розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Лисенка П. П., Галущенка О. І., від 20 березня 2017 року,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області №75 від 22 березня 2013 року "Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам України (7 чоловік) для ведення індивідуального дачного будівництва", затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (7 чоловік) згідно списку та надано безоплатно у приватну власність, у тому числі, і ОСОБА_1 із зміною цільового призначення земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 4820983900:09:000:1543, із земель державної власності (запасу) забудованих земель змішаного використання Рибаківської сільської ради, розташовану за межами населеного пункту на території Березанського району Миколаївської області для індивідуального дачного будівництва.

На підставі вказаного розпорядження Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_1 . 27 квітня 2013 року видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку, індексний номер №3038554, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за №826824.

06 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого останній придбав у власність вказану земельну ділянку.

Посилався на те, що спірна земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 із порушенням вимог чинного законодавства зі зміною її цільового призначення, без попереднього вилучення у належного користувача - державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарства" (далі - ДП "Очаківське ЛМГ") як землі державного лісового фонду. При цьому, зміна цільового призначення земельної ділянки передбачає відповідне узгодження з органом виконавчої влади з питань лісового господарства, якого у встановленому законом порядку ОСОБА_1 отримано не було.

Згідно з частиною 4 статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" також відсутня і обов`язкова державна експертиза вказаного проекту землеустрою.

Крім того, спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги уздовж моря на відстані 10-15 м від урізу води (південна межа), і будівництво на ній будь-яких споруд відповідно до статті 62 ЗК України, статті 90 ВК України, пункту10.17 ДБН України 360-92 заборонено.

З урахуванням зазначеного, заступник прокурора Миколаївської області просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 22 березня 2013 року за № 75 "Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам України (7 чоловік) для ведення індивідуального дачного будівництва", в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1543, розташованої на території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області для індивідуального дачного будівництва.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності, індексний номер № 3038554, видане 27 квітня 2013 року Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1543.

Витребувати від ОСОБА_2 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації зазначену земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області у складі судді Гапоненко Н. О. від 12 січня 2017 року у задоволені позову заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов є обґрунтованим, однак позивач пропустив строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що здійснюючи функції держави у спірних правовідносинах, Миколаївська обласна державна адміністрація мала об`єктивну можливість довідатися про порушення законодавства, допущені при прийнятті оскаржуваного розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області у квітні 2013 року, але позов пред`явлений лише у липні 2016 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 20 березня 2017 року

апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано пункти 1 і 2 розпорядження Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області № 75 від 22 березня 2013 року "Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам України (7 чоловік) для ведення індивідуального дачного будівництва" в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1543, за рахунок земель державної власності (запасу) забудованих земель змішаного використання Рибаківської сільської ради, розташовану за межами населеного пункту на території Березанського району Миколаївської області для індивідуального дачного будівництва.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (індексний номер 3038554), видане 27 квітня 2013 року Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області на ім`я ОСОБА_1, на земельну ділянку площею 0,0999 га, що розташована за адресою: Миколаївська область, Березанський район, Рибаківська сільська рада, кадастровий номер 4820983900:09:000:1543.

Витребувано від ОСОБА_2 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,0999 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1543, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка розміщена на території, яка обліковувалась як землі лісового фонду, перебуває у користуванні ДП "Очаківське ЛМГ", і у встановленому законом порядку не була вилучена з його користування. Зазначена земельна ділянка розміщена у прибережній захисній смузі, а тому передача таких земель у приватну власність та для потреб, не визначених у частині четвертій статті 59 ЗК України, заборонена, а будівництво індивідуального дачного будинку в трикілометровій зоні узбережжя Чорного моря суперечить містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам, отже оспорюване розпорядження суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним та скасуванню, а спірна земельна ділянка підлягає витребуванню в порядку статті 388 ЦК України, оскільки вибула з володіння держави незаконно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач не пропустив строк позовної давності.

Відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" Березанська районна державна адміністрація Миколаївської області повинна звітувати перед Миколаївською обласною державною адміністрацією про свою діяльність, в тому числі про прийняті нею розпорядження, а тому остання об`єктивно могла знати, і зобов`язана була дізнатися про таке розпорядження в порядку контролю за діяльністю районної державної адміністрації. З повідомлення Березанської районної державної адміністрації убачається, що копії всіх розпоряджень голови районної адміністрації щомісячно надавалися Миколаївській обласній державній адміністрації, починаючи з березня 2011 року по теперішній час копії розпоряджень. Ураховуючи презумпцію можливості та обов`язку знати про стан своїх майнових прав, вважала, що твердження позивача про те, що Миколаївська обласна державна адміністрація дізналась про порушення своїх прав лише у 2016 році є безпідставними.

Також відповідно до вимоги прокуратури від 09 червня 2010 року Березанська районна державна адміністрація Миколаївської області щомісячно надавала прокуратурі копії прийнятих розпоряджень.

Отже з квітня 2013 року прокуратурі та Миколаївській обласній державній адміністрації було відомо про оспорюване розпорядження.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2017 року перший заступник прокурора Миколаївської області подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржуване рішення апеляційного суду без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07 червня 2019 року справу призначено колегії суддів у складі судді-доповідача Кривцової Г. В. та суддів: Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням голови Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області № 75 від 22 березня 2013 року "Про затвердження проекту землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам України (7 чоловік) для ведення індивідуального дачного будівництва", затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області та надано земельні ділянки у власність зі зміною цільового призначення за рахунок земель державної власності (запасу), забудованих земель змішаного використання Рибаківської сільської ради, розташованих за межами населеного пункту та території Березанського району Миколаївської області, в тому числі, і відповідачу ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності (запасу) площею 0,1 га, кадастровий номер 4820983900:09:000:1543, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

27 квітня 2013 року Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку.

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 листопада 2013 року, ОСОБА_1 продала спірну земельну ділянку ОСОБА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо підставності позовних вимог

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини другої статті 1 Лісового кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЛК України) ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

За основним цільовим призначенням ЗК України (2768-14) передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт "е" частини першої статті 19 ЗК України в редакції 2012 року).

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Відповідно до статті 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Згідно зі статтями 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які поширюється особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

Водночас у частині другій статті 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Судом першої інстанції встановлено, що на час прийняття вказаного розпорядження спірна земельна ділянка входила в межі державного лісового фонду, відносилась до земель лісогосподарського призначення, перебувала у державній власності та у постійному користуванні ДП "Очаківське ЛМГ" квартал 41 Березанського лісництва (до 2005 року - Очаківське державне лісомисливське господарство, відповідно до наказу Миколаївського обласного виробничого лісогосподарського підприємства "Миколаївліс" від 04 квітня 1989 року № 11, яким зі складу Миколаївського лісгоспзагу виділено та передано до складу Очаківського державного лісомисливського господарства Березанське лісництво загальною площею 2124 га, Василівське лісництво загальною площею 9597 га та Очаківське лісництво загальною площею 386 га з усіма основними фондами та оборотними засобами, товаро-матеріальними цінностями тощо).

Миколаївський лісгоспзаг Миколаївського району Миколаївської області отримав спірну земельну ділянку у складі єдиного земельного масиву у постійне користування відповідно до акта на право користування землею від 15 листопада 1964 року.

Зазначені обставини підтверджені також повідомленнями Виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" та ДП "Очаківське ЛМГ", а також фрагментом кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів №№ 41, 44, 45 Березанського лісництва ДП "Очаківське ЛМГ" станом на 2003 рік.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності проводиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Так, положеннями статті 122 ЗК України встановлено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в частині другій статті 3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Повноваження державної адміністрації з питань земельних та лісних відносин визначаються Законом України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) земельним та лісовим законодавством.

Відповідно до статті 21 Законом України "Про місцеві державні адміністрації" від 09 квітня 2004 року, пункту 4 частини першої статті 31 ЛК України до повноважень державної адміністрації у сфері лісових відносин віднесено, у тому числі, передачу у власність, в постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

За змістом статей 38, 40 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Громадянам України за рішенням органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

Отже, у Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області були відсутні повноваження щодо передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1, оскільки її власником згідно зі статею 122 ЗК України та статті 31 ЛК України є держава в особі Миколаївської обласної державної адміністрації.

Також судами установлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі Чорного моря на приблизній відстані 10-15 м. (південна межа) та 50-60 м. (північна межа) від урізу води Чорного моря.

За положеннями частини першої статті 3 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами.

Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду.

За положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою (уздовж морів - не менше двох кілометрів від урізу води, пляжна зона - не менше 100 метрів від урізу води).

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434 (z1470-04) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2004 року за №1470/10069 (z1470-04) (далі - Порядок) у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" (486-96-п) , з урахуванням конкретної ситуації.

Отже, землі зайняті поверхневими водами, іншими водними об`єктами і землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Згідно з пунктом "г" частини другої статті 61ЗК України, статті 62 ЗК України у межах прибережних захисних смуг та пляжної зони прибережних захисних смуг уздовж морів забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних.

