Постанова

Іменем України

09 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 713/1964/16-ц

провадження № 61-21506св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Холоменюк Олена Ігорівна

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 25 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Владичана А. І., Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання шлюбного договору частково недійсним.

Позов мотивований тим, що 28 травня 2012 року між нею та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2015 року розірвано. 13 листопада 2009 року відбулось їхнє вінчання у церкві с. Вали, Вижницького району Чернівецької області, і з того часу вони перебували у фактичних шлюбних відносинах до дня офіційної реєстрації шлюбу. У період перебування у фактичних шлюбних відносинах і офіційному шлюбі сторони спільно проживали, вели спільне господарство, накопичували майно та грошові кошти, щоб у подальшому збудувати жилий будинок на земельній ділянці для власного проживання та проживання дитини. У 2010 році вони розпочали будівництво будинку на земельній ділянці на АДРЕСА_1, що була виділена під будівництво. 09 листопада 2015 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом. Відповідно до шлюбного договору подружжя вважає особистою приватною власністю ОСОБА_2 будівельні матеріали та конструктивні елементи загальною вартістю 100 000,00 грн, які були використані та в подальшому будуть використані для будівництва жилого будинку, господарських будівель і споруд на земельній ділянці, кадастровий номер земельної ділянки: 7320510400:02:001:0378, площею 0,1000 га на АДРЕСА_1 . На момент укладення цього договору готовність жилого будинку була приблизно 90 %. Позивач вважає, що оспорювані положення шлюбного договору ставлять її у надзвичайно невигідне матеріальне становище, а тому шлюбний договір повинен бути визнаний у цій частині недійсним. Позивач підписала спірний шлюбний договір на вкрай невигідних для неї умовах, для того, щоб зберегти сім`ю, оскільки ОСОБА_2 зазначив, що у випадку непідписання договору вони розлучаться. На третій день після підписання шлюбного договору ОСОБА_2 силоміць відвіз її з дитиною та особистими речами до її матері у с. Вали, Вижницького району Чернівецької області, а через місяць рішенням суду їх шлюб розірвано.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Вижницького районний суд Чернівецької області від 21 лютого 2017 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними пункту б) і пункту д) Розділу ІІ.2. шлюбного договору, укладеного 09 листопада 2015 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Холоменюк О. І.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що шлюбний договір є актом вільного волевиявлення, сторони можуть включити до нього інші умови майнового характеру, які не суперечать загальним засадам сімейних відносин. Стаття 97 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) надає подружжю право визначати у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи під час шлюбу, та не містить заборон або будь-яких обмежень цього права. Нотаріусом роз`яснено зміст та обов`язки за цим договором, правові наслідки укладеного ними правочину. Відповідно до п.V.2 шлюбного договору позивач і відповідач однаково розуміли та усвідомлювали значення своїх дій, умови договору, його природу та правові наслідки, що створюються за даним договором. У договорі сторони узгодили всі істотні умови, заперечень і доповнень не мали, про що свідчать їх особисті підписи на договорі. Позивачем заявлено вимогу щодо визнання пунктів б) і д) розділу ІІ.2 шлюбного договору недійсними, посилаючись на вкрай важкі для неї обставини та умови договору, однак вимог щодо скасування пунктів 4, 5 розділу V.2 не заявлено.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 25 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 21 лютого 2017 року скасовано, постановлено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1, визнано недійсними пункт б) та пункт д) Розділу ІІ.2. шлюбного договору, укладеного 09 листопада 2015 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Холоменюк О. І..

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що шлюбний договір укладено 09 листопада 2015 року, а шлюб сторін розірвано рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області 07 грудня 2015 року. Згідно з поясненнями позивача відповідач одразу після укладення шлюбного договору силоміць відвіз її з дитиною до матері у с. Вали Вижницького району, де вона проживає. Даним договором передано у власність позивача об`єкт нерухомості, що підлягає здачі в експлуатацію та державній реєстрації, що суперечить закону. ОСОБА_1 оспорює сам факт включення у шлюбний договір будівельних матеріалів, які використовувались для зведення жилого будинку, готовність якого складає 90%. У поясненнях до позовної заяви та в запереченнях на апеляційну скаргу представником відповідача не заперечувався той факт, що до відповідача за шлюбним договором перейшов жилий будинок з надвірними спорудами, який на момент укладення договору не був зареєстрований як нерухоме майно. Оспорювані пункти шлюбного договору поставили позивача у надзвичайно невигідне матеріальне становище, оскільки у неї немає іншого нерухомого майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку надіслав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою ВССУ від 13 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК України (1618-15) ) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26 квітня 2018 року справу № 713/1964/16-ц та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.

