Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 654/525/16-ц
провадження № 61-25215св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Дундар І. О. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: завідуючий Голопристанською Державною нотаріальною конторою Негра Олег Анатолійович, приватний нотаріус Голопристанського районного нотаріального округу Ноздрачова Віра Дем`янівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 червня 2016 року у складі судді Ширінської О. Х. та рішення апеляційного суду Херсонської області від 18 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Склярської І. В., Бугрика В. В., Пузанової Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
Улютому 2016 року позивачі звернулися до суду з позовом про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, який ОСОБА_2 був батьком, а ОСОБА_1 - дідом. Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
У встановлений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини вони звернулись до Голопристанської державної нотаріальної контори Херсонської області з заявами про прийняття спадщини за законом. Проте через незадовільний майновий стан після спливу шестимісячного строку вони за свідоцтвом про право на спадщину за законом не звертались.
У січні 2016 року їм стало відомо, що 05 червня 2014 року приватним нотаріусом Голопристанського нотаріального округу Херсонської області на ім`я ОСОБА_3, який був сином померлого, було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, а 22 вересня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 продав спірне домоволодіння ОСОБА_4 .
При заведенні спадкової справи та її реєстрації у спадковому реєстрі державним нотаріусом було допущено помилку щодо прізвища спадкодавця, а саме замість "ОСОБА_5" було зазначено " ОСОБА_5 ", що унеможливило зведення до одної спадкової справи усіх спадкоємців, унаслідок чого були порушені права позивачів щодо отримання частки у спадщині.
Просили суд визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частини спадкового майна, яке було видане 05 червня 2014 року приватним нотаріусом Голопристанського нотаріального округу Ноздрачовою В. Д. на ім`я ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом як спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, по 1/3 частині за кожним у житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами до нього по АДРЕСА_1 ; витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами до нього по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень
Справа судами переглядалась неодноразово.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 червня 2016 року позовні вимоги задоволено.
Визнано частково недійсним свідоцтво НОМЕР_1 про право на спадщину за законом на 2/3 частини спадкового майна, яке було видане 05 червня 2014 року приватним нотаріусом Голопристанського нотаріального округу Ноздрачовою В. Д. на ім`я ОСОБА_3
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом як спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, по 1/3 частині для кожного у житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами до нього по АДРЕСА_1 .
Витребувано у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами до нього по АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі та ОСОБА_3 після смерті спадкодавця у встановленому законом порядку набули у власність в порядку спадкування за законом по 1/3 частині кожний у домоволодінні з господарсько-побутовими будівлями і спорудами. Відсутність свідоцтва про прийняття спадщини за законом не позбавляє спадкоємців права на спадщину, оскільки вони її прийняли. ОСОБА_3 не мав право на спадкування всього спадкового майна, унаслідок чого спірне нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_1, ОСОБА_2 не з їх волі, а тому таке майно, набуте ОСОБА_4, підлягає витребуванню на їх користь.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 28 вересня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Відмовлено ОСОБА_1, ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: державний нотаріус Голопристанського нотаріального округу Херсонської області Негра О. А., приватний нотаріус Голопристанського нотаріального округу Херсонської області Ноздрачова В. Д., про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності в порядку спадкування, витребування майна.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 28 вересня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення апеляційного суду касаційний суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що позивачі, звертаючись з позовом щодо захисту свого особистого майнового права та інтересу, мають право обирати спосіб захисту порушеного права на власний розсуд.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 18 квітня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 червня 2016 року в частині витребування у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами до нього по АДРЕСА_1 змінено, зазначено: витребувати у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 1/3 частині для кожного у житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами до нього по АДРЕСА_1 .
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_1, ОСОБА_2 не з їх волі, а тому підлягає витребуванню на їх користь.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У травні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 18 квітня 2017 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли передчасного висновку про порушення прав позивачів, оскільки вони не звертались до нотаріуса за видачею їм свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірного житлового будинку. Обраний позивачами спосіб захисту не відповідає вимогам закону та обставинам справи. Визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за рішенням суду законом не передбачено. Апеляційний суд у мотивувальній частині рішення незаконно зробив посилання на частину другу статті 1299 ЦК України, яка не є чинною. Помилковим є висновок суду про те, що спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу не надали.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, зупинено виконання рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 18 квітня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.
