розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 лютого 2019 року у складі судді Андрусишин Н. Т. та постанову Луганського апеляційного суду від 12 червня 2019 року в складі колегії суддів: Карташов О. Ю., Дронська І. О., Коновалова В. А.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зобов`язання відповідача не чинити перешкоди позивачу у користуванні житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання ключів та забезпечення вільного і безперешкодного доступу до вказаної квартири.

На обґрунтування своїх вимог позивач стверджував, що у 2003 році її батько ОСОБА_2 отримав службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Право користування вищенаведеним житлом підтверджувалось ордером №8 серія П від 30 жовтня 2003 року, згідно з яким відповідачу надано право на зайняття житлового приміщення разом з сім`єю з 4 осіб. У вказаній квартирі мешкали відповідач, його дружина - ОСОБА_3 та їх діти - вона та ОСОБА_2 .

Рішенням Сєвєродонецької міської ради № 966 від 03 грудня 2013 року вищенаведена квартира була виключена з переліку службових та передана відповідачу та членам його родини на загальних підставах. Відповідно до вказаного рішення членами родини відповідача, які мають право на користування житлом є відповідач, син - ОСОБА_2 та донька- ОСОБА_2

11 січня 2008 року шлюб між відповідачем та ОСОБА_3 розірвано, у зв`язку з чим ОСОБА_3 стала проживати окремо.

Позивач жодним чином не хотіла переривати родинні зв`язки із батьком та правомірно намагалась реалізувати своє право на користування житлом, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, відповідач заважав позивачу користуватися житлом, що виразилось у зміні замків на вхідних дверях, відмові надати ключі від нових замків, постійної відмови у допущенні до житлового приміщення для реалізації свого права на користування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного суду від 12 червня 2019 року, позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 шляхом надання ключів від зазначеного жилого приміщення та забезпечення вільного і безперешкодного доступу до зазначеної квартири.

Суди виходили із того, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, іншого власного житла вона не має та бажає проживати у вказаній квартирі, а відповідач, у свою чергу, чинить перешкоди у проживанні, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги відзив, в якому він зазначав про відсутність перешкод з його боку у користуванні відповідачем житловим приміщенням. Відповідачами не надано жодного письмового доказу, про ненадання ним ключей, а саме (письмова вимога до нього з проханням надати ключі, звернення до правоохоронних органів, до суду то що).

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2019 року справу № 428/73/18 призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року справу № 428/73/18 призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що згідно з копією ордеру на житлове приміщення № 8 серії П від 30 жовтня 2003 року на підставі рішення виконкому №1817 від 28 жовтня 2003 року ОСОБА_2 з родиною з 4 осіб надано право зайняття житлового приміщення житловою площею 35,6 кв. м, що складається з 2 кімнат у ізольованій квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1. Склад сім`ї: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_1 - донька, ОСОБА_5 - син.

Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_1, виданого 23 серпня 2013 року Сєвєродонецьким міським відділом Управління державної міграційної служби України в Луганській області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 12 листопада 2003 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 24 грудня 2007 року шлюб, зареєстрований 25 листопада 1995 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області (далі - Сєвєродонецьке МУЮ Луганської області), актовий запис № 1049, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) розірвано.

На підставі вказаного судового рішення Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецьке МУЮ Луганської області 11 січня 2008 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 .

23 червня 2008 року ОСОБА_3 придбала у власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 січня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання способів участі батьків у вихованні дітей задоволено. Встановлено ОСОБА_2 спосіб у вихованні і спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та неповнолітньою донькою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди у вихованні неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_1, та спілкуванні з ними ОСОБА_2 .

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилою площею задоволені частково. Визнано ОСОБА_3, 1976 року народження, такою, що втратила право користування жилим приміщенням, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з копією рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради №966 від 03 грудня 2013 року вирішено виключити з переліку службових приміщень Управління Служби безпеки України в Луганській області двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, у зв`язку з тим, що відпала потреба у такому її використанні. Квартиронаймач ОСОБА_2 Склад сім`ї три особа: він, син - ОСОБА_5, донька - ОСОБА_1 .

Згідно копії акту обстеження квартири від 29 серпня 2017 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 зареєстрована з 12 листопада 2003 року по 08 грудня 2010 року; дочка - ОСОБА_1. зареєстрована з 12 листопада 2003 року, але фактично не мешкає з червня 2008 року; син - ОСОБА_5 зареєстрований з 12 листопада 2003 року, але фактично не мешкає з червня 2008 року.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 жовтня 2018 року, позов ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні жилим приміщенням та забезпечення вільного доступу до квартири, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області, задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди неповнолітньому сину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у користуванні житловим приміщенням - квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом надання ключів від зазначеного жилого приміщення, а також забезпечення вільного і безперешкодного доступу до зазначеної квартири.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року, відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловім приміщенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради Луганської області.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно положень статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтями 58, 59 Житлового кодексу УРСР передбачено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами відомостей, що не відповідають дійсності про потребу у поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі. Таким чином правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що позивач ОСОБА_1 набуло право користування житлом на підставі ордеру на житлове приміщення № 8 серії П від 30 жовтня 2003 року на підставі рішення виконкому №1817 від 28 жовтня 2003 року.

Відповідно до частини четвертої статті 311 Цивільного кодексу України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до частини другої, шостої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Рішеннями Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06 травня 2010 року, від 23 жовтня 2018 року, від 10 грудня 2018 року, відповідач неправомірно перешкоджає позивачу у здійсненні законного права на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 і проживання у ньому.

За таких обставин правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, іншого власного житла вона не має та бажає проживати у вказаній квартирі. Позивач на законних підставах набула право проживати у спірній квартирі. Відповідач, у свою чергу, чинить перешкоди у проживанні, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача не чинити перешкоди позивачу у користуванні спірним жилим приміщенням і такий спосіб захисту спрямований на захист житлових прав позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки суд правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушив норми процесуального права.

Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.