розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 березня 2017 року

ОСОБА_4 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 липня 2017 року у складі колегії суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М.,

Колеснікова Г. Я.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дій такими, що спрямовані на незаконне збільшення частки у спадщині, позбавлення права спадкування, визнання права спадкування за законом, усунення перешкод у користуванні власністю.

Позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_2 є синами ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді 21/40 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що при житті 05 червня 2004 року від імені ОСОБА_6 був складений заповіт, за умовами якого, все своє майно вона нібито заповідала своєму онуку ОСОБА_7 (сину ОСОБА_2 ). Вказаний заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельнік О. М., реєстровий № 1096.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2013 року, в зв`язку з неможливістю матері в момент вчинення правочину усвідомлювати значення своїх дій та керуватися ними, заповіт, складений ОСОБА_6. 05 червня 2004 року, визнано недійсним, ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 05 березня 2014 року вказане рішення залишено без змін.

Посилався на те, що під час розгляду справи про визнання заповіту недійсним було встановлено, що ОСОБА_2 вчиняв дії щодо навмисного перешкоджання спадкодавцю ОСОБА_6 висловити свою останню волю, такі його дії були спрямовані на виникнення права на спадкування його сином, що є підставою для позбавлення права на спадкування. Оскільки інший їхній брат - ОСОБА_8 помер

ІНФОРМАЦІЯ_2, то він є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_6 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати дії ОСОБА_2 навмисно спрямованими на незаконне збільшення частки у спадщині; усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 ; визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом і виділити йому 21/40 частину домоволодіння, яка складається з приміщень під літерою "А", з яких: 1-2 житлова площею 10,9 кв. м, 1-3 кухня площею 11,8 кв. м,

1-5 ванна площею 3,0 кв. м, 1-6 коридор площею 3,6 кв. м, 1-10 коридор площею 6,8 кв. м, що розташоване у АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні власністю шляхом його виселення зі спірних приміщень будинку.

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3, про визнання права власності на 2/3 частини спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх з ОСОБА_1 мати - ОСОБА_6, яка при житті склала заповіт на ім`я свого онука - ОСОБА_7 . Рішенням Київського районного суду

м. Одеси від 11 грудня 2013 року вказаний заповіт було визнано недійсним.

Вказує, що він постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є спадкоємцем першої черги спадкування за законом та

21 грудням 2013 року подав до Третьої одеської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця.

Крім того зазначає, що ОСОБА_1 також був зареєстрований за вказаною адресою, однак за життя матері та до часу її смерті він не спілкувався з матір`ю, не приймав ніякої участі в її утриманні та похованні.

ОСОБА_8 був третім сином ОСОБА_6, але ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. За життя ОСОБА_8 склав заповіт, за яким все своє майно заповів ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом, після померлої ОСОБА_6 та після померлого ОСОБА_8 за заповітом на 2/3 частки від 21/40 житлового будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 червня 2015 року було об`єднано цивільну справу № 520/1637/15-ц та цивільну справу

№ 520/3648/15-ц ухвалено розглядати їх в одному провадженні, присвоєно об`єднаній справі № 520/1637/15-ц.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 21/80 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, як таке, що набуто в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 . У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 21/80 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, як таке, що набуто в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 частково виходив з того, що його вимоги у частині визнання дій відповідача ОСОБА_2 навмисно спрямованими на незаконне збільшення частки у спадщині, усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6 і у частині виселення відповідача є не доведеними і такими, що не підлягають задоволенню, а у частині визнання за ним права власності у порядку спадкування за законом з виділенням йому 21/40 частин домоволодіння підлягають задоволенню частково, оскільки право на спадкування за законом має також і ОСОБА_2 .

Задовольняючи позов ОСОБА_2 частково, суд виходив з того, що позивач і відповідач мають рівне право на спадкування за законом після смерті їх матері ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6, і, у встановленому законом порядку, не отримав додаткового строку для подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 і апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що зважаючи на те, що заповіт від 05 червня 2004 року, у встановленому законом порядку, визнано недійсним з підстав зазначених у статті 225 ЦК України, позивач ОСОБА_1, всупереч статтям 57- 60 ЦПК України 2004 року, належним та допустимими доказами не довів того, що відповідач ОСОБА_2 навмисно вчиняв дії, спрямовані на незаконне збільшення його частки у спадщині, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові про визнати дій відповідача ОСОБА_2 навмисно спрямованими на незаконне збільшення частки у спадщині і усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6

Оскільки право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 має також її син ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання за кожним із спадкоємців права власності у порядку спадкування за законом на 21/40 частину домоволодіння.

