У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (далі - ПрАТ "СК "Провідна") про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 13 серпня 2015 року приблизно о 18 годині він керував автомобілем NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1, в місті Краматорську по бульвару Краматорському, біля будинку № 33 зупинив свій автомобіль для повороту ліворуч та, надавши перевагу в русі автомобілю, що рухався в зустрічному напрямку, розпочав здійснювати маневр повороту і відчув сильний удар в задню частину свого автомобіля, від якого його автомобіль викинуло на зустрічне узбіччя. Зазначена дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) сталася з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем BMW 316, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Однак працівники Державної автомобільної інспекції міста Краматорська склали протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП (80731-10) ), відносно нього. Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 21 серпня 2015 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього було закрите у зв`язку з опискою в протоколі про адміністративне правопорушення. Постановою Апеляційного суду Донецької області від 11 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено, скасовано постанову Краматорського міського суду Донецької області від 21 серпня 2015 року та прийнято нову постанову, якою провадження в адміністративній справі відносно нього за статтею 124 КУпАП закрите у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 19 вересня 2015 року № 132/15, складеним судовим експертом Синельником А. І., вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1, та матеріальний збиток, завданий його власнику, складає 179 803,48 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ "СК "Провідна" на підставі поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10 липня 2015 року № АЕ/4195899, згідно з яким страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, складає 50 000 грн, франшиза - нуль. Він звернувся до ПрАТ "СК "Провідна" та надав усі необхідні документи, однак йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з відсутністю постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 129 803,48 грн, моральної шкоди - 50 000 грн та судовий збір в розмірі 1 218 грн за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, з ПрАТ "СК "Провідна" - страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн, а також -стягнути на його користь з відповідачів солідарно витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 650 грн та судовий збір - в розмірі 1 218 грн за подання позовної заяви про відшкодування матеріальної шкоди.

В запереченні на позовну заяву ПрАТ "СК "Провідна" зазначило, що причиною ДТП стали дії водія ОСОБА_1, які не відповідали вимогам пункту 10.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (1306-2001-п) (далі - Правил дорожнього руху), що не свідчить про вину ОСОБА_2, який не притягувався до відповідальності за вчинення ДТП. Внаслідок ДТП було пошкоджено огорожу кафе "Хуторок" по бульвару Краматорському, 41-В у місті Краматорську і ОСОБА_1 написав власнику пошкодженого майна ОСОБА_3 розписку, в якій зобов`язався відшкодувати всі заподіяні збитки. ОСОБА_1 не виконав вимог, передбачених пунктом 33.1.4 статті 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і не звертався до страхової компанії, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 16 грудня 2016 року у складі судді Пікалової Н. М. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. Стягнуто з ПрАТ "СК "Провідна" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 24 411,45 грн, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження - в розмірі 650 грн та судові витрати - в розмірі 551,20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що після зіткнення автомобілі сторін декілька секунд не рухалися, однак водій автомобіля NISSAN X-TRAIL переплутав педалі газу та тормозу, рушив з місця і здійснив наїзд на огорожу кафе "Хуторок". Водій ОСОБА_1, перебуваючи в аварійній ситуації після зіткнення з автомобілем BMW 316, не був позбавлений можливості управління своїм автомобілем таким чином, щоб забезпечити безпеку, тому пошкодження передньої частини кузова автомобіля позивача, завдано не з вини відповідача ОСОБА_2 . Вина ОСОБА_2 в пошкодженні задньої частини автомобіля позивача встановлена в судовому засіданні і не оспорювалася, тому матеріальна шкода в розмірі 24 411,45 грн підлягає стягненню з ПрАТ "СК "Провідна". Враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 в розмірі 3000 грн.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_4, задоволено частково. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16 грудня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 та ПрАТ "СК "Провідна" на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди скасовано. Стягнуто з ПрАТ "СК "Провідна" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 50 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 129 803,48 грн. Стягнуто з ПрАТ "СК "Провідна" на користь ОСОБА_1 понесені витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 180,76 грн та сплату судового збору в сумі 501,84 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 469,24 грн та сплату судового збору в сумі 1 302,70 грн. В решті рішення суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що дії водія ОСОБА_2 знаходилися у причинному зв`язку з настанням ДТП, тому висновки суду першої інстанції про те, що механічні пошкодження передньої частини автомобіля позивача завдані не з вини відповідача ОСОБА_2, є помилковими. Розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, підтверджено висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 14 грудня 2016 року № 246/16, який сторонами не оспорювався. Страхова компанія зобов`язана сплатити позивачу страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності, а ОСОБА_2 - різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням. З урахуванням глибини та характеру душевних страждань, яких зазнав позивач, суд першої інстанції правильно оцінив моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи.

У квітні 2017 року ПрАТ "СК "Провідна" та ОСОБА_2 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення Апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2017 року і залишити в силі рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16 грудня 2016 року.

Касаційна скарга ПрАТ "СК "Провідна" мотивована тим, що вина водія ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, що спричинило пошкодження транспортних засобів, не підтверджена належними та допустимими доказами, тому підстави для виплати позивачу страхового відшкодування відсутні. Оскільки в суді першої інстанції ОСОБА_2 визнав позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди за пошкодження задньої частини автомобіля позивача, то ПрАТ "СК "Провідна" не оскаржувало рішення суду першої інстанції. Однак, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою позивача, апеляційний суд не звернув уваги на фактичні обставини справи, показання свідків щодо механізму ДТП та на те, що автомобіль позивача після ДТП зупинився, а потім сам рушив. В основу рішення апеляційного суду як доказ вини та настання цивільно-правової відповідальності покладено висновок судового експерта, однак судом не враховано, що згідно з пунктом 32.1 статті 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи, не дослідив у повному обсязі доказів і не звернув уваги на те, що внаслідок ДТП з його вини було пошкоджено лише задню частину автомобіля позивача, а передня його частина була пошкоджена внаслідок того, що ОСОБА_1 через декілька секунд після зіткнення натиснув на педаль газу та здійснив зіткнення з бетонною огорожею. Зазначені обставини були підтверджені показаннями свідків, тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між його діями та пошкодженнями передньої частина автомобіля позивача.

У червні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційні скарги, в якому просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, зазначивши про його законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарг.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ПрАТ "СК "Провідна", зупинено виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 28 березня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі, витребувано її матеріали з Краматорського міського суду Донецької області, а ухвалою від 17 травня 2017 року - відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

14 травня 2018 року справу № 234/19372/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

За змістом касаційних скарг судове рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на проведення автотоварознавчого дослідження та залишення без змін рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16 грудня 2016 року не оскаржується, тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядається.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Судами встановлено, що 13 серпня 2015 року приблизно о 18 годині ОСОБА_2, керуючи автомобілем BMW 316, реєстраційний номер НОМЕР_2, в місті Краматорську по бульвару Краматорському в напрямку вулиці О. Вишні, не вибрав безпечну швидкість руху, не зменшив швидкість аж до зупинки автомобіля або безперешкодного об`їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, який виїхав з двору будинку АДРЕСА_1 та рухався в попутному напрямку. Від зіткнення автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 11 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано постанову Краматорського міського суду Донецької області від 21 серпня 2015 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення, через описку в протоколі про адміністративне провадження від 18 серпня 2015 року серії АП1 № 120893. Прийнято нову постанову про закриття провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно з висновком автотехнічної експертизи від 09 жовтня 2015 року № 1908, складеним судовим експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області Приходьком П. Г., в даній дорожній обстановці водій автомобіля BMW 316, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, тобто з моменту виїзду автомобіля NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1, з прилеглої території на проїжджу частину дороги по бульвару Краматорському, він повинен був приділити підвищену увагу до дорожньо-транспортної ситуації, що склалася, і підготуватися до вжиття заходів з недопущення виникнення небезпечної ситуації, а на відстані, яка дозволяла зупинити автомобіль, до місця передбачуваного зіткнення (крайній випадок - на віддалені, яке дорівнює зупиночному шляху автомобіля) повинен був застосувати гальмування. З технічної точки зору у даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 при своєчасному вжитті заходів до гальмування мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Дії водія автомобіля NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 у даній дорожній обстановці відповідали вимогам Правил дорожнього руху і не чинили будь-якого істотного впливу на механізм виникнення ДТП, він не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем BMW 316, реєстраційний номер НОМЕР_2 . З технічної точки зору дорожня ситуація, в якій знаходився водій ОСОБА_1 з моменту зіткнення автомобіля BMW 316 з автомобілем NISSAN X-TRAIL, в експертній практиці характеризується як аварійна ситуація, його дії треба розглядати як дії водія в аварійній ситуації. Суд має самостійно оцінити дії водія ОСОБА_1 на відповідність вимогам Правил дорожнього руху, який, перебуваючи в аварійній ситуації, після контактної взаємодії передньої правої частини кузова автомобіля BMW 316 із задньою лівою частиною кузова автомобіля NISSAN X- TRAIL, втратив контроль в управлінні і допустив подальший рух автомобіля NISSAN X-TRAIL, що призвело до виїзду за межі проїжджої частини дороги та подальшого наїзду на огорожу кафе "Хуторок". Дії водія ОСОБА_2 знаходилися у причинному зв`язку з настанням ДТП.

За висновком автотехнічної експертизи від 15 квітня 2016 року № 620, складеним судовим експертом Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Приходьком П. Г., під аварійною ситуацією в експертній практиці розуміють таку дорожню ситуацію, в якій водій позбавлений можливості управляти транспортним засобом таким чином, щоб забезпечити безпеку. Оцінка обставин виникнення механічних пошкоджень передньої частини кузова автомобіля NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1, виходить за межі компетенції експерта-автотехніка, оскільки фаза виникнення вказаних пошкоджень в експертній практиці характеризується як аварійна і вирішити дане питання суд має самостійно. З технічної точки зору в даній дорожній ситуації дії водія ОСОБА_2, які не відповідали вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху, знаходилися у причинному зв`язку з настанням події зіткнення автомобіля BMW 316 з автомобілем NISSAN X- TRAIL . В діях водія ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху. З технічної точки зору в дорожній ситуації, в якій знаходився водій ОСОБА_1 з моменту зіткнення автомобіля BMW 316 з автомобілем NISSAN X-TRAIL, в експертній практиці характеризується як аварійна ситуація, його дії треба розглядати як дії водія в аварійній ситуації.

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 19 вересня 2015 року № 132/15, складеним судовим експертом Синельником А. І., вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля NISSAN X-TRAIL, реєстраційний номер НОМЕР_1, та матеріальний збиток, завданий його власнику, складає 179 803,48 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована у ПрАТ "СК "Провідна" згідно з полісом від 10 липня 2015 року № АЕ/4195899, з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну третіх осіб, у розмірі 50 000 гривень та франшизою - нуль.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) .

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, згідно з яким право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, навіть якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині стягнення з відповідачів на користь позивача матеріальної шкоди та ухвалюючи в цій частині нове рішення, апеляційний суд взяв до уваги висновки автотехнічної експертизи від 09 жовтня 2015 року № 1908, від 15 квітня 2016 року № 620 та дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії ОСОБА_2 перебували у причинному зв`язку з настанням ДТП. Встановивши, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, складає 179 803,48 грн, що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 19 вересня 2015 року № 132/15, який сторонами не оспорювався, апеляційний суд правильно виходив з того, що страхова компанія зобов`язана сплатити позивачу страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності - 50 000 грн, а ОСОБА_2 - різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, що складає 129 803,48 грн.

Доводи касаційних скарг щодо відсутності вини ОСОБА_2 в пошкодженні передньої частини автомобіля позивача є безпідставними, оскільки саме внаслідок дій водія ОСОБА_2, які не відповідали вимогам пункту 12.3 Правил дорожнього руху, відбулося зіткнення автомобілів, після якого водій ОСОБА_1 знаходився в аварійній ситуації. Висновками автотехнічної експертизи від 09 жовтня 2015 року № 1908, від 15 квітня 2016 року № 620 підтверджено, що дії водія ОСОБА_1 з моменту зіткнення автомобіля BMW 316 з автомобілем NISSAN X-TRAIL необхідно розглядати як дії водія в аварійній ситуації. При цьому такі дії водія не регламентуються вимогами Правил дорожнього руху, тому після зіткнення автомобілів подальший розвиток ДТП не залежав від водія ОСОБА_1 . За таких обставин, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії водія ОСОБА_2 знаходилися у причинному зв`язку з настанням ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача.

Аргументи касаційної скарги ПрАТ "СК "Провідна" про відсутність підстав для виплати позивачу страхового відшкодування у зв`язку з тим, що вина водія ОСОБА_2 не підтверджена судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення, є неспроможними, оскільки під час розгляду справи судами попередніх інстанцій ОСОБА_2 не заперечував тих обставин, що ДТП відбулася з його вини. Крім того, вина ОСОБА_2 підтверджена сукупністю інших досліджених судом доказів, зокрема висновками експертиз.

Сторони не заперечували, що протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення не складався, однак відсутність доказів притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення її від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57- 60, 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші доводи касаційних скарг зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Головуючий	В. О. Кузнєцов
Судді:	В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко
	В. А. Стрільчук

	М. Ю. Тітов