Постанова

Іменем України

02 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 639/8019/15

провадження № 61-2541 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Банк "Золоті ворота";

представник позивача - Масич Костянтин Іванович;

відповідач - ОСОБА_1 ;

представники відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Лємєтра ЛТД", приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу Міссяж Олена Анатоліївна, Ліпінська Ілона Едуардівна, Дергачівська державна нотаріальна контора Харківської області;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 серпня 2018 року у складі судді Єрмоленко В. Б. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенка І. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Банк "Золоті ворота" (далі - ПАТ "Банк "Золоті ворота") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 10 жовтня 2012 року між акціонерним товариством"Банк "Золоті ворота" (далі - АТ "Банк "Золоті ворота"), правонаступником якого є ПАТ "Банк "Золоті ворота" та товариством з обмеженою відповідальністю "Лємєтра ЛТД" (далі - ТОВ "Лємєтра ЛТД") було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого, з урахуванням змін до кредитного договору, банк надав позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі 60 тис. доларів США зі сплатою 14 % річних строком до 08 жовтня 2014 року.

У той же день для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_5 та АТ "Банк "Золоті ворота" було укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_5 передала в іпотеку банку належний їй житловий будинок, загальною площею 110,6 кв. м, з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці НОМЕР_3, площею 0,0582 га, кадастровий № 6310137900:07:006:0011 та на земельній ділянці НОМЕР_4, площею 0,0101 га, кадастровий № 6310137900:07:006:0012.

Також у той же день для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_6 та АТ "Банк "Золоті ворота" було укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_6 передала в іпотеку банку належний їй житловий будинок літ. "А-2", загальною площею 245,7 кв. м, з господарськими будівлями, розташований по НОМЕР_3, та земельні ділянки розташовані за цією ж адресою, кадастрові №№ 6321288503:00:001:0009, 63211288503 :00:001: 0010 .

Позичальник належним чином зобов?язання за кредитним договором не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 27 серпня 2015 року складала 1 001 561 грн 45 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 26 тис. доларів США, що еквівалентно 588 208 грн 69коп.; прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 8 929 доларів 53 центи США, що еквівалентно 202 016 грн 43 коп.; пеня за прострочення виконання зобов`язання за кредитом у розмірі 167 765 грн 59 коп.; пеня за відсотками у розмірі 43 570 грн 74 коп.

Ураховуючи викладене, ПАТ "Банк "Золоті ворота" просило суд у рахунок погашення заборгованості за договором про надання кредиту від 10 жовтня 2012 року в загальній сумі 1 001 561 грн 45 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами від 10 жовтня 2012 року №№ 12-166, 12-167 шляхом надання права ПАТ "Банк "Золоті ворота" на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку" за ціною, визначеною за згодою сторін або на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 січня 2016 року провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступників відповідачів.

Після смерті ОСОБА_5 до П ? ятої Харківської державної нотаріальної контори надійшла заява від ОСОБА_1 про прийняття спадщини.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 квітня 2016 року відновлено провадження у справі, за клопотанням позивача ОСОБА_1 залучена правонаступником ОСОБА_5 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 серпня 2016 року провадження у справі за позовом ПАТ "Банк "Золоті ворота" до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 пред?явила до суду зустрічний позов до ПАТ "Банк "Золоті ворота", треті особи: ТОВ "Лємєтра ЛТД", приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу Міссіяж О. А., Ліпінська І. Е., Дергачівська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання зобов`язань за договором іпотеки припиненим.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що сума кредиту складала 34 тис. доларів США. У період з 10 жовтня 2012 року по 08 жовтня 2014 року ТОВ "Лємєтра ЛТД" здійснено 27 платежів на загальну суму 34 тис. доларів США, що свідчить про належне виконання боржником власного зобов`язання. Крім того, вона позбавлена можливості оформити свідоцтво про право на спадщину на спірне іпотечне майно, оскільки оригінали правовстановлюючих документів знаходяться у банку, який відмовляється їй їх надати для оформлення спадщини.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд встановити факт припинення зобов`язань за іпотечним договором від 10 грудня 2012 року № 12-166, укладеним між ПАТ "Банк Золоті ворота" і ОСОБА_5 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 серпня 2017 року позов ПАТ "Банк "Золоті ворота" та зустрічний позов ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 серпня 2018 року позов ПАТ "Банк "Золоті ворота" задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості ТОВ "Лємєтра ЛТД" перед ПАТ "Банк "Золоті ворота" за кредитним договором від 10 жовтня 2012 року у розмірі 1 001 561 грн 45 коп., з яких: сума простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 26 тис. доларів США, що еквівалентно 588 208 грн 69 коп., сума простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 8 929 доларів 53 центи США, що еквівалентно 202 016 грн 43 коп., пеня за кредитом у розмірі 167 765 грн 59 коп., пеня за відсотками у розмірі 43 570 грн 74 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 10 жовтня 2012 року № 12-166 зі змінами, укладеним між АТ "Банк Золоті ворота" та ОСОБА_5, а саме - на житловий будинок з надвірними будівлями літ. "А-1", житловою площею 81,2 кв. м, загальною площею 110,6 кв. м, розташованого на земельній ділянці НОМЕР_3, площею 0,0582 га, кадастровий номер 6310137900:07:006:0011, та на земельній ділянці НОМЕР_4, площею 0,0101 га, кадастровий номер 6310137900:07: 006:0012, за адресою: АДРЕСА_1, який успадкувала ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У задоволенні решти позовних вимог ПАТ "Банк "Золоті ворота" відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином умови кредитного договору не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої визначено відповідно до умов договору та вимог закону і відповідачем не спростовано. ОСОБА_1 як спадкоємець померлого іпотекодавця ОСОБА_5 у встановлений законом строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини і стала іпотекодавцем, а невиконання спадкоємцем вимог закону щодо оформлення та реєстрації спадкового майна не може бути підставою для відмови у задоволенні позову банку в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Відтак, банк має право на погашення суми боргу за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. ОСОБА_1 не надано доказів щодо виконання у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором, а тому вимоги про визнання зобов?язання за договором іпотеки припиненим відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 серпня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність заборгованості ТОВ "Лємєтра ЛТД" за кредитним договором. При цьому апеляційний суд зазначив, що відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право власності на спадкове нерухоме майно не позбавляє кредитора звернутися до такого спадкоємця з вимогами про звернення стягнення на спадкове майно, яке є предметом іпотеки. Також суд вважав, безпідставним посилання ОСОБА_1 на те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 11 серпня 2015 року вже визначено розмір заборгованості за кредитним договором і такий розмір не може збільшуватися.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

У січні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала про залучення її до участі у справі була постановлена судом 15 серпня 2017 року при вирішенні питання про прийняття її зустрічного позову. Проте на час залучення її відповідачем у справі строки, визначені статтею 1281 ЦК України, для пред?явлення вимоги кредитора до неї як до спадкоємиці іпотекодавця сплинули, відповідної вимоги банком пред?явлено не було. Вважала, що банк втратив право вимоги до неї на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України, а іпотечне зобов?язання припинене.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 639/8019/15 з Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 серпня 2018 року.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10 жовтня 2012 року між АТ "Банк "Золоті ворота", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Золоті ворота" та ТОВ "Лємєтра ЛТД" було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого, з урахуванням змін до кредитного договору, банк надав позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі 60 тис. доларів США зі сплатою 14 % річних строком до 08 жовтня 2014 року.

У той же день для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_5 та АТ "Банк "Золоті ворота" було укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_5 передала в іпотеку банку належний їй житловий будинок, загальною площею 110,6 кв. м, з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці НОМЕР_3, площею 0,0582 га, кадастровий № 6310137900:07:006:0011 та на земельній ділянці НОМЕР_4, площею 0,0101 га, кадастровий № 6310137900:07:006:0012.

Також у той же день для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_6 та АТ "Банк "Золоті ворота" було укладено іпотечний договір, за яким ОСОБА_6 передала в іпотеку банку належний їй житловий будинок літ. "А-2", загальною площею 245,7 кв. м, з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_2, та земельні ділянки розташовані за цією ж адресою, кадастрові №№ 6321288503:00:001:0009, 63211288503 :00:001: 0010 .

У подальшому до пункту 1.1 кредитного договору було внесено зміни 30 вересня 2013 року за договором про зміни № 2 та договором про зміну від 02 червня 2014 року № 3 до договору про надання кредиту шляхом зменшення залишку максимально допустимої заборгованості.

Позичальник належним чином зобов?язання за кредитним договором не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка за розрахунком банку, станом на 27 серпня 2015 року складала 1 001 561 грн 45 коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 26 тис. доларів США, що еквівалентно 588 208 грн 69 коп.; прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 8 929 доларів 53 центи США, що еквівалентно 202 016 грн 43 коп.; пеня за прострочення виконання зобов`язання за кредитом у розмірі 167 765 грн 59 коп.; пеня за відсотками у розмірі 43 570 грн 74 коп.

