розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - адвоката Шевчук Вікторії Вікторівни на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 серпня

2018 року у складі судді Колодіної Л. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у складі колегії суддів:

Кримської О. М., Бєлки В. Ю., Дашковської А. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), третя особа ? публічне акціонерне товариство "Укрпошта" (далі - ПАТ "Укрпошта"), про визнання правовідносин за договором споживчого кредиту припиненим в порядку захисту прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору у формі заяви-оферти № 009-07790-161213 від 16 грудня 2013 року ПАТ "Дельта Банк" надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 6 763,00 грн на строк 36 місяців, за умовами якого ОСОБА_1 щомісяця повинна сплачувати на користь ПАТ "Дельта Банк" 276,00 грн. Договір укладений у формі оферти, яку було акцептовано банком 16 грудня 2013 року відповідно до пункту 2.1 частини четвертої Заяви.

Впродовж всього строку кредитування у позивачки не виникало труднощів із погашення заборгованості, прострочень вона не припускала, і станом на день подання позову виконала усі умови договору.

Позивачка звернулася до банку зі скаргою (усною) з питань постійних дзвінків колекторських служб щодо наявності заборгованості, і їй за результатами її усного звернення було направлено лист № 05-3007308 від 06 липня 2015 року, відповідно до якого повідомлено, що її платіж у розмірі 300,00 грн від

26 лютого 2015 року на рахунках банку не значиться.

Позивачка повторно звернулася на гарячу лінію, і до неї надійшов ще один лист № б/н від 06 червня 2016 року, згідно якого у позивачки обліковується заборгованість за кредитом в сумі 3 212,00 грн.

В поясненні на гарячій лінії банку позивачку повідомили у грубій формі, що вона є боржником, її внесуть до "чорного списку" банківських клієнтів. При цьому пояснили, що борг виник з причин несплати чергового платежу одноразово.

Також позивачці на гарячій лінії повідомили, що дійсно, між УДППЗ "Укрпошта" та ПАТ "Дельта Банк" діє укладений 07 лютого 2013 року договір № 934-33 на приймання платежів, згідно з яким УДППЗ "Укрпошта", в особі своїх філіалів, прийняв на себе зобов`язання надавати ПАТ "Дельта Банк" послуги з приймання об`єктами поштового зв`язку платежів у національній валюті України від споживачів для перерахування їх на рахунок, відкритий у ПАТ "Дельта Банк" відповідно до пункту 4.1.2 Договору, одним із зобов`язань, прийнятих на себе УДППЗ "Укрпошта", є своєчасність перерахування суми прийнятих платежів на рахунок ПАТ "Дельта Банк" та передача реєстрів прийнятих платежів у строки, встановлені Договором.

Крім того, позивачка отримала в УДППЗ "Укрпошта" підтвердження про проведення банком її "втраченого" платежу згідно з договором № 26-233 від 19 жовтня 2011 року.

Після цього, 10 серпня 2016 року, достроково сплативши повну суму за кредитом, позивачка звернулася до установи банку із заявою, в якій просила надати довідку про закриття кредиту, а також не турбувати своїми дзвінками колекторів. Замість того, 20 листопада 2017 року, позивачці вже від компанії Укрборг надійшов лист, згідно якого вона має нібито сплатити борг за даним кредитом в сумі 4 905,16 грн.

Разом із договором, на виконання вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, позивачці було надано, зокрема, пам`ятку позичальника щодо погашення кредиту на товари/послуги та кредиту готівкою, згідно якої вбачається розмір і терміни погашення кредиту, способи і порядок внесення коштів на рахунок погашення, перелік уповноважених установ на здійснення прийняття коштів від позичальника на погашення заборгованості за кредитом.

Позивач зауважує, що з платіжних документів вбачається, що ПАТ "Дельта Банк" за власної ініціативи пропонує, як спосіб погашення кредиту, користуватись послугами УДППЗ "Укрпошта".

Спірний платіж, за несплату якого їй нарахована надумана пеня, насправді був проведений банком і усі претензії ПАТ "Дельта Банк" до неї є безпідставними.

ОСОБА_1 просила визнати правовідносини, що випливають з договору № 009-07790-161213 від 16 грудня 2013 року, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, припиненими у зв`язку із їх належним виконанням.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від

15 серпня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано правовідносини, що випливають з договору № 009-07790-161213 від 16 грудня 2013 року, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, припиненими у зв`язку із належним виконанням.

Стягнуто з ПАТ "Дельта Банк" на користь держави судовий збір в розмірі

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що позивачкою надано квитанції про сплату кредитної заборгованості через поштове відділення "Укрпошти" ЦПЗ № 4 міста Мелітополя та відділення ПАТ "Дельта Банку" в повному обсязі, провини позивачки в незарахуванні її платежу немає.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишено без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від

15 серпня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк", апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

11 січня 2019 року представник ПАТ "Дельта Банк" - адвокат Шевчук В. В. через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 серпня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Аргументи касаційної скарги зводяться до відсутності вини ПАТ "Дельта Банк" у ненадходженні платежу від 26 лютого 2015 року у розмірі 300,00 грн.

