ "ВіЕс Банк", в якому просила визнати недійсним договір іпотеки, посилаючись на те, що на момент його укладення у житловому будинку, який є предметом іпотеки, проживала неповнолітня дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, однак майно передано в іпотеку без дозволу органу опіки та піклування, що суперечить положенню частини третьої

статті 17 Закону України "Про охорону дитинства".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області

від 25 серпня 2016 року позов ПАТ "ВіЕс Банк" задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості у розмірі 61 948,19 доларів США, що еквівалентно 1 306 480,02 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0, 2481 га та розташований на ній житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 254 кв. м по

АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з прилюдних торгів за початковою вартістю, не нижчою за 565 600 грн. У задоволенні іншої частині позовних вимог банку відмовлено. У задоволенні зустрічного позову

ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, допустив заборгованість за кредитом, а тому є всі, передбачені законом та договором, підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з прилюдних торгів. Відмовляючи у задоволенні позову про виселення відповідачів з предмета іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що вказаний житловий будинок був набутий іпотекодавцями не за рахунок кредитних коштів ПАТ "ВіЕс Банк", наданих ОСОБА_1 на підставі кредитного договору від 21 квітня 2008 року, тому виселення відповідачів без надання їм іншого постійного жилого приміщення відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР є неможливим.

Суд вважав, що не підлягають до задоволення й зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, оскільки в матеріалах справи наявний дозвіл органу опіки та піклування на передачу в іпотеку житлового будинку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 06 березня

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 25 серпня 2016 року змінено та викладено абзац перший резолютивної частини рішення в наступній редакції. Позов ПАТ "ВіЕс Банк" задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами у розмірі 56 091,29 доларів США, що еквівалентно 1 182 958, 69 грн, та 123 521, 33 грн - пеня, звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 0, 2481 га та розташований на ній житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 254 кв. м по АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ "ВіЕс Банк" від свого імені будь-якій особі за договором купівлі-продажу, встановив початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, але не менше ніж за 565 600 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що задовольняючи позов банку суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу ним предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі покупцю, а не шляхом проведення прилюдних торгів, як помилково вважав суд, а тому позов банку підлягає задоволенню у межах заявлених ним вимог, що не суперечить чинному законодавству. При цьому вважав, що пеня, в рахунок погашення якої підлягає звернення стягнення на предмет іпотеки, підлягає визначенню у національній валюті - гривні, однак суд помилково встановив її у доларах США. Разом з тим суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову, оскільки орган опіки та піклування надав дозвіл на укладення оспорюваного договору іпотеки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводів особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що банк не підтвердив належними та допустимими доказами наявність у нього ліцензії на здійснення валютних операцій, а тому визначення судом розміру заборгованості у доларах США, у рахунок якої підлягає звернення стягнення на предмет іпотеки, суперечить чинному законодавству. Судами не зазначено початкової ціни предмета іпотеки для його реалізації. Крім того, судами не застосовано Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) . Вказувала, що договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок, в якому на момент його укладення проживала неповнолітня дитина, не відповідає вимогам частини першої статті 203 ЦК України, частини третьої статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" та чистини четвертої статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", оскільки договір укладено без відповідного на це дозволу органу опіки та піклування.

Оскільки судові рішення в частині вирішення судами позовних вимог про виселення не оскаржуються, то відповідно до статті 400 ЦПК України їх законність в цій частині колегією суддів не перевіряється.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 квітня 2008 року між ВАТ "Електрон Банк", правонаступником якого є

ПАТ "ВіЕс Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 90 000 доларів США зі сплатою 12,5% річних з кінцевим строком повернення 20 квітня

На забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору,

25 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, предметом якого є належні останнім земельна ділянка площею 0,2481 га та розташований на ній житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 254 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки право користування житловим будинком, який є предметом іпотеки, мала малолітня ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, рішенням виконавчого комітету Кушницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області від 14 квітня 2008 року, як органом опіки та піклування, ОСОБА_4 надано дозвіл на укладення договору іпотеки цього будинку.

Позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, станом на 10 серпня 2015 року у нього перед банком утворилась заборгованість в сумі 61 948,19 доларів США, що еквівалентно

1 306 480,02 грн, яка складається із: 51 634,72 доларів США - тіло кредиту; 4 456,57 доларів США - проценти за користування кредитом; 5 856,90 доларів США - пеня.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а також з метою дотримання єдності судової практики, Верховний Суд вважає за можливе вийти за межі доводів касаційної скарги.

Щодо позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України "Про іпотеку" одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказаний Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку"): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя

статті 36 Закону країни "Про іпотеку"): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України "Про іпотеку"); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України "Про іпотеку").

У підпункті "д" пункту 23 договору іпотеки від 25 квітня 2008 року сторони передбачили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодеражателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України "Про іпотеку", можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.

Частина друга статті 36 Закону України "Про іпотеку", яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо

у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону України "Про іпотеку", способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону України "Про іпотеку"), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателяу спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, провадження № 14-112цс19.

Згідно з частиною четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На зазначене суд апеляційної інстанції належної уваги не звернув, не врахував, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання позивачу права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, що є свободою договору (статті 6, 627 ЦК України).

Таким чином, задовольняючи позов ПАТ "ВіЕс Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд допустив порушення вимог законодавства, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання позивачу права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, тому у задоволенні позову ПАТ "ВіЕс Банк" у зазначеній частині необхідно відмовити.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не переглядається, оскільки змінене в цій частині судом апеляційної інстанції.

Щодо зустрічних позовних вимог

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Установивши, що виконавчим комітетом Кушницької сільської ради Іршавського району Закарпатської області, як органом опіки та піклування, був наданий дозвіл ОСОБА_4 на укладення договору іпотеки житлового будинку по АДРЕСА_1, право користування яким мала малолітня ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним оспорюваного договору іпотеки.

Доводи касаційної скарги про відсутність дозволу органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки спростовуються наявним в матераілах справи рішенням такого органу від 14 квітня 2008 року (а. с. 128, 145 т. 1, а. с. 32

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 06 березня

2017 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати і ухвалити нове рішення в цій частині.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" до ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: приватний нотаріус Іршавського районного нотаріального округу Матіко Юрій Андрійович, орган опіки та піклування Іршавської районної державної адміністрації Закарпатської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.