Проектом районного планування Березанського сільського адміністративного району Миколаївської області, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР з питань будівництва №112 від 23 жовтня 1985 року, встановлено заборону на будівництво в трьох кілометровій зоні Чорноморського узбережжя промислових об`єктів, не пов`язаних з розвитком та обслуговуванням курорту, а також індивідуальне будівництво поза межами території існуючих населених пунктів.

Крім того, відповідно до статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" обов`язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісогосподарського призначення.

' 'p' Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" від 10 квітня 2008 року №610-р (610-2008-р) , яке набуло чинності з 05 травня 2008 року, Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему зобов`язано зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або в оренду.

Згода на вилучення вказаної земельної ділянки з постійного користування чи відмова від постійного користування земельною ділянкою ДП "Очаківське ЛМГ" не надавались, інформація про наявність погоджень на зміну цільового призначення, вилучення, відмову від користування спірною земельною ділянкою Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства відсутня.

Установивши, що спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, в межах прибережної захисної смуги Чорного моря та трикілометрової зони рекреації, у якій індивідуальне дачне будівництво заборонено, а також відноситься до земель лісогосподарського призначення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що Березанська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності та передачі її у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва, а тому спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави, поза його волею у порушення встановленого порядку зміни цільового призначення.

За таких обставин, оскільки оспорюване розпорядження суперечить вимогам чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про визнання його недійсним та скасування, наслідком чого є визнання недійсним документа, який посвідчує право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку. Ураховуючи, що земельна ділянка вибула з володіння держави незаконно, апеляційний суд дійшов правильного висновку про задоволення вимог про її витребування в порядку статті 388 ЦК України.

Щодо застосування строку позовної давності

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема і державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Такі висновки ґрунтуються на аналізі норм статей 256, 261, 267 ЦК України та статті 45 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду з відповідним позовом).

Тобто, обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У такому випадку дата прокурорської перевірки не має значення для визначення початку перебігу позовної давності.

Зазначений правовий висновок, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

У справі, що переглядається, установлено, щопро факт порушення права державної власності розпоряднику цієї власності - Миколаївській обласній державній адміністрації стало відомо лише у червні 2016 року після повідомлення прокуратурою Миколаївської області про виявлені порушення земельного законодавства при прийнятті спірного розпорядження. Факти незаконної передачі земельних ділянок стали відомі лише в ході прокурорської перевірки.

Отже, звертаючись до суду з позовом у липні 2016 року, позивач не пропустив трирічний строк позовної давності.

Доводи касаційної скарги про те, що Миколаївська обласна державна адміністрація могла дізнатись про існування оспорюваного розпорядження у квітні 2013 року, оскільки щомісяця до 10 числа Миколаївській обласній державній адміністрації направлялись копії прийнятих районною державною адміністрацією розпоряджень, є безпідставними, оскільки сам по собі факт отримання нею розпоряджень Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, не свідчить про порушення вимог закону при його прийнятті, оскільки зміст розпорядження не містить жодної інформації щодо категорії земель, які передаються у власність, її чіткого географічного місця розташування, так само як не містить інформації щодо приналежності спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги Чорного моря, а також її належності до земель лісового фонду.

Щодо доводів касаційної скарги на те, що Березанська районна державна адміністрація Миколаївської області зобов`язана звітувати перед Миколаївською обласною державною адміністрацією про свою діяльність, в тому числі про прийняті розпорядження, а тому остання мала об`єктивну можливість знати та зобов`язана була дізнатися про таке розпорядження в порядку контролю за діяльністю районної державної адміністрації, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю.

На підтвердження факту надсилання Березанською районною державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження та її отримання Миколаївською обласною державною адміністрацією, відповідачами не надано документа, який би відповідав вимогам нормативних актів та є обов`язковим при оформленні організаційно-розпорядчих документів, що створюються в результаті діяльності органів державної влади України, а копії розпоряджень направлялись без будь-яких додатків. Зі змісту оспорюваних розпоряджень не можливо встановити факт порушення законодавства, оскільки в них не зазначено категорію земель, з яких виділялись спірні земельні ділянки.

Без дослідження проектної документації, усіх додатків до розпорядження, без проведення перевірки розташування спірної земельної ділянки по відношенню до урізу води, не можливо дізнатись про факт порушення законодавства Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області.

Також слід зазначити, що прокурором при зверненні до суду із указаним позовом дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо наявності повноважень на представництво інтересів держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, оскільки прокуратурою Миколаївської області було повідомлено Миколаївську обласну державну адміністрацію про наявність порушень земельного законодавства.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.