розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення та позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про внесення змін до кредитного договору,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кривошея Олександра Юрійовича на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 22 листопада 2016 року у складі судді Нечепоренка Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Данілова О. М., Суханової Є. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, який під час розгляду справи доповнило вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення та остаточно просило: стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 10 вересня 2008 року № 219/28 (далі - кредитний договір) в сумі 12 552,43 долари США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 27 липня 2015 року еквівалентно 277 076,32 грн та 14 245,42 грн, а всього - 291 321,74 грн; в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "ВіЕйБі Банк" за кредитним договором, що становить 291 321,74 грн, з яких: 11 250 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 302,43 доларів США - проценти за користування кредитом; 1 031,95 грн - комісія за розрахункове обслуговування; 13 213,47 грн - неустойка за несвоєчасне погашення кредиту, звернути стягнення на належну на праві приватної власності ОСОБА_3 чотирикімнатну квартиру № НОМЕР_1 з всіма об`єктами функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 78,8 кв. м, житловою - 47,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 шляхом продажу вказаної квартири ПАТ "ВіЕйБі Банк" від свого імені на підставі договору-купівлі продажу в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", за ціною встановленою на момент реалізації; виселити усіх мешканців, які зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_3 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "ВіЕйБі Банк" посилалося на те, що 10 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ВАТ "ВіЕйБі Банк"), правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США, що було еквівалентно 145 000 грнзі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16 процентів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 вересня 2018 року. В цей же день для забезпечення виконання зобов`язання між ВАТ "ВіЕйБі Банк"та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, а 11 вересня 2008 року для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 між ВАТ "ВіЕйБі Банк"та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_3, як майновий поручитель ОСОБА_1, передав в іпотеку в порядку та на умовах, визначених цим договором, чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_3, що належить йому на праві приватної власності. ОСОБА_1 не виконував взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого у нього станом на 27 серпня 2015 року утворилася заборгованість у вищезазначеному розмірі. У зв`язку з цим банк просив стягнути солідарно заборгованість за кредитним договором з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та звернути стягнення на квартиру, яка є предметом іпотеки і виселити усіх осіб, які проживають у вказаній квартирі.

У серпні ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про внесення змін до кредитного договору, та просив внести зміни до кредитного договору в розділ 6-1, який регулює порядок дострокового виконання кредитного зобов`язання позичальником.

Обґрунтовуючи вказані вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що кредитним договором не передбачено жодного механізму розподілу валютних ризиків між сторонами, однак банк переклав всі без виключення ризики на нього, хоча він є слабшою стороною договору споживчого кредиту. ПАТ "ВіЕйБі Банк" не відреагував на його пропозицію зі зміни умов кредитного договору, а тому він змушений звертатися до суду з цим позовом.

Вказані вище позови ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 23 вересня 2015 року об`єднані в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рокитнянський районний суд Київської області рішенням від 22 листопада 2016 року позов ПАТ "ВіЕйБі Банк" задовольнив частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 10 вересня 2008 року № 219/28 в розмірі 291 321,74 грн звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11 вересня 2008 року на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 78,8 кв. м, житловою - 47,7 кв. м, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ "ВіЕйБі Банк" від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" за ціною, встановленою в момент реалізації. В задоволенні решти вимог відмовив. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "ВіЕйБі Банк" про внесення змін до кредитного договору відмовив.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки банком доведені й обґрунтовані належним чином, а тому наявні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася через неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. При цьому суд виходив з відсутності підстав для задоволення позову щодо виселення ОСОБА_3 та членів його сім`ї з зайнятої ними квартири, оскільки на час ухвалення рішення відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав та свобод іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення таких житлових приміщень їх мешканцями. Крім того, позивач не надав суду письмову вимогу про добровільне звільнення відповідачем ОСОБА_3 квартири, а в ході судового розгляду не обговорювалося питання щодо дотримання процедури виселення цього відповідача. Також суд виходив з того, що вимог банку в частині стягнення коштів з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю у рахунок погашення зазначеного боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати. Крім того суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про внесення змін до кредитного договору, а саме в розділ 6-1, який регулює порядок дострокового виконання кредитного зобов`язання позичальником, так як вказана обставина не була обумовлена в первинному кредитному договорі і в наступних змінах до нього.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Київської області ухвалою від 05 квітня 2017 рокурішення Рокитнянського районного суду Київської області від 22 листопада 2016 року залишив без змін.

Мотивував ухвалу апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апеляційний суд виходив з того, що аргументи щодо неправильного встановлення розміру заборгованості спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, розрахунком заборгованості.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У квітні 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кривошей О. Ю. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 22 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2017 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про внесення змін до кредитного договору не навели мотивів такої відмови. Кредитним договором не передбачено жодного механізму розподілу валютних ризиків між сторонами, однак банк переклав всі без виключення ризики на ОСОБА_1 хоча він є слабшою стороною договору споживчого кредиту. У разі не приведення умов кредитного договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися (курс долара відносно гривні), ОСОБА_1 не матиме можливості виконувати свої зобов`язання. Місцевим судом безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи для визначення заборгованості, а в рішенні не зазначено загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки. Встановлення розміру заборгованості за кредитним договором має істотне значення для правильного вирішення цієї справи та винесення законного та обґрунтованого рішення. Крім того, в резолютивній частині рішення початкова ціна предмета іпотеки не виражена в грошовому виразі. Суд першої інстанції при ухваленні рішення не зупинив стягнення на підставі Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11 квітня 2018 року справу № 375/1122/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 10 вересня 2008 року між ВАТ "ВіЕйБі Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США, що було еквівалентно 145 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16 процентів на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 вересня 2018 року.

