треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінчук Ігор Анатолійович, приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Довбня Ігор Вікторович, відділ примусового виконання рішень управління державної служби Головного управління юстиції у Київській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції, за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінчука І. А., приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Довбні І. В., відділу примусового виконання рішень управління державної служби Головного управління юстиції у Київській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить позивачам, вчинено з грубим порушенням законодавства, зокрема, не перевірено безспірність заборгованості, не враховано, що ОСОБА_2 не було належним чином повідомлено про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також строк виникнення права вимоги.

На підставі викладеного позивачі просили суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис вчинений 15 березня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І. А., зареєстрований у реєстрі за № 1943.

Суди розглядали справу неодноразово.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Васильківського районного суду Київської області від 05 жовтня 2015 року позов задоволено.

Визнано виконавчий напис, вчинений 15 березня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І. А., зареєстрований у реєстрі за № 1943, таким, що не підлягає виконанню.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , Закону України "Про іпотеку" (898-15) та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій та за відсутності документів, які підтверджують безспірність заборгованості.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що виконавчий напис вчинений нотаріусом відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" на підставі належних документів, що підтверджують безспірність заборгованості, та у межах установленого законом строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у жовтні 2016 року, ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 87, 88 Закону України "Про нотаріат", у зв`язку з чим помилково скасував рішення місцевого суду.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 12 грудня 2006 року між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, на забезпечення виконання зобов`язань якого того ж дня між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 укладено договір поруки.

20 березня 2008 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, за умовами якої розмір ліміту невідновлюваної кредитної лінії збільшено до 436 000,00 дол. США, на забезпечення виконання зобов`язань якого того ж дня між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею 0,2500 га, що знаходиться за цією ж адресою.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2011 року задоволено позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 грудня 2006 року у розмірі 4 671 229,86 грн .

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2011 року задоволено позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 12 грудня 2006 року у розмірі 588 709,07 дол. США, що за курсом НБУ становить 4 671 229,86 грн.

Указані рішення суду набрали законної сили.

03 серпня 2012 року ОСОБА_1 подав до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заяву про добровільну реалізацію предмета іпотеки.

15 березня 2013 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінчук І. А. вчинив виконавчий напис, за яким звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі, що станом на 24 грудня 2012 року разом з платою нотаріусу за вчинення виконавчого напису становить 610 541,45 дол. США, що за курсом НБУ становить 4 880 057,81 грн та 3 584 504,09 грн.

Із розрахунку заборгованості від 24 грудня 2012 року, який був наданий приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису відомо, що останній платіж по кредиту здійснено 14 червня 2010 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" (3425-12) та іншими актами законодавства України, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (z0282-12) (далі - Порядок), постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (1172-99-п) .

Згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи, зокрема, підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" (3425-12) та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат").

З урахуванням статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Для правильного застосування статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Касаційна скарга містить доводи про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосовав статті 87, 88 Закону України "Про нотаріат", зокрема в частині оцінки документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника.

Зі справи відомо, що, звертаючись до нотаріуса з вимогою вчинення виконавчого напису, відповідач з метою підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 грудня 2006 року надав відповідний розрахунок.

15 березня 2013 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Літвінчук І. А. вчинив виконавчий напис, за яким звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі, що станом на 24 грудня 2012 року разом із платою нотаріусу за вчинення виконавчого напису становить 610 541,45 дол. США, що за курсом НБУ становить 4 880 057,81 грн та 3 584 504,09 грн.

Разом з цим суди встановили, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 серпня 2011 року задоволено позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 грудня 2006 року у розмірі 4 671 229,86 грн.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2011 року задоволено позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та достроково стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 12 грудня 2006 року у розмірі 588 709,07 дол. США, що за курсом НБУ становить 4 671 229,86 грн.

Зазначені рішення суду набрали законної сили.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 12 грудня 2006 року, встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили, є меншою, ніж заявлено ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у заяві про вчинення виконавчого напису.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов передчасного висновку про те, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвінчуком І. А. 15 березня 2013 року з дотриманням статті 88 Закону України "Про нотаріат" та Глави 16 розділу ІІ Порядку, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною.

Попереднє вирішення спору у судовому порядку свідчить про небезспірність зобов`язання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції безпідставно скасував рішення суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на висновки щодо суті касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду.

Головуючий	В. М. Сімоненко
Судді:	А. А. Калараш
	С. Ю. Мартєв
	Є. В. Петров
	С. П. Штелик