Судом також встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 11 серпня 2015 року, що набрало законної сили, у справі № 922/3490/15 позов ПАТ "Банк "Золоті ворота" до ТОВ "Лємєтра ЛТД" задоволено, стягнуто з ТОВ "Лємєтра ЛТД" суму простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 26 тис. доларів США, що еквівалентно 547 499 грн), суму простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 5 805 доларів 26 центів США, що еквівалентно 122 245 грн 16 коп., пеню за простроченою заборгованістю за кредитом у розмірі 106 436 грн 01 коп. та пеню за простроченою заборгованістю за відсотками у розмірі 15 232 грн 44 коп.

06 листопада 2015 року Київським відділом державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківської області відкрито виконавче провадження, проте рішення суду не виконано.

Відповідно до листа Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області від 18 березня 2016 року № 505/01-16 після смерті ОСОБА_5 22 жовтня 2015 року надійшла заява (спочатку спадкова справа була заведена П`ятою Харківською державною нотаріальною конторою) від ОСОБА_1 . про прийняття спадщини, та 15 березня 2016 року від ОСОБА_9 (як кредитора) про прийняття спадщини (як претензія кредитора), а також заява ОСОБА_10 від 23 лютого 2016 року про те, що він має намір звернутися до суду. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось. Згідно з інформаційною довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 04 листопада 2015 року за № 42008832 щодо заповітів від імені ОСОБА_5 дані відсутні.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 листопада 2016 року, що набрало законної, у задоволенні позову ОСОБА_11 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності відмовлено.

Постановою державного нотаріуса Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області від 30 серпня 2016 року № 1611/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, земельну ділянку, що розташовані у с . Буцьківка Валківського району Харківської області у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не надано документів, що посвідчують право власності ОСОБА_6 (матері - ОСОБА_5 ) на 1/2 частину зазначеного нерухомого майна (а.с. 212-213, т. 1).

ПАТ "Банк "Золоті ворота" 04 травня 2016 року направило ОСОБА_1 як спадкоємцю іпотекодавця ОСОБА_5 вимогу кредитора у порядку статті 1281 ЦК України. 22 червня 2016 року ПАТ "Банк "Золоті ворота" надіслало уточнення до вимоги кредитора, де зазначило про технічну помилку в написанні суми виданого кредиту.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У частинах першій та третій статті 33, частині першій статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов`язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 іпотекодавця ОСОБА_5, визначений главою 87 ЦК України (435-15) .

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Відповідно до статей 1268, 1269 ЦК України спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла відповідач, подавши до нотаріальної контори встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини.

За змістом частин першої - третьої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що ОСОБА_1 не надано доказів щодо виконання у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором, а тому її вимоги про визнання зобов?язання за договором іпотеки припиненим відсутні.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками судів в частині вирішення позовних вимог ПАТ "Банк "Золоті ворота" з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Проте, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував доводи ОСОБА_1 про те, що банк пред?явив до неї вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права ПАТ "Банк "Золоті ворота" на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві, а суд, за відсутності уточнень банку до позовної заяви, ухвалив рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України "Про іпотеку" одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказаний Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина третя статті 33 Закону України "Про іпотеку"): судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону країни "Про іпотеку"): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 ЗаконуУкраїни "Про іпотеку".

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 39 Закону України "Про іпотеку"); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України "Про іпотеку").

В іпотечному договорі від 10 жовтня 2012 року у пункті 3.12.1 сторони передбачили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодеражателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві.

Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України "Про іпотеку",можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.

Частина друга статті 36 Закону України "Про іпотеку", яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо

у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону України "Про іпотеку", способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону України "Про іпотеку"), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателяу спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Зазначений правовий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, провадження № 14-112цс19.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На зазначене суди належної уваги не звернули, не врахували, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання банку права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, що є свободою договору (статті 6, 627 ЦК України).

Таким чином, задовольняючи частково позов ПАТ "Банк "Золоті ворота", суди допустилися порушень вимог законодавства, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання банку права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку", є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, тому у задоволенні позову ПАТ "Банк "Золоті ворота" необхідно відмовити.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з цим з ПАТ "Банк "Золоті ворота" підлягає стягненню 413 грн 40 коп. на користь ОСОБА_1 на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання апеляційної скарги, та 794 грн 80 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 19 грудня 2018 рокускасувати в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства "Банк "Золоті ворота" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Банк "Золоті ворота" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Банк "Золоті ворота" на користь ОСОБА_1 413 грн 40 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання апеляційної скарги, та 794 грн 80 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання касаційної скарги.

В іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович