розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Поливяного Олександра Леонідовича на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2018 року у складі судді Петришин Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Приходька К. П., Олійника В. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, Богданівської сільської ради Броварського району Київської області про визнання незаконними рішень та визнання недійсним ордеру.

Позовна заява мотивована тим, що 02 лютого 2006 року ОСОБА_1 з дозволу ОСОБА_3 заселився в кімнату АДРЕСА_1 . Оплачував комунальні послуги, проводив косметичний ремонт, провів воду та електропостачання в кімнату. У грудні 2016 року позивач звернувся до Богданівської сільської ради щодо видачі йому ордера на кімнату № НОМЕР_1 в гуртожитку, проте рішенням виконавчого комітету від 13 грудня 2016 року

№ 190 у видачі ордера на кімнату позивачу було відмовлено. Рішенням виконкому Богданівської сільської ради від 13 січня 2017 року № 10 залишено без змін рішення виконкому від 13 грудня 2016 року.

Одночасно, рішенням виконкому Богданівської сільської ради Броварського району Київської області від 13 грудня 2016 року № 168 надано ордер на спірну кімнату ОСОБА_2

ОСОБА_1 просив визнати незаконним рішення виконавчого комітету Богданівської сільської ради Броварського району Київської області від

13 грудня 2016 року № 190 про відмову ОСОБА_1 у наданні ордера на житло - кімнату № АДРЕСА_1 ; визнати незаконним рішення виконавчого комітету Богданівської сільської ради Броварського району Київської області від 13 грудня 2016 року № 168 про надання ОСОБА_2 ордера на житло - кімнату № АДРЕСА_1 ; визнати недійсним ордер від 13 грудня 2016 року № 79 на заселення в жиле приміщення ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що порушень вимог закону при прийнятті оскаржуваних рішень виконавчим комітетом Богданівської сільської ради не встановлено, а тому відсутні підстави для їх скасування, та, як наслідок, вимоги про визнання недійсним ордеру від 13 грудня 2016 року № 79 також є необґрунтованими.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення броварського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

14 січня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Поливяний О. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій допустили формальний підхід до розгляду справи. ОСОБА_1 не було висилено з спірної кімнати чи пред`явлено інших позовів щодо втрати користування даним приміщенням.

Доводи інших учасників справи:

02 лютого 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року залишити без змін.

Відзив обґрунтовано правомірністю вселення ОСОБА_2 до спірного жилого приміщення.

12 лютого 2019 року Богданівська сільська рада Броварського району Київської області через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року залишити без змін.

Відзив обґрунтовано правомірністю вселення ОСОБА_2 до спірного жилого приміщення та відсутністю правових підстав для вселення до неї ОСОБА_1, який там не проживає та зареєстрований за іншою адресою.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Броварського міськрайонного суду Київської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Короткий зміст фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що відповідно до акта прийому-передачі від 30 червня 1998 року будівлю за адресою: село Залісся Броварського району Київської області передано на баланс Богданівської сільської ради Броварського району Київської області.

Вказаний гуртожиток перебуває у комунальній власності Богданівської сільської ради Броварського району Київської області.

29 квітня 2016 року виконавчим комітетом Богданівської сільської ради Броварського району Київської області прийнято рішення № 32 "Про створення наглядової ради у сфері розподілу соціального житла, затвердження Положення про наглядову раду та складу наглядової ради".

27 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області із заявою про надання їй кімнати в гуртожитку.

26 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Богданівської сільської ради Броварського району Київської області із заявою про надання йому кімнати в гуртожитку із проханням видати йому ордер на кімнату № 5 у гуртожитку, оскільки проживає там 10 років та не має іншого житла.

Згідно акта обстеження матеріально-побутових умов, складеного депутатом Богданівської сільської ради Остролуцькою Л. M . від 10 лютого 2016 року, ОСОБА_1 не зареєстрований, але займає одну кімнату і не проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Відповідно до вимог частини першої, другої статті 128 ЖК Української РСР порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Згідно із статтею 129 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Пунктом 2 статті 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" встановлено право на приватизацію житла і передбачено, що громадяни, які на законних підставах проживають в гуртожитках державної форми власності, гуртожиток, що включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.

Пунктом 5 статті 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначено, що при залишенні цілісного майнового комплексу у статусі "гуртожиток" приватизація його житлових та нежитлових приміщень належить до компетенції органів місцевого самоврядування.

Пункт 30 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується такі питання, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності, вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Пунктом 22 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, громадяни вважаються взятими на квартирний облік: у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів - з дня винесення рішення виконавчого комітету, за місцем роботи - з дня винесення спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету, затвердженого виконавчим комітетом місцевої Ради.

При одночасному розгляді заяв кількох осіб їх черговість на одержання жилих приміщень визначається за датою подання ними заяви з необхідними документами. Якщо в один день подали заяви кілька осіб, їх черговість на одержання жилих приміщень визначається при прийнятті рішення з урахуванням житлових умов, стану здоров`я, трудової та громадської діяльності.

У пункті 69 вищевказаних Правил передбачено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки при розгляді заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про надання спірної кімнати в гуртожитку, наглядовою радою у сфері розподілу соціального житла Богданівською сільською радою врахована черговість подання заяв та прийнято рішення про надання ордеру ОСОБА_2, а не ОСОБА_1 . При цьому судами встановлено, що спірна кімнати була вільна, так як позивач користувався спірною кімнатою у гуртожитку, проживав там, однак у матеріалах справи відсутні докази що вселення позивача у займану ним кімнату відбулось на підставі ордера.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до правил статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від