Обґрунтованим є і висновок суду про те, що ОСОБА_8 пропустив строк подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. При цьому, за життя, у встановленому законом порядку, ОСОБА_8 не отримав права на додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 . Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року клопотання ОСОБА_2 задоволено. Зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 березня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 13 липня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_8 є спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після померлої матері ОСОБА_6 у встановленому законом порядку відповідно до частини другої статті 1270 ЦК України, а його заява про прийняття спадщини оформлена належним чином та міститься у матеріалах спадкової справи. ОСОБА_8, який на всіх правових підставах та у встановлений законом строк став спадкоємцем після померлої ОСОБА_6, помер у червні 2014 року та ОСОБА_2 прийняв у встановленому законом порядку спадщину за ОСОБА_8 .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому він просив залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_6 - мати ОСОБА_1 і ОСОБА_2, після смерті якої відкрилась спадщина на 21/40 частину домоволодіння (а. с. 21, 182, 212, т. 1).

На час смерті ОСОБА_6 була зареєстрована в АДРЕСА_1 (а. с. 186, 228, 229, т. 1).

За життя, 05 червня 2004 року, ОСОБА_6 склала заповіт на користь ОСОБА_7, який, на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2013 року, визнано недійсним, при цьому, заповіт визнано недійсним з підстав статті 225 ЦК України, тобто з підстав того, що правочин вчинено дієздатною особою у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати (а. с. 24-27, 192, 224-226, т. 1).

ОСОБА_1 26 жовтня 2004 року, у встановлений законом строк, подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 (а. с. 184, т. 1).

ОСОБА_2 з 1985 року і станом на час відкриття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 зареєстрований і проживав по

АДРЕСА_1 (а. с. 231, 232, т. 1).

21 грудня 2013 року ОСОБА_8 подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6

(а. с. 237, т. 1).

28 січня 2014 року нотаріус повідомила ОСОБА_8 про пропуск ним строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 (а. с. 242, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8, який, на підставі заповіту від 25 січня 2011 року, заповів усе належне йому майно ОСОБА_2 (а. с. 171, 173, т. 1).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2014 року, у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про надання додаткового строку для прийняття спадщини (а. с. 256, 257, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях

1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої та другої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом. Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

Згідно із статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 60 ЦПК України 2004 року доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Задовольняючи частково позовні заяви, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами дійшли обґрунтованого висновку про те, що зважаючи на те, що заповіт від 05 червня 2004 року, у встановленому законом порядку, визнано недійсним з підстав зазначених у статті 225 ЦК України, позивач ОСОБА_1, всупереч статтям 57- 60 ЦПК України 2004 року, належним та допустимими доказами не довів того, що відповідач ОСОБА_2 навмисно вчиняв дії спрямовані на незаконне збільшення його частки у спадщині, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові про визнати дій відповідача ОСОБА_2 навмисно спрямованими на незаконне збільшення частки у спадщині і усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6

Оскільки право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 має також її син ОСОБА_2, суди дійшли правильного висновку про визнання за кожним із спадкоємців права власності у порядку спадкування за законом на 21/40 частину домоволодіння.

Обґрунтованим є і висновок судів про те, що ОСОБА_8 пропустив строк подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. При цьому, за життя, у встановленому законом порядку, ОСОБА_8 не отримав права на додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 .

Доводи касаційної скарги про те, що постанови про відмову у видачі ОСОБА_8 свідоцтва про вступ у спадщину за законом після померлої ОСОБА_6 у зв`язку із пропуском строку на прийняття спадщини у матеріалах спадкової справи немає є необґрунтованими, оскільки 28 січня 2014 року нотаріус повідомила ОСОБА_9 про пропуск ним строку для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 (а. с. 242, т. 1).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436, ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 липня 2017 року залишити без змін.