У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Талісман Страхування", нова назва - Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "Брітіш Авто Клаб"(далі - Прат "СК "Брітіш Авто Клаб") про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 18 години 35 хвилин водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Citroen Jumper", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Київ-Чоп поблизу села Красів Миколаївського району Львівської області, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, який від тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у приміщенні Миколаївської Центральної районної лікарні.

Такими діями ОСОБА_3 позивачу завдано майнову та моральну шкоду.

Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Citroen Jumper", реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована у Прат "СК "Брітіш Авто Клаб" відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС / 4599650.

12 серпня 2016 року позивач повідомила відповідача про настання страхового випадку та звернулась із заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просила перерахувати суму страхового відшкодування на банківські реквізити уповноваженого представника ОСОБА_5, яку відповідач отримав 12 серпня 2016 року та зареєстрував за вхідним 734.

Останнім днем виплати страхового відшкодування було 12 листопада 2016 року.

22 вересня 2016 року відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування посилаючись на те, що в діях водія транспортного засобу "Citroen Jumper", реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 не встановлено порушень Правил дорожнього руху України (далі - ПДР (1306-2001-п) ), які б знаходились у причинному зв`язку з ДТП та її наслідками.

З урахуванням ліміту страхового відшкодування з витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника розмір страхового відшкодування належним позивачу внаслідок смерті брата ОСОБА_4 становить 13 764,00 грн.

Позивач не є фахівцем у галузі права, для захисту своїх прав звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопоміч" (далі - ТОВ "Автопоміч"), яке надає послуги в галузі права. За надану правову допомогу позивач сплатила 4 000,00 грн, які підлягають відшкодуванню відповідачем.

Просила стягнути з Прат "СК "Брітіш Авто Клаб" 13 764,00 грн страхового відшкодування, пов`язаного із витратами на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, 4 000,00 грн судових витрат на правову допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 09 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Прат "СК "Брітіш Авто Клаб"на користь ОСОБА_1 13 764,00 грн страхового відшкодування, пов`язаного із витратами на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника. Стягнуто з Прат "СК "Брітіш Авто Клаб" на користь ОСОБА_1 4 000,00 грн судових витрат на правову допомогу. Стягнуто з Прат "СК "Брітіш Авто Клаб" в дохід держави 640,00 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач має право на страхове відшкодування за рахунок відповідача, пов`язаного із витратами на поховання та спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 13 764,00 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Прат "СК "Брітіш Авто Клаб" задоволено. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 09 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові. Компенсовано Прат "СК "Брітіш Авто Клаб" за рахунок держави сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 704,00 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що висновки суду першої інстанції зроблені з неповним встановленням дійсних обставин справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, оскільки шкоду ОСОБА_3 завдано ОСОБА_4 внаслідок непереборної сили, і такий не мав можливості її уникнення, тому ОСОБА_3 не відповідає за завдану шкоду останньому.

Апеляційний суд виходив з того, що підставою відшкодування шкоди страховою компанією є вина особи, відповідальність якої застрахована. Проте з урахуванням наявності непереборної сили завдання шкоди ОСОБА_3 померлому - ОСОБА_4 позов є безпідставним і не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2017 року, просила скасувати рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2017 року та залишити в силі рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 09 лютого 2017 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

10 листопада 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Згідно із підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до розпорядження від 10 червня 2019 року № 642/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

09 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції порушує права позивача. Судом не взято до уваги надані позивачем докази.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про непереборну силу як підставу звільнення від відповідальності ОСОБА_3, проте ця обставина матеріалами справи не підтверджується.

Судом апеляційної інстанції не враховано, що перебування загиблого в стані алкогольного сп`яніння та відсутність технічної можливості уникнення водієм ОСОБА_3 наїзду на пішохода ОСОБА_4 не є непереборною силою.

Позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що31 жовтня 2013 року близько 18 години 35 хвилин водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки "Citroen Jumper", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі Київ-Чоп біля села Красів Миколаївського району Львівської області, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у приміщенні Миколаївської центральної районної лікарні від тілесних ушкоджень.

Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія, який на законних підставах здійснював експлуатацію транспортного засобу марки "Citroen Jumper", реєстраційний номер НОМЕР_1, була застрахована у відповідача відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/4599650.

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 24 грудня 2013 року (матеріали досудового розслідування, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150010000810 від 01 листопада 2013 року), при судово-токсикологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт у кількості - 2,23%о (проміле).

Згідно із висновком судової автотехнічної експертизи №1/1155 від 17 грудня 2013 року встановлено, що обрана водієм ОСОБА_3 швидкість руху його автомобіля марки "CITROEN JUMPY PHA 7" реєстраційний номер НОМЕР_1 в 8790 км/год в обстановці місця пригоди відповідала допустимій умові видимості дороги з робочого місця водія. З технічної точки зору, в обстановці ДТП, фактичній швидкості руху автомобіля марки "CITROEN JUMPY PHA 7", реєстраційний номер НОМЕР_1, перед ДТП у 8790 км/год, водій ОСОБА_3 був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування своєчасного гальмування свого транспортного засобу із заданого моменту виникнення небезпеки для руху. Дії водія не суперечили технічним вимогам пунктів 12.2 та 12.3 ПДР (1306-2001-п) . З технічної точки зору, причиною настання ДТП стали дії пішохода ОСОБА_4, внаслідок яких водій автомобіля марки "CITROEN JUMPY PHA 7" реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду з моменту об`єктивної можливості виявлення останнього в умовах місця ДТП. Згідно з цією постановою, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що у діях водія ОСОБА_3 не має порушень вимог ПДР (1306-2001-п) , які б перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку із ДТП та її наслідками у вигляді загибелі пішохода ОСОБА_4

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150010000810 від 01 листопада 2013 року, закрите у зв`язку з відсутністю у діяннях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 11 ЦК України визначено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Така підстава є юридичним фактом.Отже, завдання шкоди є підставою виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Верховний Суд виходить з того, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 27.4. статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

З огляду на презумпцію вини особи, яка завдала шкоду, відповідно до частини другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди визначено ЦК України (435-15) .

Відповідно до статті 1187 ЦК України умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними. Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.

Відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, виключається внаслідок непереборної сили та умислу потерпілого.

Безумовною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності без вини є дія непереборної сили.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.

Як підстава звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю.

Обов`язок доведення непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Згідно з частиною третьою статті 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника (абзац 1 частина перша статті 1201 ЦК України).

Висновок суду апеляційної інстанції, що шкода ОСОБА_3 завдана ОСОБА_4 внаслідок непереборної сили є необгрунтованим з огляду на встановлені судами обставини завдання шкоди, оскільки такі не є факторами об'єктивного характеру, причинно не пов'язані з джерелом підвищеної небезпеки.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування страховою компанією позивачу витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з доведеності обставин, на які посилався позивач на обгрунтування своїх вимог. Такі висновки є обгрунтованими та відповідають нормам матеріального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Отже, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи, що пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, які мали бути сплаченими позивачем, підлягають відшкодуванню відповідачем в дохід держави.