Постанова

Іменем України

09 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 756/11354/14-ц

провадження № 61-630св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником - ОСОБА_6, на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року у складі судді Диби О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору дарування частини квартири недійсним.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та посвідчений 03 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С. Г., зареєстрований у реєстрі за № 232, недійсним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилено. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_6, відхилено. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 січня 2016 року залишено без змін.

У червні 2018 року ОСОБА_5 звернулась до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору дарування частки у квартирі АДРЕСА_1 недійсним.

Заява мотивована тим, що 05 березня 2018 року Оболонським районним судом м. Києва у справі за її заявою про встановлення факту належності квартири на праві спільної часткової власності ухвалено рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви. У мотивах суду про відмову у задоволенні заяви вказано, що оскільки факт належності квартири її власникам на праві спільної часткової власності підтверджується, то для цього не потрібно ухвалення судом рішення про встановлення такого факту. Рішення набрало законної сили 06 червня 2018 року після перегляду його судом апеляційної інстанції, тобто з цього часу їй стало відомо про нововиявлену обставину, якою є правовий статус квартири, а саме - перебування її у спільній частковій власності.

Крім того, їй стало відомо, що 1/4 частина квартири належить ОСОБА_2, боржнику у виконавчому провадженні. Щодо цієї частини квартири державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта. У постанові зазначено, що згідно акта опису й арешту майна від 14 листопада 2013 року квартира належить боржникові в розмірі 1/4 частки. Указана частина квартири була виставлена на торги.

Згідно з даними довідок органу приватизації державного житлового фонду Оболонського району м. Києва від 27 січня 2012 року щодо ОСОБА_3 та від 25 березня 2013 року щодо ОСОБА_4, кожному із цих осіб належить 1/4 частина спірної квартири згідно із розпорядженням органу приватизації від 28 жовтня 1994 року № 11998 на чотирьох осіб.

Зазначені вище обставини підтверджують те, що квартира перебувала у спільній власності із визначенням часток кожного із її співвласників, проте рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року ґрунтується на тих обставинах, що відчужена частка квартири перебувала у спільній сумісній власності, тобто без визначення часток, а відповідно дарувальники не мали права її відчужувати.

За таких обставин, ОСОБА_5 просила суд задовольнити її заяву про перегляд рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року за нововиявленими обставинами, скасувати указане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та неї про визнання договору дарування частини квартири недійсним.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року за нововиявленими обставинами у вказаній справі відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_5,як на підставу для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, посилалась на те, що у мотивувальній частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року зазначено те, що квартира АДРЕСА_1 належить співвласникам на праві спільної часткової власності з визначенням часток кожного співвласника у праві власності, є лист Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 13 червня 2018 року та лист державного підприємства "Сетам" від 15 травня 2018 року. Однак, вказаних доказів на момент ухвалення рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року взагалі не існувало, тому що вони були створені після набрання указаним рішенням суду законної сили. Тобто, такі обставини по суті є новими доказами, яким суд під час розгляду справи оцінки не давав, вони не були предметом дослідження та учасниками процесу не подавалися, хоча суд встановлював відповідні обставини, посилання на наявність яких, містяться у наданих суду доказах.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції вірно визначено, що встановлені рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року обставини не є нововиявленими, оскільки не можуть вважатися такими для справи, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.Питання про належність квартири її власникам на праві спільної часткової чи спільної сумісної власності було предметом доказування у справі про визнання договору недійсним. Доводи заяви ОСОБА_5 фактично зводяться до переоцінки доказів, а не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 423 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_5 в особі представника - ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати указані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що обставини, на які вона посилалась у заяві про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, існували на час ухвалення рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року, оскільки події, на які вона посилалась як на нововиявлені обставини, відбувались у період з 2012 року по 2015 рік. Вона вважала, що права позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які мають окремі частки у власності спірної квартири та перебувають з іншими власниками у спільній частковій власності, не порушені, оскільки договір дарування не потребує його погодження відповідно до вимог статті 362 ЦК України. Квартира АДРЕСА_1 знаходилась на праві спільної часткової власності у сторін справи і при даруванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 їй своїх часток квартири не було порушено прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Оболонського районного суду м. Києва зазначену цивільну справу.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у якому вони посилались на те, що касаційна скарга є безпідставною, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та посвідчений 03 липня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С. Г., зареєстрований у реєстрі за № 232, недійсним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Підставою для визнання договору дарування частини квартири недійсним є встановлені судом обставини, що 1/4 частина квартири перебувала у власності ОСОБА_1, а інші 3/4 її частини перебували у спільній сумісній власності без виділення часток ОСОБА_4, ОСОБА_3 (дарувальників) та ОСОБА_2 . Оскільки під час укладення договору дарування не дотримано вимог статті 369 ЦК України щодо наявності згоди всіх співвласників у спільному майні, то за позовом співвласника у спільному майні позов задоволено.

