Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 182/3171/16-ц

провадження № 61-24548св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2016 року в складі судді: Багрової А. Г., та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2017 року у складі колегії суддів: Барильської А.П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулося з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про захист прав споживачів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у травні 2015 року ОСОБА_1 отримала від банку платіжну картку GOLD № НОМЕР_1 з кредитним лімітом 20 000 грн. До 01 червня 2015 року позивач самостійно користувалась карткою та кредитним лімітом та станом на 01 червня 2015 року заборгованість перед банком складала 6 851,42 грн.

01 червня 2015 року приблизно о 16.10 год. на мобільний телефон ОСОБА_1 надійшов телефонний дзвінок з невідомого їй номеру та за результатом цієї розмови з її банківської картки було здійснено перерахування грошових коштів на невідомий рахунок у розмірі 12 610 грн.

У той же день позивач повідомила АТ "КБ "ПриватБанк" про факт незаконного заволодіння невідомим особами кредитними коштами і звернулась до Нікопольського МВ УМВС України в Дніпропетровській області із відповідною заявою, на підставі якої 02 червня 2015 року органом досудового розслідування було відкрите кримінальне провадження № 12015040340001806 за частиною першою статті 190 КК України. До цього часу досудове розслідування триває.

У липні та у вересні 2015 року позивач зверталась до відповідача з проханням зупинити нарахування відсотків, пені та штрафів на викрадені кошти до закінчення розслідування, однак їй було відмовлено та відповідач продовжує нараховувати їй відсотки та штрафні санкції на кредитні кошти у розмірі 12 610 грн, які були зняті шахрайським шляхом.

ОСОБА_1 просила суд зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк":

відновити залишок коштів на картковому рахунку платіжної картки GOLD № НОМЕР_1 у розмірі 12 610 грн;

здійснити перерахунок заборгованості за кредитним лімітом, встановленим на картку GOLD № НОМЕР_1 з урахуванням відновленого залишку коштів з 01 червня 2015 року, тобто з дня неналежного переказу грошових коштів.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що незаконному перерахуванню коштів з кредитної картки позивача GOLD № НОМЕР_1 у розмірі 12 610 грн сприяли саме дії ОСОБА_1, яка повідомила невідомій собі особисту інформацію та інші персональні дані щодо картки, чим порушила умови та правила надання банківських послуг в АТ "КБ "ПриватБанк", до яких ОСОБА_1 приєдналася згідно анкети-заяви.

Посилання ОСОБА_1 про те, що обов`язок доказування щодо розголошення відомостей, що становлять конфіденційну інформацію по банківських картках, покладено на банк, а банком не доведено розголошення нею конфіденційної інформації щодо себе або банківської картки, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки вони спростовуються поясненнями ОСОБА_1 та доводами, викладеними в позовній заяві про те, що 01 червня 2015 року саме вона повідомила невідомій їй особі по телефону " НОМЕР_2 " особисту інформацію по банківському рахунку, яка надходила їй смс-повідомленнями з номеру 10060, внаслідок чого з картки GOLD № НОМЕР_1 було здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 12 610 грн.

Аргументи учасників справи

У квітні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. При цьому посилалася на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що банк порушив вимоги пунктів 6.7, 6.8 положення "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого постановою Правління НБ України від 30 квітня 2010 року № 223, і суди не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Зазначає, що не підписувала умови та правила надання банківських послуг в АТ "КБ "ПриватБанк" і їх застосування судами суперечить висновку, який міститься у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15. Вказує, що згідно висновку, який міститься у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 обов`язок доказування щодо розголошення відомостей, що становлять конфіденційну інформацію по банківських картках, покладається на банк.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року справу призначено досудового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що у травні 2015 року ОСОБА_1 отримала у АТ "КБ "ПриватБанк" картку GOLD № НОМЕР_1 з кредитним лімітом у розмірі 20 000 грн.

ОСОБА_1 вказувала, що 01 червня 2015 року вона повідомила невідомій їй особі по телефону " НОМЕР_2 " особисту інформацію по банківському рахунку, яка надходила їй смс-повідомленнями з номеру 10060, внаслідок чого з картки GOLD № НОМЕР_1 було здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 12 610 грн.

Уцей же день 01 червня 2015 року ОСОБА_1 з цього приводу звернулась із заявою до Нікопольського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

24 червня 2015 року позивач звернулась із заявою до банку про повернення коштів та зупинення нарахування відсотків, пені та штрафів на перераховані кошти до закінчення розслідування, однак банком у задоволенні її прохання було відмовлено, з посиланням на те, що ОСОБА_1 були порушені умови і правила надання банківських послуг, оскільки всі операції були можливі лише при знанні особистих даних та даних картки, порушень та фактів шахрайських дій чи інших зловживань з боку співробітників АТ "КБ "ПриватБанк" не встановлено, а тому підстав для повернення коштів та припинення нарахування відсотків, пені та штрафів не має.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що "у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПриватБанк" дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору".

Аналіз матеріалів справи свідчить, що витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ "ПриватБанк", який міститься у матеріалах справи (а. с. 56-61), не містить підпису ОСОБА_1, а тому не може вважатися частиною кредитного договору, укладеного між сторонами у травні 2015 року ОСОБА_1, шляхом видачі картки GOLD № НОМЕР_3 .

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що "відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції".

Суд апеляційної інстанції не врахував, що: витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ "ПриватБанк", який міститься у матеріалах справи, не підписаний ОСОБА_1, а тому не може вважатися частиною кредитного договору; саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2017 року скасувати.

Передати справу № 182/3171/16-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2017 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков