треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Афіндуліді Вікторія Іванівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колісник Ірина Георгіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пашинна Валентина Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, на рішення Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Українець Л. Д., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., від 07 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Українець Л. Д., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., від 07 червня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Афіндуліді В. І., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колісник І. Г., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пашинна В. В., про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання договорів недійсними та знесення самочинного будівництва.

Свої вимоги, із урахуванням їх уточнень, позивач обґрунтовувала тим, що на підставі рішення Київської міської ради № 701/4139 від 29 квітня 2010 року їй передано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 . 20 березня 2014 року вона отримала свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку.

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 29 квітня 2010 року, у задоволенні якого постановою від 04 грудня 2014 року відмовлено.

ОСОБА_3 використовує розпорядження Пуща-Водицької селищної ради народних депутатів Подільського району м. Києва № 27 від 23 березня 2001 року, рішення від 23 березня 2001 року, свідоцтво про власності від 26 березня 2001 року, на підставі якого було оформлено договір купівлі-продажу житлового будинку від 06 квітня 2001 року, договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 10 липня 2003 року, договір дарування частини житлового будинку від 01 грудня 2004 року для оскарження рішення від 29 квітня 2010 року, на підставі якого вона отримала земельну ділянку, а тому вона наділена невід`ємним правом оскаржити як вказані вище документи, так і існування самовільно та незаконно збудованого будинку АДРЕСА_2 .

06 квітня 2001 року між ОСОБА_4 та виконкомом укладено договір купівлі-продажу житлового будинку під номером АДРЕСА_2 (у плані вказаний під літерою "А" та має загальну площу 186,50 кв. м), який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Афіндуліді В. І. та зареєстровано в реєстрі за № 1672.

Згідно вказаного договору відчужуваний будинок належав виконкому на підставі свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомості, виданого Пуща-Водицькою селищною радою народних депутатів Подільського району м. Києва 26 березня 2001 року на підставі розпорядження № 27 від 23 березня 2001 року та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 05 квітня 2001 року за реєстровим № 9117.

Однак, виконком селищної ради не мав жодних правових підстав оформлювати свідоцтво від 26 березня 2001 року та приймати розпорядження № 27 від 23 березня 2001 року та рішення від 23 березня 2001 року щодо будинку, оскільки належний відповідачу будинок самовільно збудовано на місці знесеного будинку, щодо нього відсутня дозвільна документація, він не введено в експлуатацію та знаходиться за адресою, яка в установленому порядку не погоджувалася та не присвоювалася Департаментом містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації.

Також виконком прийняв розпорядження від 23 березня 2001 року та рішення від 23 березня 2001 року, оформив свідоцтво від 26 березня 2001 року на будинок без наявності на це відповідних повноважень, якими на той час була наділена Київська міська рада.

Крім того, договір від 06 квітня 2001 року підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений на підставі незаконного розпорядження від 23 березня 2001 року та незаконного свідоцтва від 26 березня 2001 року, особою, не наділеною повноваженнями на його укладення.

Договір від 10 липня 2003 року та договір від 31 грудня 2004 року мають бути також визнані недійсними, оскільки укладені з порушенням вимог, встановлених частиною першою та частиною п`ятою статті 203 ЦК України, а саме, укладені не з метою відчуження майна та без дійсного волевиявлення на відчуження такого майна.

Підлягає знесенню й будинок ОСОБА_4, оскільки останній є самочинним будівництвом за неіснуючою адресою, існування якого порушує законні права та інтереси позивача.

З урахуванням наведеного, позивач просила позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати розпорядження Пуща-Водицької селищної ради народних депутатів Подільського району м. Києва № 27 від 23 березня 2001 року. Визнати незаконним та скасувати рішення Пуща-Водицької селищної ради Подільського району м. Києва ХУІІ сесії XXIII скликання від 23 березня 2001 року № 74 "Про відчуження у приватну власність будинку АДРЕСА_2 . Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомості, видане Пуща-Водицькою селищною радою народних депутатів Подільського району м. Києва 26 березня 2001 року на підставі розпорядження № 27 від 23 березня 2001 року та зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації 05 квітня 2001 року за реєстровим № 9117. Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 06 квітня 2001 року, який укладено між ОСОБА_4 та виконавчим комітетом Пуща-Водицької селищної ради народних депутатів Подільського району м. Києва, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Афіндуліді В. І. та зареєстровано в реєстрі за № 1672. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 10 липня 2003 року, який укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колісник І. Г. та зареєстровано в реєстрі за № 1025. Визнати недійсним договір дарування частини житлового будинку від 31 грудня 2004 року, який укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинною В. В. та зареєстровано в реєстрі за № 909. Зобов`язати ОСОБА_4 за рахунок ОСОБА_4 знести самовільно збудований будинок АДРЕСА_2 .

У березні 2015 року третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1, ОСОБА_6, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Афіндуліді В. І., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колісник І. Г., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пашинна В. В., про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання договорів недійсними та знесення самочинного будівництва.

Свої вимоги ОСОБА_5 мотивувала тим, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 вересня 2014 року вона придбала у ОСОБА_1 6/10 частин земельної ділянки площею 0,1 га по АДРЕСА_2 .

Вважала, що у неї є право за звернення з позовом, оскільки існування самовільно та незаконно збудованого будинку АДРЕСА_2 посягає на її право на мирне володіння частиною земельної ділянки.

06 квітня 2001 року між ОСОБА_4 та виконавчим комітетом Пуща-Водицької селищної ради народних депутатів Подільського району м. Києва укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, який посвідчено та зареєстровано нотаріусом Афіндуліді В. І. та відповідно до якого ОСОБА_4 придбав будинок АДРЕСА_2, який позначено на плані під літерою "А" та який має загальну площу 186,50 кв. м.

З урахуванням наведеного, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_5 просила позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати розпорядження Пуща-Водицької селищної ради народних депутатів Подільського району м. Києва № 27 від 23 березня 2001 року. Визнати незаконним та скасувати рішення Пуща-Водицької селищної ради Подільського району м. Києва ХУІІ сесії XXIII скликання від 23 березня 2001 року № 74 "Про відчуження у приватну власність будинку АДРЕСА_2 . Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомості, видане Пуща-Водицькою селищною радою народних депутатів Подільського району м. Києва 26 березня 2001 року на підставі розпорядження № 27 від 23 березня 2001 року та зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації 05 квітня 2001 року за реєстровим № 9117. Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 06 квітня 2001 року, який укладено між ОСОБА_4 та виконавчим комітетом Пуща-Водицької селищної ради народних депутатів Подільського району м. Києва, нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Афіндуліді В. І. та зареєстровано в реєстрі за № 1672. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 10 липня 2003 року, який укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колісник І. Г. та зареєстровано в реєстрі за № 1025. Визнати недійсним договір дарування частини житлового будинку від 31 грудня 2004 року, укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинною В. В. та зареєстровано в реєстрі за № 909. Зобов`язати ОСОБА_4 знести самовільно збудований будинок АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення та окремої ухвали суду першої інстанції

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва, у складі судді Васалатія К. А., від 20 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 та позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомості, видане Пуща-Водицькою селищною радою народних депутатів Подільського району м. Києва 26 березня 2001 року на підставі розпорядження № 27 від 23 березня 2001 року та зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації 05 квітня 2001 року за реєстровим № 9117.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 06 квітня 2001 року, який укладено між ОСОБА_4 та виконавчим комітетом Пуща-Водицької селищної ради народних депутатів Подільського району м. Києва, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Афіндуліді В. І. та зареєстровано в реєстрі за № 1672.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 10 липня 2003 року, який укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колісник І. Г. та зареєстровано в реєстрі за № 1025.

Визнано недійсним договір дарування частини житлового будинку від 31 грудня 2004 року, який укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинною В. В. та зареєстровано в реєстрі за № 909.

Зобов`язано ОСОБА_4 за власний рахунок знести самовільно збудований будинок АДРЕСА_2 .

В іншій частині позову ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відмовлено.

Заочне рішення суду першої інстанції, в частині визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомості, видане Пуща-Водицькою селищною радою народних депутатів Подільського району м. Києва 26 березня 2001 року, мотивоване тим, що у Пуща-Водицької селищної ради народних депутатів Подільського району м. Києва не було повноважень на його оформлення. Спірне свідоцтво оформлене на будинок, який збудовано на місці знесеного будинку, щодо нього відсутня дозвільна документація та будинок не було введено в експлуатацію, знаходиться за адресою, що в установленому порядку не погоджувалася та не присвоювалася Департаментом містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації.

Визнаючи недійсними договір купівлі-продажу житлового будинку від 06 квітня 2001 року, договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 10 липня 2003 року, договір дарування частини житлового будинку від 31 грудня 2004 року, суд першої інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу житлового будинку від 06 квітня 2001 року є недійсним на підставі частини першої статті 48, частини першої статті 50 ЦК Української РСР, а договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 10 липня 2003 року та договір дарування частини житлового будинку від 31 грудня 2004 року є недійсними, оскільки вони укладені з порушенням норм частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України та на підставі недійсного договору купівлі-продажу житлового будинку від 06 квітня 2001 року.

Зобов`язуючи ОСОБА_4 знести самовільно збудований будинок АДРЕСА_2, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний будинок є самочинним будівництвом за неіснуючою адресою, а існування самочинно збудованого будинку на сусідній земельній ділянці порушує права ОСОБА_1, як попереднього власника земельної ділянки на АДРЕСА_1, та права ОСОБА_5, яка є співвласником земельної ділянки.

Окремою ухвалою Оболонського районного суду, у складі судді Васалатія К. А., від 20 жовтня 2016 року про виявленні порушення чинного законодавства при прийнятті розпорядження Пуща-Водицької селищної ради народних депутатів Подільського району м. Києва № 27 від 23 березня 2001 року, рішення Пуща-Водицької селищної ради Подільського району м. Києва ХVІІ сесії XXIII скликання від 23 березня 2001 року № 74 "Про відчуження у приватну власність будинку АДРЕСА_2, свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомості, виданого Пуща-Водицькою селищною радою народних депутатів Подільського району м. Києва 26 березня 2001 року на підставі розпорядження № 27 від 23 березня 2001 року та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 05 квітня 2001 року за реєстровим № 9117, а також при укладенні договору купівлі-продажу житлового будинку від 06 квітня 2001 року, який укладено між ОСОБА_4 та виконавчим комітетом Пуща-Водицької селищної ради народних депутатів Подільського району м. Києва, який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Афіндуліді В. І. та який зареєстровано в реєстрі за № 1672, повідомлено Генеральну прокуратуру України, прокуратуру міста Києва та Оболонське управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві для вирішення питання про наявність кримінального правопорушення, а також для вжиття відповідних заходів та усунення причин та умов порушень.

Окрема ухвала мотивована тим, що станом на 30 січня 2001 року у Київської міської ради, а не у виконавчого комітету Пуща-Водицької селищної ради народних депутатів Подільського району м. Києва були повноваження на прийняття розпорядження № 27 від 23 березня 2001 року і рішення від 23 березня 2001 року та оформлення свідоцтва від 26 березня 2001 року. Таким чином, розпорядження Пуща-Водицької селищної ради народних депутатів Подільського району м. Києва № 27 від 23 березня 2001 року та рішення Пуща-Водицької селищної ради Подільського району м. Києва ХVІІ сесії ХХІІІ скликання від 23 березня 2001 року № 74 "Про відчуження у приватну власність будинку АДРЕСА_2 " прийнятті виконавчим комітетом Пуща-Водицької селищної ради народних депутатів Подільського району м. Києва з перевищенням повноважень, а свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомості, видане Пуща-Водицькою селищною радою народних депутатів Подільського району м. Києва 26 березня 2001 року, оформлено з перевищенням повноважень, що в свою чергу призвело до укладення договору купівлі-продажу житлового будинку від 06 квітня 2001 року з перевищенням повноважень. Також суд дійшов висновку, що відчуження будинку площею 186 кв. м здійснено без належної оцінки його вартості лише за 10 850, 00 грн, що вказує на занижену вартість будинку, внаслідок чого було порушено інтереси територіальної громади міста Києва та держави.

Короткий зміст рішення та ухвали суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року апеляційні скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Афіндуліді В. І. та ОСОБА_4, яка подана представником ОСОБА_7, задоволено. Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року в частині задоволення позовних скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_5 не надано доказів на підтвердження того, що видачею свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомості від 26 березня 2001 року по АДРЕСА_2, укладенням договору купівлі-продажу житлового будинку від 06 квітня 2001 року, договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 10 липня 2003 року та договору дарування частини житлового будинку від 31 грудня 2004 року були порушені їх права, свободи чи інтереси та які саме. Спір виник між співвласниками суміжних земельних ділянок лише на тій підставі, що ОСОБА_3 першим почав оспорювати в адміністративному суді право власності ОСОБА_1 на передану їй у власність Київською міською радою вільну суміжну земельну ділянку на АДРЕСА_1 . Саме з цих підстав ОСОБА_1 та третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_5 і заявили позовні вимоги з приводу незаконного отримання ОСОБА_4 у власність будинку АДРЕСА_2, тобто будинку, який знаходиться на суміжній земельній ділянці.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року апеляційні скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Афіндуліді В. І. та ОСОБА_4, яка подана представником ОСОБА_7., задоволено. Окрему ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року скасовано.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції постановив окрему ухвалу без дотримання усіх необхідних умов, які зазначені в частині першій статті 211 ЦПК України, 2004 року, тобто без встановлення дійсних обставин справи, без наведення обґрунтованих підстав постановлення такої ухвали.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У червні 2017 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги, в яких просять скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року і залишити в силі заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року, а також скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року і залишити в силі окрему ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_5 нарішення Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року мотивована тим, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку, що права ОСОБА_5 не порушені, висновки апеляційного суду ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи. Судом апеляційної інстанції не враховано, що права ОСОБА_5 під час укладення 06 квітня 2001 року договору купівлі-продажу будинку було порушено, як члена територіальної громади міста Києва. Скасовуючи рішення районного суду, апеляційний судом не надано оцінки законності виданого свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомості, а саме житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_2 .

Касаційна скарга ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року мотивована тим, що Пуща-Водицька селищна рада Подільського району м. Києва на XVII сесії XXIII скликання не мала повноважень на прийняття рішення від 23 березня 2001 року, внаслідок чого вказане рішення є незаконним. Позов у цій справі ОСОБА_1 було подано з метою захисту її прав, які постійно порушуються відповідачами. Останні у порушення прав позивача використовували незаконні документи, які відносяться до предмету позовних вимог у цій справі. Скасовуючи рішення районного суду, апеляційний суд не надав оцінки законності виданого свідоцтва про право власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_2, а також договорам, на підставі яких було відчужено зазначений будинок. Також апеляційним судом при постановленні рішення не було надано оцінки правомірності посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку нотаріусом Афіндуліді В. І.

Касаційна скарга ОСОБА_5 наухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року мотивована тим, що апеляційним судом було безпідставно скасовано окрему ухвалу районного суду від 20 жовтня 2016 року. Апеляційний суд не врахував той факт, що під час розгляду цієї справи місцевим судом ОСОБА_4 03 червня 2016 року умисно подарував належний йому будинок своїй дружині ОСОБА_8, з приводу відчуження якого було постановлено окрему ухвалу від 20 жовтня 2016 року. Із урахуванням встановлених обставин справи, районним судом правильно та обґрунтовано постановлено окрему ухвалу, яку безпідставно скасовано оскарженою ухвалою апеляційного суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року мотивована тим, що апеляційним судом незаконно та необґрунтовано було скасовано окрему ухвалу районного суду від 20 жовтня 2016 року з посиланням на те, що районний суд постановив ухвалу від 20 жовтня 2016 року без дотримання вимог щодо її постановлення, визначених ЦПК (1618-15) України. Районним судом, із урахуванням положень статті 211 ЦПК України, 2004 року, правомірно винесено окрему ухвалу, яку безпідставно скасовано апеляційним судом.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 частини першої розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Афіндуліді В. І., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колісник І. Г., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пашинна В. В., про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання договорів недійсними і знесення самочинного будівництва та за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1, ОСОБА_6, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Афіндуліді В. І., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колісник І. Г., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пашинна В. В., про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання договорів недійсними та знесення самочинного будівництва призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У поданих запереченнях на касаційні скарги приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Афіндуліді В. І. посилається на те, що апеляційний суд, постановляючи 07 червня 2017 року оскаржене рішення, правильно виходив із відсутності підстав для визнання недійсними оспорених документів. Спосіб захисту, який обрали позивач та третя особа із самостійними вимогами, є неналежним способом захисту. Постановлена місцевим судом окрема ухвала є надуманою, оскільки вона ґрунтується на хибному твердженні про те, що на момент укладення і нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірного будинку була необхідною оцінка вартості будинку.

У поданих запереченнях на касаційні скарги ОСОБА_4 посилається на те, що підстави для визнання недійсним договору від 06 квітня 2001 року недійсним, які наведенні районним судом у скасованому апеляційним судом рішенні, не знайшли свого підтвердження. Скасовуючи рішення районного суду, апеляційний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що права позивача та третьої особи із самостійними вимогами не порушені, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 квітня 2001 року між виконавчим комітетом Пуща-Водицької селищної ради народних депутатів Подільського району м. Києва та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку під номером АДРЕСА_2 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Афіндуліді В. І. та зареєстрований у реєстрі за № 1672 (а. с. 162, т. 2).

Згідно пункту 3 договору купівлі-продажу від 06 квітня 2001 року відчужуваний житловий будинок належить виконавчому комітету Пуща-Водицької селищної ради народних депутатів Подільського району м. Києва на підставі свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомості, виданого Пуща-Водицькою селищною радою народних депутатів Подільського району м. Києва 26 березня 2001 року на підставі розпорядження № 27 від 23 березня 2001 року та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 05 квітня 2001 року за реєстровим № 9117 (а. с. 162-163, т. 2).

10 липня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колісник І. Г. та зареєстрований у реєстрі за № 1025, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 . (а. с. 23, т. 1).

31 грудня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір дарування частини житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинною В. В. та зареєстрований в реєстрі за № 909, згідно якого дарувальник подарував, а обдаровуваний прийняв у дар 1/2 частину житлового будинку під АДРЕСА_2 (а. с. 24, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2, виданого 02 грудня 2013 року реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована по АДРЕСА_2, кадастровий номер: 8000000000:85:074:0007 (а. с. 203, т. 5).

Згідно договору дарування житлового будинку від 03 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_8, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дуленко О. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 676, дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваної житловий будинок, літ. А, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 204-205, т. 5).

Крім того, 03 червня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дуленко О. О. та зареєстрований в реєстрі за № 675, за умовами якого дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваної, а обдаровувана приймає у дар земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер: 8000000000:85:074:0007, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а. с. 206-207, т. 5).

29 квітня 2010 року на підставі рішення Київської міської ради № 701/4139 від 29 квітня 2010 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (а. с. 6, т. 1).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3, виданого 20 березня 2014 року реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована по АДРЕСА_2, кадастровий номер: 8000000000:85:074:0014 (а. с. 7, т. 1).

04 вересня 2014 року між ОСОБА_1, з однієї сторони, та ОСОБА_5 і ОСОБА_6, з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. та зареєстрований в реєстрі за № 3987. За цим договором продавець зобов`язується передати у власність покупців, а покупці зобов`язуються прийняти у власність земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер: 8000000000:85:074:0014. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_5 набуває у власність 6/10 часток у праві власності на земельну ділянку, а ОСОБА_6 - 4/10 часток у праві власності на земельну ділянку (а. с. 25, т. 1).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Заявляючи вимоги про визнання недійсним правочину, особа має зазначити, яким чином її право підлягає відновленню у випадку визнання такого правочину недійсним.

Звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. При вирішенні справи суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_3 використовує розпорядження Пуща-Водицької селищної ради народних депутатів Подільського району м. Києва № 27 від 23 березня 2001 року, рішення від 23 березня 2001 року, свідоцтво про власності від 26 березня 2001 року, на підставі якого було оформлено договір купівлі-продажу житлового будинку від 06 квітня 2001 року, договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 10 липня 2003 року, договір дарування частини житлового будинку від 01 грудня 2004 року для оскарження рішення від 29 квітня 2010 року, на підставі якого вона отримала земельну ділянку, а тому вона наділена невід`ємним правом оскаржити як вказані вище документи, так і існування самовільно та незаконно збудованого будинку АДРЕСА_2 .