Доводи інших учасників справи:

22 лютого 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 серпня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 не має жодного відношення до правовідносин, які виникли між ПАТ "Укрпошта" та ПАТ "Дельта Банк", а тому вона не повинна нести відповідальність за неналежне виконання обов`язків ПАТ "Укрпошта". Кредитні кошти позивачка сплачувала вчасно та в повному обсязі.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 рокупоновлено ПАТ "Дельта Банк" строк на касаційне оскарження рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 серпня 2018 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Короткий зміст фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 16 грудня 2013 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір

№ 009-07790-061213, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 6 763,00 грн з розрахунку 0,01 % річних за користування кредитом на строк 36 місяців, на споживчі цілі.

Згідно пункту 4 частини 4 кредитного договору погашення кредитної заборгованості здійснюється щомісячно не пізніше 16 числа кожного місяця, шляхом зарахування грошових коштів у сумі 276,00 грн у відповідності до Графіку платежів, наведеному у Додатку 1 до цієї пропозиції, який є невід`ємною частиною цієї пропозиції на відкритий рахунок

№ НОМЕР_1 відповідно до порядку і умов, визначених Правилами.

ОСОБА_1 щомісячно погашала кредитну заборгованість в період з

16 грудня 2013 року по 10 серпня 2016 року, що підтверджується квитанціями про сплату (а. с.17-27).

06 липня 2015 року ОСОБА_1 отримала від Тимчасової адміністрації лист за вих. № 05-3007308 на її звернення, відповідно до якого повідомлено, що її платіж у розмірі 300,00 грн від 26 лютого 2015 року на рахунках банку не значиться та запропоновано звернутись з оригіналом квитанції до відділення УДППЗ "Укрпошта", в якому був здійснений платіж.

10 серпня 2016 року ОСОБА_1 письмово звернулась до керівництва ПАТ "Дельта Банк" із заявою про зарахування платежу від 26 лютого

2015 року, здійсненого через відділення ПАТ "Укрпошти".

11 серпня 2016 року ОСОБА_1 отримала від відповідача лист-відповідь вих. № 05-3316713 на її звернення, в якому свою позицію Банк знову обґрунтував тим, що "платіж у розмірі 300,00 грн, що був сплачений 26 лютого 2015 року на рахунок Банку не надходив. УДППЗ "Укрпошта" не підтвердило свої посилання на те, що її платіж було перераховано до Банку, а підтвердженням здійсненого УДППЗ "Укрпошта" перерахування коштів може бути оригінал відповідного платіжного документа, який засвідчує фактичне перерахування УДППЗ "Укрпошта" коштів до Банку" (а. с. 10).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного Кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Разом із тим частиною четвертою статті 613 ЦК України передбачено, що боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора, тобто у випадку, якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають iз суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (частина перша цієї статті).

Якщо боржник доведе, що не виконав грошового зобов`язання через прострочення кредитора, він звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, оскільки порушення грошового зобов`язання у вигляді його прострочення боржником не настало i в такому разі вважається, що виконання зобов`язання відстрочено на час прострочення кредитора (частина друга статті 613 ЦК України).

За правилом статті 1073 ЦК Україниу разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, встановили, що позивачка вчасно, відповідно до умов кредитного договору сплачувала регулярні платежі. ОСОБА_1 надала суду квитанції, що підтверджують сплату нею всіх платежів по погашенню заборгованості. Суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки провини позивачки в незарахуванні її платежу кредитної заборгованості немає, а згідно пояснень представника третьої особи, відповідач зупинив перерахування коштів з рахунку за платіжними дорученнями Укрпошти з посиланням на введення тимчасової адміністрації.

Доводи заявника про відсутність відповідальності ПАТ "Дельта Банк" за строки та умови перерахування грошових коштів, спрямованих клієнтом на погашення заборгованості за договором через інші уповноважені банки, організації та фінансові установи України не спростовують правильних висновків суду, оскільки умовами договору та діючим законодавством України такої відповідальності не покладено і на клієнта банку.

Доводи касаційної скарги про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07 червня 2016 року, постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 січня 2018 року в справі № 910/18975/15 встановлено, що незарахування коштів, прийнятих від споживачів, відбулось внаслідок неналежного виконання УДППЗ "Укрпошта" своїх обов`язків за договором від 07 лютого 2013 року № 934-33, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 не є стороною цих договірних зобов`язань, а тому позбавлена можливості впливати на дії банку та його контрагентів. Встановлені в зазначеній справі обставини не впливають на виконання належним чином позивачем обов`язку щодо сплати коштів за договором.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 15 серпня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - адвоката Шевчук Вікторії Вікторівни залишити без задоволення.