В цей же день для забезпечення виконання зобов`язання між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, а 11 вересня 2008 року для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_3, як майновий поручитель ОСОБА_1, передав в іпотеку в порядку та на умовах, визначених цим договором, чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_3, що належить йому на праві приватної власності.

ОСОБА_1 не виконував взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого у нього станом на 27 серпня 2015 року утворилася заборгованість в сумі 12 552,43 долари США, що за курсом НБУ станом на 27 липня 2015 року еквівалентно 277 076,32 грн та 14 245,42 грн, а всього - 291 321,74 грн, з яких: 11 250 доларів США - заборгованість за кредитом; 1 302,43 доларів США - проценти за користування кредитом; 1 031,95 грн - комісія за розрахункове обслуговування; 13 213,47 грн - неустойка за несвоєчасне погашення кредиту.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (частина перша статті 589 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (стаття 16 ЦК України) та позасудові (статті 17- 19 ЦК України).

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України "Про іпотеку" одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку"). Закон України "Про іпотеку" (898-15) визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону України "Про іпотеку") є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 Закону України "Про іпотеку" (898-15) ); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України "Про іпотеку").

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, відповідно до частини третьої статті 36 Закону України "Про іпотеку", є: 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Згідно з частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з пунктом 7.2 договору іпотеки від 11 вересня 2008 року звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", та умовами цього договору; продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", та умовами цього договору.

У пункті 7.4.2 договору іпотеки сторони погодили, що у випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі з дотриманням умов, визначених в Законі України "Про іпотеку" (898-15) .

Якщо сторони договору іпотеки передбачили у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення банком договору купівлі-продажу, як позасудовий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, то позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України "Про іпотеку", є неналежним способом захисту.

Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19).

Оскільки договір іпотеки, укладений 11 вересня 2008 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_3, містить застереження про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем є позасудовим способом захисту, то банк обрав неправильний спосіб захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

На вищевказане суди попередніх інстанцій належної уваги не звернули, не врахували, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання банку права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, що є свободою договору (статті 6, 627 ЦК України) та дійшли помилкового висновку про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв`язку з цим суди також неправильно застосували норми матеріального права в частині вирішення похідних вимог про виселення з предмета іпотеки.

Вирішуючи позовні вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості суди виходили з того, що одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю у рахунок погашення зазначеного боргу призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна.

У зв`язку з тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про можливість задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, у заявлений позивачем спосіб, судами безпідставно відмовлено в задоволенні позову в іншій частині - про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя з посиланням на неможливість одночасного стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

Суд першої інстанції достовірно не з`ясував розмір заборгованості за кредитним договором, не перевірив доводи позичальника щодо сплати ним 12 серпня 2011 року суми в розмірі 1 000 доларів США та 12 листопада 2011 року - 1 500 доларів США та зарахування цих сум на погашення кредитної заборгованості.

Апеляційний суд зазначених порушень процесуального права, допущених судом першої інстанції, не усунув, а лише обмежився висновком про те, що аргументи апеляційної скарги щодо неправильного встановлення розміру заборгованості спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, розрахунком заборгованості.

Отже, дійсний розмір заборгованості за кредитним договором судами попередніх інстанцій не встановлений, а тому заслуговують на увагу доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що встановлення розміру заборгованості за кредитним договором має істотне значення для правильного вирішення цієї справи, через що вимоги його касаційної скарги в частині скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд є частково обґрунтованими.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, в зв`язку з чим позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі щодо вимог про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог касаційної скарги, скасувавши ухвалу апеляційного суду в частині вирішення позову банку та про передачу справи в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, встановити суму заборгованості, яка підлягає стягненню, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Перевіряючи аргументи касаційної скарги заявника щодо безпідставної відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "ВіЕйБі Банк" про внесення змін до кредитного договору, Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення в частині вирішення цих позовних вимог є законними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини третьої статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно з пунктом 7.5 кредитного договору усі зміни та доповнення до цього договору набувають чинності тільки за умови укладення в письмовій формі та підписання сторонами.

Відмовлячи в задоволенні позову ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що внесення змін до кредитного договору, а саме в розділ 6-1, який регулює порядок дострокового виконання кредитного зобов`язання позичальником, не було узгоджено в первинному кредитному договорі і в наступних змінах до нього.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення вимог ОСОБА_1 відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Кривошея Олександра Юрійовича задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 квітня 2017 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	А. Ю. Зайцев
	Є. В. Коротенко
	В. М. Коротун В. П. Курило