ОСОБА_5, як третя особа з самостійними вимогами щодо предмету спору, також посилалася на те, що ОСОБА_3 використовує розпорядження Пуща-Водицької селищної ради народних депутатів Подільського району м. Києва № 27 від 23 березня 2001 року, рішення від 23 березня 2001 року, свідоцтво про власності від 26 березня 2001 року, на підставі якого було оформлено договір купівлі-продажу житлового будинку від 06 квітня 2001 року, договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 10 липня 2003 року, договір дарування частини житлового будинку від 01 грудня 2004 року для оскарження рішення Київської міської ради від 29 квітня 2010 року, на підставі якого ОСОБА_1 отримала земельну ділянку, частину якої 04 вересня 2014 року вона придбала у ОСОБА_1 . Отже, вважала, що вона наділена правом оскаржити як зазначені правоустановчі документи, так і існування самовільного будівництва по АДРЕСА_2, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазіхають на її право на мирне володіння частиною земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Подібні положення містять статті 76, 81 чинної редакції ЦПК України (1618-15) .

Скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції від 20 жовтня 2016 року та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши доводи сторін спору, правильно виходив із того, що звертаючись до суду із позовами ОСОБА_1, а також ОСОБА_5 не надали належних доказів на підтвердження того, що оспореним свідоцтвом про право власності на об`єкт нерухомості від 26 березня 2001 року по АДРЕСА_2, укладенням договору купівлі-продажу житлового будинку від 06 квітня 2001 року, договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 10 липня 2003 року та договору дарування частини житлового будинку від 31 грудня 2004 року були порушені їхні права, свободи чи інтереси.

Суди встановили, що ОСОБА_4 отримав у власність житловий будинок 06 квітня 2001 року на земельній ділянці АДРЕСА_2, договори купівлі-продажу та дарування укладені відповідно 10 липня 2003 року та 31 грудня 2004 року, ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку АДРЕСА_1 29 квітня 2010 року, а ОСОБА_5 - 6/10 часток, належної ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 набула за договором купівлі-продажу 04 вересня 2014 року.

Сторони спору є співвласниками суміжних земельних ділянок, а підставою звернення до суду позивачів стало те, що ОСОБА_3 оспорював у порядку адміністративного судочинства право власності ОСОБА_1 на передану їй у власність Київською міською радою вільну суміжну земельну ділянку на АДРЕСА_1 . У позовних заявах ОСОБА_1 та ОСОБА_5 посилалися на те, що оскільки ОСОБА_3 оскаржувалося рішення від 29 квітня 2010 року, на підставі якого ОСОБА_1 отримала земельну ділянку на АДРЕСА_1, то вони також мають право оскаржити зазначені вище документи, що стосуються права власності ОСОБА_4 на будинок на АДРЕСА_2 .

Апеляційний судом встановлено, що позивачі не навели обставин, які б свідчили про порушення їх прав оспореним свідоцтвом про право власності на об`єкт нерухомості від 26 березня 2001 року по АДРЕСА_2, а також негативний вплив на їх права та інтереси при укладенні договорів купівлі-продажу та договору дарування житлового будинку, який знаходиться на земельній ділянці, власниками чи користувачами якої позивачі не являються.

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не є сторонами оспорених договорів відчуження нерухомого майна або ж третіми особами, права яких внаслідок укладення оспорених договорів порушено.

У відповідності до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційним судом з наведенням відповідних мотивів зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не наділенні правом на звернення до суду із вимогами про знесення самочинного будівництва, що знаходиться на земельній ділянці, яка їм не належить.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент пред`явлення позову до суду не була власником суміжної земельної ділянки № АДРЕСА_1, оскільки 04 вересня 2014 року вона відчужила належну їй земельну ділянку на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Вказані вище та інші доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильного висновку апеляційного суду по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо оскарження ухвали Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 211 ЦПК України, 2004 року, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжитті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинно бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу. Окрему ухвалу може бути оскаржено особами, інтересів яких вона стосується, у загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала може бути постановлена у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає.

Апеляційний суд, скасовуючи оскаржену окрему ухвалу районного суду від 20 жовтня 2010 року, правильно виходив із недоведеності порушених прав позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, що потягло за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову. Скасувавши рішення суду по суті спору, суд апеляційної інстанції скасував і окрему ухвалу суду першої інстанції, яка базувалась на висновках суду, викладених у рішенні.

Головуючий	Є. В. Синельников
Судді	О. М. Осіян
	Н. Ю. Сакара
	С. Ф. Хопта
	В. В. Шипович