12 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, щоапеляційний суд не відобразив у рішенні доводи та заперечення представника відповідача, проте зазначив обставини, які не буди доведені та не були предметом судового розгляду. Твердження апеляційного суду, викладене у рішенні, про те, що відповідач не заперечував проти того, що отримав у власність жилий будинок, не відповідають дійсності. Навпаки, у письмових поясненнях до позовної заяви та запереченнях на апеляційну скаргу, а також в усних поясненнях представник відповідача підтверджував факт отримання у власність на підставі шлюбного договору будівельних матеріалів і конструктивних елементів, які були використані та будуть використані в подальшому для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд. Також апеляційний суд послався як на встановлений факт на твердження позивача про те, що на час укладення шлюбного договору готовність будинку була 90 %. Відповідач даного факту не визнавав і він не підтверджений доказами. Предметом шлюбного договору не було нерухоме майно. Укладаючи шлюбний договір, сторони підтвердили факт його відповідності дійсним намірам сторін, відсутність тиску та впливу тяжких обставин. Апеляційний суд послався на те, що відповідач силоміць вивіз позивача з дитиною до матері, що було зазначено позивачем лише у позовній заяві та є непідтвердженим. У позивача до та після реєстрації шлюбу не було рухомого та нерухомого майна, посилання на заробітки за кордоном не підтверджені доказами. Відповідач і його родичі купували будівельні матеріали.

Позиції інших учасників

У липні 2017 року позивач через представника ОСОБА_4 подала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відмовити у її задоволенні.

Заперечення мотивовані тим, що судом першої інстанції не було враховано, що все майно подружжя передано у власність відповідача відповідно до шлюбного договору, що поставило її у надзвичайно невигідне становище. Те, що предметом договору був на 90 % готовий жилий будинок підтверджено фотографіями, важкі умови проживання позивача підтверджуються довідкою сільської ради, в якій зазначено, що вона з дитиною проживає з матір`ю на пенсію останньої.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 28 травня 2012 року.

Заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 грудня 2015 року шлюб між ними розірвано.

У сторін є малолітня дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 зареєстрована на АДРЕСА_2, до складу її сім`ї входить матір ОСОБА_6 і дочка.

Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 від 05 грудня 2016 року № 1404 на час обстеження ОСОБА_1 зареєстрована та проживає на АДРЕСА_2, разом з дочкою ОСОБА_5 у жилому будинку своєї матері. Сім`я проживає у задовільних матеріально-побутових умовах. Джерелом доходів є пенсія матері ОСОБА_6

09 листопада 2015 року між позивачкою ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Холоменюк О. І.

У шлюбному договорі зазначено, що подружжя вважають особистою приватною власністю: чоловіка - ОСОБА_2 будівельні матеріали та конструктивні елементи, загальною вартістю 100 000,00 грн, які використані та в подальшому будуть використані для будівництва жилого будинку, господарських будівель і споруд на земельній ділянці, кадастровий номер земельної ділянки: 7320510400:02:001:0378, площею 0,1000 га, розташованій на АДРЕСА_1, яка перебуває у власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 11 листопада 2010 року відділом Держкомзему у Вижницькому районі Чернівецької області згідно із рішенням Вашковецької міської ради від 02 вересня 2010 року №164-30/10 30 сесії 5 скликання.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Згідно з частиною другою статті 97 СК України та частиною п`ятою статті 93 СК України при укладенні шлюбного договору сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, статті 60 цього Кодексу і вважати його особистою приватною власністю кожного з них, однак, на підставі шлюбного договору неможливий перехід до одного з подружжя права власності на нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Частиною четвертою статті 93 СК України передбачено, що шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Відповідач у касаційній скарзі підтверджує факт відсутності у позивача будь-якого іншого рухомого та нерухомого майна.

Таким чином, передання відповідачу у власність будівельних матеріалів і конструкцій, що були використані у будівництві жилого будинку, будівництво якого не було закінченим на час розірвання шлюбу, поставило позивача у надзвичайно невигідне матеріальне становище, що суперечить нормам матеріального права та є підставою для недійсності відповідних положень шлюбного договору.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду.

Апеляційний суд надав належну праву оцінку всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що рішення апеляційного суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 400, 410, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 25 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.