Постанова

Іменем України

09 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 638/3839/15-ц

провадження № 61-36316св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчук В. А.

учасники справи:

позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",

відповідач - ОСОБА_1,

особа, яка звернулася з касаційною скаргою - ОСОБА_2

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2016 року у склад колегії суддів: Бурлака І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з неї заборгованість за кредитним договором № ML700/952/2007 у розмірі 318 692,65 грн, що складається з суми боргу за кредитом у розмірі 13 134,14 доларів США, що еквівалентно 283 908,30 грн, боргу за відсотками у розмірі 0,31 доларів США, що еквівалентно 6,70 грн, та пені у розмірі 34 777,65 грн.

Позов мотивований тим, що 12 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ML700/952/2007. 12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перейшли всі права банку щодо права вимоги до відповідача стосовно виконання зобов`язання за договором. Відповідно до умов кредитного договору банк перерахував на поточний рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 15 271,19 доларів США, з яких 12 листопада 2007 року отримано 15 000,00 доларів США, 12 червня 2009 року - 271,19 доларів США строком до 13 листопада 2017 року зі сплатою 13,99 % річних. ОСОБА_1 зобов`язалася належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов`язання за договором. Між сторонами укладалися додаткові договори до кредитного договору. 10 жовтня 2014 року між ними укладено додатковий договір № 3, за умовами якого сторони погодили відсоткову ставку 0 % і визначили новий графік платежів. Останній платіж відповідачем здійснено 25 листопада 2014 року. Станом на 16 березня 2015 року виникла заборгованість, яка становить 318 692,65 грн і складається з суми заборгованості за кредитом у розмірі 13 134,14 доларів США, що еквівалентно 283 908,30 грн, за відсотками у розмірі 0,31 доларів США, що еквівалентно 6,70 грн, пені у розмірі 34 777,65 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої і апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 червня 2015 року позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором № ML700/952/2007 від 12 листопада 2007 року у розмірі 292 356,65 грн і судовий збір у розмірі 3 352,04 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 12 листопада 2007 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № ML700/952/2007, відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 15 271,19 доларів США із кінцевою датою погашення 13 листопада 2017 року. Відповідно до додаткового договору № 3 до кредитного договору від 10 жовтня 2014 року процентна ставка встановлена на рівні 0 % річних. 12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, до якого увійшли кредитні зобов`язання відповідача. Останній платіж відповідачем здійснено 25 листопада 2014 року. Через неналежне виконання відповідачем зобов`язань, утворилася заборгованість, яка підлягала стягненню з відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, відмовивши у задоволенні позову в повному обсязі. В апеляційній скарзі ОСОБА_2, зокрема, зазначив, що він не був залучений до справи, проте щодо його прав, інтересів та обов`язків суд вирішив питання.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2016 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 у частині оскарження рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 червня 2015 року закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 участі у справі не приймав, питання про його права та обов`язки суд першої інстанції не вирішував, тому права апеляційного оскарження зазначеного рішення у нього немає. З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 12 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та банком укладено договір іпотеки № РМL 700/952/2007. Проте, банк до ОСОБА_2 вимог не пред`являв. Тому підстав вважати ОСОБА_2 особою, чиї права порушені оскаржуваним рішенням, відсутні. Якщо ОСОБА_2 вважає свої права та інтереси порушеними, він має право захищати їх на загальних підставах, оскільки оскаржуване рішення для нього не є обов`язковим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2016 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2016 року і направити справу для подальшого розгляду до апеляційного суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою ВССУ від 16 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 червня 2018 року справу № 638/3839/15-ц і матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про його обов`язки як іпотекодавця, оскільки визначив розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, що дає підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, який йому належить. Він вважає, що суд першої інстанції не врахував нікчемність договорів відступлення прав вимог кредитодавця на користь позивача, ненадання позивачем належних доказів переходу до нього прав вимоги у кредитному зобов`язанні, не дослідив бухгалтерські документи про видачу кредиту відповідачу та рух коштів на рахунку відповідача. Апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що рішення суду першої інстанції не стосується його прав і обов`язків, оскільки воно дає право позивачу у безспірному порядку звернути стягнення на його майно, передане у іпотеку. Незалучення до справи ОСОБА_2 призвело до позбавлення його можливості висловити заперечення проти вимог позивача, зокрема, щодо неповідомлення іпотекодавця про порушення зобов`язань позичальником. Представником ОСОБА_2 поданий зустрічний позов до апеляційного суду, що не був розглянутий даним судом.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 листопада 2007 року між ПАТ "ОТП Банк" і ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № ML700/952/2007 у розмірі 15 271,19 доларів США з кінцевою датою погашення 13 листопада 2017 року. Відповідно до додаткового договору № 3 до кредитного договору 10 жовтня 2014 року процентна ставка встановлена на рівні 0 % річних.

12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" і ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ "ОТП Банк" передає (відступає) ТОВ "ОТП Факторинг Україна" права вимоги за договорами про надання кредиту, що укладений між клієнтом і боржником.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до частини першої статті 292 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2, (далі - ЦПК України (1618-15) 2004 року) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційний суд мотивував закриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 тим, що оскільки позивач не заявляв вимог до нього як до майнового поручителя та суд першої інстанції стягнув заборгованість лише з боржника, то рішенням суду першої інстанції питання про обов`язки ОСОБА_2 не вирішувалися.

З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором 12 листопада 2007 року між ПАТ "ОТП Банк" і ОСОБА_2 укладено договір іпотеки квартири № РМL 700/952/2007.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов`язана повідомити суд про цю третю особу (частина перша статті 36 ЦПК України 2004 року).

Суд першої інстанції у встановленому ЦПК України (1618-15) порядку не вирішив питання про залучення ОСОБА_2 до участі у справі за позовом про стягнення боргу за кредитним договором, незважаючи на те, що рішення суду у такій справі стосується прав та інтересів й іпотекодавця.

Колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що у разі невиконання боржником рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, кредитор може звернутися з вимогою до іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У такому випадку, у разі неоскарження рішення суду по даній справі, іпотекодавець буде позбавлений можливості оспорити суму заборгованості, у рахунок якої буде звертатися стягнення на предмет іпотеки, у тому числі у позасудовому порядку.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_2 права апеляційного оскарження судового рішення на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов`язки, суперечить статті 129 Конституції України й статті 292 ЦПК України (1618-15) 2004 року.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Доводи касаційної скарги про неправомірне невирішення питання про прийняття зустрічного позову суперечать нормам процесуального законодавства та матеріалам справи.

Судове засідання у даній справі у апеляційній інстанції відповідно до журналу судового засідання від 13 грудня 2016 року було закінчено о 16 годині 06 хвилині.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 була зареєстрована 13 грудня 2016 року о 17 годині 04 хвилини. Листом Апеляційного суду Харківської області від 15 грудня 2016 року дана зустрічна позовна заява повернута ОСОБА_2 та роз`яснено право звернутися з позовною заявою до суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 123 ЦПК України 2004 року право на пред`явлення зустрічного позову має лише відповідач і лише у межах визначеного законом строку.

Вирішення питання щодо прийняття та розгляду зустрічної позовної заяви у ЦПК України (1618-15) 2004 року не належало до повноважень апеляційного суду.

З огляду на це, ОСОБА_2 може заявити позов до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" у загальному порядку відповідно до норм процесуального права, що не є обмеженням права на судовий захист.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки апеляційний суд постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що унеможливили реалізацію ОСОБА_2 права на апеляційне оскарження, то ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до апеляційного суду.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судового рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 грудня 2016 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.