Постанова
Іменем України
17 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 761/28891/16-ц
провадження № 61-30953св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ;
відповідач - державне підприємство "Національна кіностудія художніх фільмів імені О. Довженка";
третя особа - Міністерство культури України;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвоката Радченка Олександра Павловича - на рішення Шевченківського районного суду м. Києва у складі судді Осаулова А. А. від 19 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду
м. Києва у складі колегії суддів: Білич І. М., Болотова Є. В., Поливач Л. Д., від 07 вересня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до державного підприємства "Національна кіностудія художніх фільмів імені О. Довженка" (далі - Кіностудія імені О. Довженка), третя особа - Міністерство культури України, про визнання права на приватизацію.
Позовна заява мотивована тим, що у господарському управлінні
Кіностудії імені О. Довженка, яка належить до сфери управління Міністерства культури України, перебуває багатоквартирна житлова будівля, що розташована по АДРЕСА_1 . Відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів
від 02 лютого 1979 року № 167 Кіностудії імені О. Довженка було дозволено заселення квартир у зазначеному жилому будинку. Разом з тим, жила будівля за вказаною адресою до цього часу не внесена до реєстру житлових будинків, які використовуються під гуртожитки у Шевченківському районі
м. Києва.
ОСОБА_1 зазначала, що 11 листопада 1991 року їй було видано ордер № 50 на право зайняття сім`єю із двох осіб житлової площі у вказаному гуртожитку, на підставі якого вона заселилася у квартиру № 105 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син - ОСОБА_2, у зв`язку з чим спільним рішенням профспілкового комітету та адміністрації підприємства їх було переселено до квартири № 508, де вони проживають до цього часу.
Вказували, що з метою реалізації свого права на житло шляхом приватизації квартири, вони звернулися до Кіностудії імені О. Довженка із заявами від 12 липня та 21 липня 2016 року про передачу у приватну спільну сумісну власність квартири № 508, додавши необхідні документи. Проте, відповідач у порушення вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) у визначені законом строки відповіді не надав, тобто не визнав їхнє право на приватизацію квартири, в якій вони проживають.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили
суд визнати їх право на приватизацію квартири № 508 АДРЕСА_1 та зобов`язати Кіностудію імені О. Довженказдійснити приватизацію вказаної квартири у їх приватну спільну сумісну власність.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення районного суду мотивовано тим, що порядок передачі жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян визначено відповідною процедурою щодо передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка проводиться лише уповноваженими на те органами. Багатоквартирний житловий будинок (готель-гуртожиток), в якому знаходиться квартира, в якій проживають позивачі, не перебуває у власності територіальної громади (як гуртожиток) і ніколи не перебував, як і не перебуває у господарському управлінні Кіностудії імені О. Довженка. Право власності на будинок у липні 2016 року визнано за Міністерством культури України. Тому підстав для застосування положень Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) немає.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - Радченка О. П. - відхилено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що на момент звернення позивачів до відповідача із заявами про приватизацію квартири, житлова будівля, в якій ця квартира розташована, мала статус готелю-гуртожитку, який не було передано у власність територіальної громади
у статусі гуртожитку, а тому приватизація квартир у цьому будинку не
може бути здійснено за рішенням відповідної територіальної громади
з урахуванням особливостей приватизації житлових приміщень згідно вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (3716-17) . Крім того, готель-гуртожиток не є об`єктом приватизації згідно вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , його не було передано до комунальної власності м. Києва, а державне підприємство - Кіностудія імені
О. Довженка уповноваженого органу щодо приватизації державного житлового фонду не створювала.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким їх позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Києва.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідачем не було виконано обов`язку щодо приватизації державного житлового фонду, який перебуває
у нього в господарському управлінні (на балансі), що призвело до невизнання права позивачів на приватизацію квартири, наймачами якої вони є та постійно в ній проживають. Тому вони не можуть реалізувати своє право на житло відповідно до норм ЖК УРСР та Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) .
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового
фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень
у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом. А саме приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону.
Громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.
Вирішуючи спір, врахувавши наведені вище норми матеріального права та обставини справи, належним чином дослідивши та надавши оцінку поданими сторонами доказам, суди дійшли правильного висновку про
те, що на момент звернення позивачів до Кіностудії імені О. Довженка із заявами про приватизацію квартири, житлова будівля, в якій ця квартира розташована, мала статус готелю-гуртожитку, який не було передано
у власність територіальної громади у статусі гуртожитку. Тому приватизація квартир у цьому будинку не може бути здійснено за рішенням відповідної територіальної громади з урахуванням особливостей приватизації житлових приміщень згідно вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (3716-17) .
Також суди вірно зазначили, що згідно з вимогами Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) готель-гуртожиток, в якому знаходиться квартира, в якій проживають позивачі, не є об`єктом приватизації. При цьому вказаний будинок у комунальну власність м. Києва не передавався, рішень районної державної адміністрації щодо приватизаційних питань по цьому будинку не приймалось, а відповідач - Кіностудія імені О. Довженкауповноваженого органу щодо приватизації державного житлового фонду не створювала й підстав зобов`язувати її для цього немає.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвоката Радченка Олександра Павловича - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Кривцова
Д. Д. Луспеник