розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді

Жмудя О. О. від 18 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області у складі колегії суддів: Зайцева А. Ю., Голоти Л. О., Шемети Т. М., від 05 липня 2017 року,

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

(далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) про стягнення заборгованості за договором поточного рахунку.

Позовну заяву мотивовано тим, що 25 липня 2008 року між ним та

банком був укладений договір № SAMDN02000703962547, відповідно до умов якого банк відкрив їй поточний рахунок, на який вона вносила грошові кошти. Станом на 11 березня 2014 року залишок коштів на поточному рахунку становив 8 993,18 доларів США і відповідачем була здійснена остання видаткова операція на 150 доларів США, отже сума коштів, які знаходяться на рахунку складає 8 843,18 доларів США. 26 листопада

2014 року позивач звернулася до відповідача із заявою про видачу належних їй коштів, однак банк відмовив у поверненні вкладу.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору поточного рахунку щодо повернення коштів, просив стягнути з відповідача на свою користь суму вкладу у розмірі 8 843,18 доларів США та 3% річних за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 186,11 доларів США, що еквівалентно 3 925,03 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня

2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 кошти за договором поточного рахунку у сумі 8 843,18 доларів США, а також 3% річних у сумі 186,11 доларів США, що еквівалентно 3 925,03 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору вкладу щодо повернення внесених позивачем на поточний рахунок коштів та сплати відсотків, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у заявленому позивачем розмірі, який є обґрунтованим.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2017 року в частині стягнення трьох відсотків змінено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 3% річних у сумі 1 697,04 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму внесених коштів на поточний рахунок. При цьому суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення 3% річних у іноземній валюті, оскільки таке суперечить положенням статей 192, 533 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надала оригіналу договору поточного рахунку та квитанції, які б підтверджували факт укладення договору банківського вкладу між сторонами та внесення заявленої суми грошових коштів на депозитний рахунок, а отже, судові рішення ухвалено за копіями документів, доданих до позовної заяви, які не є належним доказом. Крім того, після окупації території АР Крим та м. Севастополя виконання зобов`язань за укладеними ПАТ КБ "ПриватБанк" у Криму договорами депозитного вкладу, окупаційна влада поклала на Автономну некомерційну організацію "Фонд захисту вкладників" за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АР Крим та м. Севастополя.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та зупинено виконання оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 липня 2008 року між сторонами укладено договір поточного рахунку, за умовами якого банк відкрив позивачу поточний рахунок № НОМЕР_1 у валюті - долари США.

На підставі вказаного договору позивачу була видана електронна ощадна книжка № НОМЕР_2 (а. с. 2 т. 1).

11 березня 2014 року позивачу було виплачено 150 доларів США з рахунку

Станом на 11 березня 2014 року залишок коштів на рахунку за вказаним договором становив 8 843,18 доларів США, що підтверджується копіями чеків (а. с. 3).

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (стаття 1066 ЦК України).

Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (стаття 1068 ЦК України).

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (z1172-03) (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет. Банк зобов`язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення (пункт 1.9 Інструкції № 492).

Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що позивачем доведено відповідно до положень статей 10, 60 ЦПК України 2004 року укладення з ПАТ КБ "ПриватБанк" 25 липня 2008 року договору поточного рахунку, дотримання сторонами при його укладанні письмової форми цього договору, оскільки він скріплений підписами сторін та містить відбиток печатки банку, оригінал договору досліджено судом першої інстанції.

На підставі укладеного між сторонами договору рахунку позивачу була видана електронна ощадна книжка, на рахунку якої станом на 11 березня 2014 року залишок коштів складав 8 843,18 доларів США, що підтверджується копіями чеків, які міститься у матеріалах справи, які належним чином засвідчені (а. с. 3, 235-236 т. 1).

Судами детально проаналізовано чек № 12064729583 від 11 березня

2014 року, який містить всі необхідні реквізити, із співпадіннями ПІБ позивача, поточного рахунку заявника, баланс, а також номер виданої на підставі договору рахунку електронної ощадної книжки, та зроблено правильний висновок про наявність правових підстав для стягнення залишку коштів, зазначених на цьому чеку.

З огляду на вищевикладене, доводи банку про недодержання сторонами письмової форми договору спростовуються вищевикладеним. Заперечуючи проти позову, банк не пояснив існування чеку № 12064729583 від 11 березня

2014 року із залишком на рахунку у сумі 8 843,18 доларів США іншими обставинами, аніж існування договору рахунку від 25 липня 2008 року, а тому суди правильно вважали доведеним укладення між сторонами у належній письмовій формі договору банківського рахунку.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 10, 60 ЦПК України

2004 року), дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 коштів за договором поточного рахунку від 25 липня 2008 року

№ SAMDN02000703962547 у розмірі 8 843, 18 доларів США та 3% річних у розмірі 1 697,04 грн, у зв`язку із неналежним виконанням банком зобов`язань щодо повернення належних позивачу коштів.

Заперечень щодо розміру стягнутих судом коштів відповідач суду не надав, власного розрахунку не навів.

Не заслуговують на увагу доводи ПАТ КБ "ПриватБанк" про неможливість здійснення банківської діяльності на окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, оскільки припинення діяльності відокремлених структурних підрозділів банку не можуть бути підставою для звільнення від виконання зобов`язань, визначених вказаних договором, оскільки діяльність ПАТ "КБ "ПриватБанк" як юридичної особи не припинена.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.