У липні 2017 року цивільна справа № 654/525/16-ц надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15)
України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)
касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року цивільна справа № 654/525/16-ц надійшли до Верховного Суду.
10 червня 2019 року цивільна справа передана судді-доповідачу Дундар І. О.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року справу № 654/525/16-ц призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
03 липня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Голопристанського нотаріального округу Херсонської області з заявою про прийняття спадщини за законом, після смерті батька - ОСОБА_5 . В заяві він не повідомив нотаріуса про наявність інших спадкоємців першої черги, якими є позивачі по справі, вказавши, що інші спадкоємці відсутні.
12 липня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Голопристанського нотаріального округу Херсонської області з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті діда - ОСОБА_5 у порядку представлення.
13 жовтня 2012 року (зареєстровано 07 листопада 2012 року) ОСОБА_2 звернувся до державного нотаріуса Голопристанського нотаріального округу Херсонської області з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька - ОСОБА_5
05 червня 2014 року приватним нотаріусом Голопристанського нотаріального округу Херсонської області було видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
22 вересня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15 зроблено висновок, що "згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. На підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини. Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України (435-15)
, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача. Таким чином, оскільки, як установлено судом, спірна квартира була відчужена від імені ОСОБА_8 поза її волею, то вона мала право домагатися відновлення свого права на неї. Прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на успадковану квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав. Право розпорядження зазначеною квартирою виникає в позивача з часу державної реєстрації його права власності на квартиру".
Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08)
підставами для визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Отже, з`ясувавши, що після смерті ОСОБА_5 залишилось три спадкоємці, тобто з видачею свідоцтва про право на спадщину порушені права ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а відповідач не мав права на одноособове спадкування спірного будинку, суди дійшли обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності позивачів в порядку спадкування по 1/3 частки за кожним.
У постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17 зроблено висновок, що "право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Крім того, витребувати можна лише індивідуально визначене майно, однак апеляційний суд витребував 1/2 частину спірної квартири з володіння ОСОБА_3 у власність ОСОБА_6, не з`ясувавши, чи це майно виділене в натурі".
У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що "метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника".
Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_1, ОСОБА_2 не з їх волі, проте, ухвалюючи рішення суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що спірне майно не виділено в натурі. Оскільки витребувати можна лише індивідуально визначене майно, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про витребування у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 по 1/3 частки спірного майна.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суди попередніх інстанцій в частині витребування майна неправильно застосували норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, оскаржені рішення в частині вирішення позову про витребування майна підлягають скасуванню з прийняттям у цій частині нової постанови про відмову у позові.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 141 ЦПК України вирішує питання про стягнення судових витрат в частині позовних вимог про витребування житлового будинку (немайнового характеру) за подання апеляційної та касаційної скарги.
При подачі апеляційної скарги ОСОБА_4 сплатила судовий збір у розмірі 1819,00 грн.
При подачі касаційної скарги ОСОБА_4 сплатила судовий збір у розмірі 1984,50 грн.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, судове рішення в частині витребування житлового будинку підлягає скасуванню, з позивачів слід стягнути на користь відповідача судовий збір у розмірі 1 267,76 грн ( 551,20 грн. х 110 % + 551,20 грн х 120 % ).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, зупинено виконання рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 18 квітня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень в частині витребування житлового будинку, підстави для поновлення виконання у цій частині відсутні.
Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 18 квітня 2017 року в частині витребування у ОСОБА_4 на користьОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами до нього по АДРЕСА_1 скасуватита прийняти в цій частині нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: завідуючий Голопристанською Державною нотаріальною конторою Негра Олег Анатолійович, приватний нотаріус Голопристанського районного нотаріального округу Ноздрачова Віра Дем`янівна, про витребування у ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями і спорудами до нього по АДРЕСА_1 відмовити.
В іншій частині рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 18 квітня 2017 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати по оплаті судового збору у розмірі 633,88 грн з кожного.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення апеляційного суду Херсонської області від 18 квітня 2017 року в частині витребування майна втрачає законну силу.
Поновити виконання рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 18 квітня 2017 року в частині визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності в порядку спадкування.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. О. Дундар
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук