Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 520/7842/16-ц

провадження № 61-20640св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Артеменка І. А., Черевка П. М., Драгомерецького М. М., від 15 лютого

2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звільнення майна з-під арешту.

Позовна заява мотивована тим, що на забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного між банком та ОСОБА_2, 26 березня 2007 року між сторонами був укладений договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передала банку в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Унаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору, банк звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, який рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2013 року було задоволено. У процесі виконання цього рішення банк дізнався про наявність арешту вказаної вище квартири, який був накладений ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2012 року у межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Посилаючись на те, що вказаний арешт порушує його право як іпотекодержателя, який має пріоритет права на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, банк просив зняти арешт з квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси у складі судді Прохорова П. А. від 24 жовтня 2016 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Звільнено з-під арешту квартиру АДРЕСА_1, накладеного на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси

від 12 жовтня 2012 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що квартира, на яку накладено арешт судовим рішенням, перебуває в іпотеці банку, який має пріоритет права на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником ОСОБА_3 задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня

2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк".

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що правом звернення до суду із вимогами про звільнення майна з-під арешту наділений лише його власник, однак банк не є власником предмета іпотеки. Крім того, накладення арешту відбулося ухвалою суду, а не державним виконавцем, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положення

статті 60 Закону України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що іпотекодержатель має пріоритет права на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, а тому наявні правові підстави для звільнення квартири з-під арешту.

Відзив на касаційну скаргу

У червні 2017 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухваленого судом апеляційної інстанції рішення.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 березня 2007 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит та зобов`язався повернути кредитні кошти банку у строк та порядку, передбаченому цим договором.

26 березня 2007 року на забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, за умовами якого остання передала у іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру

АДРЕСА_1 .

Вказана іпотека була зареєстрована у державному реєстрі іпотек 02 квітня 2007 року.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2013 року у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка виникла у зв`язку із невиконанням позичальником своїх зобов`язань, звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2012 року забезпечено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 600 000 грн, шляхом накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 575, 577 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки щодо зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Статтею 4 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Особливості звернення стягнення на заставлене нерухоме майно визначено також положеннями Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року (606-14) "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час накладення арешту на майно).

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 60 Закону України "Про виконавче провадження").

Виходячи з системного тлумачення статей 16, 572, 589 ЦК України, статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1 Закону України "Про іпотеку" і роз`яснень пункту 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" (v0005740-16) , позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення у справі, не врахував вказані норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки накладення арешту на предмет іпотеки з метою забезпечення позову ОСОБА_2 порушує права банку як іпотекодержателя. При цьому посилання суду апеляційної інстанції на те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" є помилковим, оскільки відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" (v0005740-16) особа, яка не була учасником справи, в межах якої вжито заходів забезпечення позову, та яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закону про виконавче провадження).

Установивши, що накладений 12 жовтня 2012 року у порядку забезпечення позову ОСОБА_2 арешт на нерухоме майно, яке передано в іпотеку банку, порушує його права як іпотекодержателя, який з 02 квітня 2007 року (дата державної реєстрації іпотеки) має пріоритетне право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про звільнення з-під арешту квартири АДРЕСА_1 .

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив помилку в застосуванні процесуального та матеріального закону.

Згідно з статтею 413 ЦК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У зв`язку з тим, що судом касаційної інстанції задоволено касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк", скасовано ухвалене в справі судове рішення апеляційного суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції, то судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2017 року скасувати і залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси

від 24 жовтня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" судовий збір у розмірі

1 653,60 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта