Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 2-1623/2007

провадження № 61-11250св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Дундар І. О., (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Білинська сільська рада Ковельського району Волинської області,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 07 травня 2019 року у складі судді Федонюк С. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білинської сільської ради Ковельського району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Позов мотивовано тим, що батьки позивача побудували житловий будинок в АДРЕСА_1 . Батько позивача ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 Після смерті батьків відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги є позивач та його сестра ОСОБА_2, яка подала до нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини на користь позивача. Позивач ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину, здійснює догляд за будинком, проводить ремонт, обробляє присадибну ділянку. Оскільки на будинок відсутні правовстановлюючі документи, то він змушений звернутися до суду.

Просив визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_4 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2007 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, загальною площею 54, 3 кв. м, житловою - 27, 9 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_4

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 07 травня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Білинської сільської ради Ковельського району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 не підтвердила наявність обставин, визначених частиною другою статті 358 ЦПК України, які б виключали відмову у відкритті апеляційного провадження.

Вказані апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не визнані поважними, оскільки вони не пов`язані з об`єктивними, непереборними чи істотними труднощами, про ухвалення оскаржуваного судового рішення ОСОБА_2 було відомо ще у 2007 році.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 07 травня 2019 року, апеляційну скаргу направити для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що вона та її брат ОСОБА_1 є спадкоємцями за законом після смерті матері ОСОБА_4 Відповідно до свідоцтва про право власності за законом від 02 липня 2007 року після смерті матері вона успадкувала земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП "Білинське" Ковельського району Волинської області. Про наявність рішення Ковельського міськрайонного суду від 17 жовтня 2007 року вона не була обізнана. Копію рішення суду отримала 09 квітня 2019 року. Суд першої інстанції не замінив неналежного відповідача, Білинську сільську рада та не залучив її до участі у справі. Про розгляд справи їй нічого не було відомо, в судовому засіданні присутня не була, в якості свідка свідчень не давала.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до суду не надано.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 2-1623/2007 з суду першої інстанції. .

20 серпня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року справу № 2-1623/2007 призначено до розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, викладені в касаційній скарзі з таких мотивів.

Із апеляційною скаргою та заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 звернулася до суду 19 квітня 2019 року.

Станом на момент подання вказаної апеляційної скарги порядок вирішення питання щодо відмови у відкритті апеляційного провадження визначено статтею 358 ЦПК України в чинній редакції.

За змістом частини другої статті 358 ЦПК України в чинній редакції незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже, подання апеляційної скарги особою, не залученою до участі у справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки є одним з випадків, який виключає можливість відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску строку.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана після спливу більше ніж 12 років з дня ухвалення оскаржуваного рішення суду, ОСОБА_2 залучалась до розгляду справи як інший учасник цивільного процесу - свідок, проте не скористалась своїми процесуальними правами на подання апеляційної скарги, у матеріалах справи відсутні передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки заявник не надала доказів виникнення обставин непереборної сили та спростування фактів, наявних у матеріалах справи, на які вона посилається у своїй апеляційній скарзі.

Але апеляційний суд не звернув уваги, що за змістом статті 43 ЦПК України правом на оскарження судових рішень наділені лише учасники справи, інші учасники процесу, в тому числі свідок, такими правами не наділені.

Крім того, згідно пункту 13 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Станом на момент ухвалення рішення суду першої інстанції процедура апеляційного оскарження рішення була врегульована, зокрема, положеннями статей 292, 294, 297 ЦПК України, в редакції 2004 року.

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України в указаній редакції апеляційна заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

За правилами частини третьої статті 294 ЦПК України у відповідній редакції заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що станом на момент ухвалення рішення суду першої інстанції у даній справі закон не передбачав обов`язок суду апеляційної інстанції відмовити у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, а пов`язував можливість відкриття апеляційного провадження з оцінкою судом поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження (частина третя статті 294 ЦПК України у відповідній редакції).

Крім того, відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали апеляційним судом) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строку на апеляційне оскарження і підстави, вказаній нею у заяві про поновлення строку судом визнані неповажними.

Визнавши неповажними вказані ОСОБА_2 у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд повинен був залишити апеляційну скаргу без руху та надати строк для усунення недоліків.

З урахуванням наведеного, оскаржена ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та обґрунтованою.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Виходячи з викладеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 07 травня 2019 року скасувати.

Справу № 2-1623/2007 направити на новий розгляддо суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.