Постанова

Іменем України

21 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 136/1136/16-ц

провадження № 61-25962св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Вінницької області у складі колегії суддів: Кучевського П. В., Рибчинського В. П., Шемети Т. М., від 25 січня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" (далі - ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро") про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування витрат.

Позовна заява мотивована тим, що вони є власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею по 3,01 га, які розташовані на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

У 2000 році між ними та відповідачем укладені договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на один рік. У подальшому дані договори не пролонгувались, а інші не укладалися, проте відповідач продовжував користуватись вказаними земельними ділянками без належної на те правової підстави.

У серпні 2014 року вони письмово повідомили відповідача, щоб після прибирання урожаю він припинив використовувати вищевказані земельні ділянки, оскільки вони самостійно збираються обробляти землі. Однак ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" проігнорувало звернення.

Восени 2015 року вони повторно повідомили відповідача про те, щоб останній припинив обробляти землю, оскільки вони самостійно виорали земельні ділянки та підготували їх до посіву ячменю.

Восени 2016 року вони обробили належні їм земельні ділянки, внесли добрива та посіяли ярий ячмінь.

Згодом їм стало відомо, що по посіяному ними ячменю ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" здійснило посів соняшнику, а трохи пізніше обробило його гербіцидами, що призвело до знищення ярого ячменю.

Таким чином, неправомірними діями ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" знищено посіви ярого ячменю, який було засіяно ними на належних їм земельних ділянках, чим завдано втрат на вирощування ярого ячменю у розмірі 19 976,14 грн.

З урахуванням зазначеного та заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею по 3,01 га, що розташовані на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області та належать їм на праві власності, привести вказані земельні ділянки до придатного для користування стану, шляхом звільнення за рахунок відповідача від незаконно посіяного соняшника; стягнути з відповідача на їх користь по 19 976,14 грн завданих збитків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області у складі судді Стадника С. І. від 19 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов`язано ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,01 га, яка розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області і належить на підставі державного акта про право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 74, який 15 травня 2001 року виданий головою Зозівської сільської Ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_2, привівши її за власний рахунок у придатний для використання стан шляхом звільнення від урожаю соняшника.

Стягнуто з ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" на користь ОСОБА_2 витрати на вирощування ярого ячменю в сумі 9 909,46 грн.

Зобов`язано ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,01 га, яка розташована на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області і належить на підставі державного акта про право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 75, який 15 травня 2001 року виданий головою Зозівської сільської Ради народних депутатів на ім`я ОСОБА_1, привівши її за власний рахунок у придатний для використання стан шляхом звільнення від урожаю соняшника.

Стягнуто з ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" на користь ОСОБА_1 витрати на вирощування ярого ячменю в сумі 9 909,46 грн.

У решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що 01 березня 2000 року між позивачами та відповідачем укладені договори оренди земельних ділянок строком на 1 рік, дані договори не пролонгувались та інші не укладалися, а тому ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" використовує земельні ділянки належні позивачам за відсутності вчиненого з ними правочину та без належних на те підстав, що є підставою для зобов`язання ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та стягнути з відповідача на користь позивачів витрат на вирощування ярого ячменю.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на час посіву позивачами ярого ячменю (восени 2016 року), між позивачами та ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" існували договірні правовідносини, оскільки 06 жовтня 2014 року ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" уклало з ОСОБА_1, ОСОБА_2 окремі договори оренди спірних земельних ділянок на строк до 31 грудня 2024 року. При цьому, апеляційний суд зазначив, що відповідач був позбавлений подати до суду першої інстанції докази у справі, а саме договори оренди від 06 жовтня 2014 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що договори оренди від 06 жовтня 2014 року не були подані до суду першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції неправомірно долучив їх до матеріалів справи та вирішив справу з їх урахуванням, оскільки вказані договори є новими доказами.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2017 року ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" подало заперечення (відзив) на касаційну скаргу, у якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване судове рішення без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У серпні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 . подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяви про відкликання касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві - Кривцовій Г. В.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, поданої представником ОСОБА_3, про відкликання касаційної скарги на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року у цій справі. Продовжено судовий розгляд.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з державними актами на право приватної власності на землю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею по 3,01 га кожен, які розташовані на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

01 березня 2000 року між ОСОБА_1 та Вінницькою філією ЗАТ "Імпекс Агрофірма "Сімекс-Агро" укладений договір оренди земельної частки (паю), згідно з яким ОСОБА_1 передав належну йому земельну ділянку в оренду відповідачу строком на 1 рік.

01 березня 2000 року між ОСОБА_2 та Вінницькою філією ЗАТ "Імпекс Агрофірма "Сімекс-Агро" укладений договір оренди земельної частки (паю), згідно з яким ОСОБА_1 передала належну їй земельну ділянку в оренду відповідачу строком на 1 рік.

ОСОБА_1 звернувся до Вінницької філії ЗАТ "Імпекс Агрофірма "Сімекс-Агро" з заявою, у якій повідомив відповідача, що має намір самостійно обробляти земельну ділянку, у зв`язку з чим просив після збирання врожаю восени 2014 року звільнити її.

06 жовтня 2014 року між ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладені окремі договори оренди спірних земельних ділянок на строк до 31 грудня 2024 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачі посилались на те, що ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" використовує належні їм земельні ділянки за відсутності вчиненого з ними правочину та без належних на те підстав.

За правилом статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції установив, що 06 жовтня 2014 року між ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладені окремі договори оренди спірних земельних ділянок на строк до 31 грудня 2024 року.

Установивши, що на час посіву позивачами ярого ячменю (восени 2016 року), між позивачами та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" існували договірні правовідносини, спірні земельні ділянки правомірно використовувалися відповідачем, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зобов`язання ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, приведення вказаних земельних ділянок до придатного для користування стану, шляхом звільнення за рахунок відповідача від незаконно посіяного соняшника, та стягнення завданих збитків.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправомірно долучив до матеріалів справи докази, які не були подані до суду першої інстанції, а саме договори оренди від 06 жовтня 2014 року, є безпідставними з огляду на таке.

Так, частиною другою статті 303 ЦПК України 2004 року передбачено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

За змістом пункту 6 частини третьої статті 295, частини другої статті 303 та пункту 1 частини першої статті 309 ЦПК України 2004 року апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувалися з порушенням установленого порядку.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і безпосередньо у засіданні суду апеляційної інстанції.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) , дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Суд апеляційної інстанції установив, що представник ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про відкладення розгляду справи, призначеного на 12 год. 00 хв. 19 вересня 2016 року, оскільки у цей час він мав брати участь у судовому засіданні в Погребищенському районному суді Вінницької області, що підтверджується судовою повісткою (а. с. 81).

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 19 вересня 2016 року у задоволенні клопотання представника ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" відмовлено, та розглянуто справу без участі сторін на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Отже, ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" не мало можливості подати докази у суді першої інстанції, а тому апеляційний суд підставно дослідив та надав належну правову оцінку доказам, які подані ТОВ "Концерн "Сімекс Агро" до суду апеляційної інстанції, а саме договорам оренди від 06 жовтня 2014 року.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.