розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Білич І. М., Поліщук Н. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи"), треті особи - відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в місті Києві, старший державний виконавець Волошина М. Д., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивовано тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем вчинено виконавчий напис від 13 червня 2015 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи", і зареєстрований у реєстрі № 6958. Позивач просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, оскільки на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса, кредитна заборгованість не була безспірною.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року позов задоволено.

Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем та зареєстрований в реєстрі під номером № 6958 від 13 червня 2015 року щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, таким, що не підлягає виконанню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Кредитні ініціативи" не повідомило приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. про звернення товариства з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, і наявності спору в суді. Нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було перевірено безспірність вимог ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1, порушено вимоги Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ТОВ "Кредитні ініціативи" надало нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявні докази направлення письмової вимоги про усунення порушень, яка отримана боржником, підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28 жовтня 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд дійшов помилкових висновків про визнання позивачем факту отримання повідомлення про порушення, оскільки було отримано повідомлення від 26 травня 2015 року, а не від 13 травня 2015 року, на яке посилався суд, не звернув уваги, що ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулось до нотаріуса до спливу 30-денного строку, дійшов хибних висновків про надання нотаріусу всіх необхідних документів, в той час як було надано лише іпотечний договір без кредитного договору, без виписки з рахунку боржника, посвідченої належним чином, безпідставно вважав, що наявність іншого спору щодо розміру заборгованості не свідчить про не безспірність заборгованості.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції. В задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року відмовлено.

28 листопада 2016 року матеріали цивільної справи № 761/21262/15-ц надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року матеріали цивільної справи № 761/21262/15-ц надійшли до Верховного Суду.

07 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що03 липня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційним банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 85.

Відповідно до умов договору, банк надав позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 900 000,00 грн, строком до 13 червня 2012 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17 % річних.

03 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір.

Предметом договору є: квартира АДРЕСА_1 .

17 грудня 2012 року ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відступив право вимоги за кредитним договором № 85 від 03 липня 2007 року ТОВ "Кредитні ініціативи".

13 травня 2015 року ТОВ "Кредитні ініціативи" направило ОСОБА_1 вимогу про повернення у 30-денний строк всієї суми кредиту, відсотків за користування кредитом, неустойку, а саме: заборгованості за період з 17 грудня 2012 року по 13 травня 2015 року, яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 653 675,00 грн; заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 1 013 233,46 грн; та розміру оплати, що здійснена ТОВ "Кредитні ініціативи" за вчинення виконавчого напису, в розмірі 3 150,00 грн, що в загальному 1 670 058,46 грн.

Вимога товариства позивачем була отримана.

13 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис № 6958, яким запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_2, що належить боржнику ОСОБА_1 на праві власності, в рахунок задоволення вимоги ТОВ "Кредитні ініціативи" у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 17 грудня 2012 року по 13 травня 2015 року, а саме: заборгованість за кредитом в розмірі 653 675,00 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 1 013 233,46 грн; та розміру оплати, що здійснена ТОВ "Кредитні ініціативи" за вчинення виконавчого напису, в розмірі 3 150,00 грн, що в загальному 1 670 058,46 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 02 липня 2019 року по справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості".

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису".

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції застосував висновки Верховного Суду України, викладені в постановах №6-27цс15 від 04 березня 2015 року та №6-141цс14 від 11 березня 2015 року і дійшов висновку, що наявність на час вчинення виконавчого напису спору щодо розміру заборгованості за кредитним договором спростовує висновок про безспірність такої заборгованості.

За таких обставин, суд першої інстанції, зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення апеляційного суду ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.