Відповідач ОСОБА_5 посилалась на те, що після набрання указаним рішенням суду законної сили, їй сталі відомі нові обставини, які є істотними для справи та про їх існування на момент розгляду справи не було та не могло бути відомо.

Указаними обставинами є посилання у мотивувальній частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року на те, що квартира АДРЕСА_1 належить співвласникам на праві спільної часткової власності з визначенням часток кожного співвласника у праві власності, є лист Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 13 червня 2018 року та лист державного підприємства "Сетам" від 15 травня 2018 року.

Згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 28 жовтня 1994 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної (у бланку свідоцтва підкреслені слова "спільної" та "сумісної") власності ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Також у бланку свідоцтва у дужках вказано "(у рівних долях )".

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 отримала після смерті ОСОБА_7 1/4 частину спірної квартири.

Оспорюваний договір дарування було укладено 03 липня 2014 року.

Згідно із даними довідок органу приватизації державного житлового фонду Оболонського району м. Києва від 27 січня 2012 року щодо ОСОБА_3 та від 25 березня 2013 року щодо ОСОБА_4, кожному із цих осіб належить 1/4 частина квартири згідно із розпорядженням органу приватизації від 28 жовтня 1994 року № 11998 на чотирьох осіб.

Відповідно до листа Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві від 13 червня 2016 року на виконанні у відділі перебував виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів. У виконавчому провадженні 16 листопада 2012 року винесено постанову про арешт майна боржника, а 02 липня 2014 року - постанову про призначення експерта, у якій зазначено, що згідно акта опису й арешту від 14 листопада 2013 року була описана та арештована 1/4 частина квартири, що належить боржнику.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_5, подана представником - ОСОБА_6, задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справ; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

' 'p' Постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами" (v0004740-12) роз`яснено судам, що процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Обставини, які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами.

Судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені ЦПК України (1618-15) відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

Крім того, у пункті 1 цієї постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судам роз`яснено, що задоволення судом заяви про перегляд судового рішення у зв`язку нововиявленими обставинами всупереч вимогам ЦПК України (1618-15) порушує принцип правової визначеності та право заявника на доступ до правосуддя, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є обставини, які визначені частиною другою статті 423 ЦПК України.

Жодному із критеріїв, які визначені чинним законодавством, обставини, на які посилається відповідач ОСОБА_5, не відповідають.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, щовстановлені рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2018 року обставини не є нововиявленими, оскільки не можуть вважатися такими для справи, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Питання про належність квартири її власникам на праві спільної часткової чи спільної сумісної власності було предметом доказування у справі про визнання договору недійсним. Листа Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 13 червня 2018 року та листа державного підприємства "Сетам" від 15 травня 2018 року на час ухвалення рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року не існувало, оскільки вони були створені після набрання указаним рішенням суду законної сили, тобто доводи заяви ОСОБА_5 фактично зводяться до переоцінки доказів, а не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 423 ЦПК України.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником - ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 04 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович