розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Сушко Л. П., Фінагєєва В. О.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 .

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та його поділ.

Вимоги обґрунтовувала тим, що з 10 квітня 1996 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3, під час якого вони придбали житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами і земельну ділянку на АДРЕСА_1, а також транспортний засіб - автомобіль марки "Citroen Jumper", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила визнати вказаний будинок об`єктом права спільної сумісної власності сторін, визнати за нею та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частці цього домоволодіння та земельної ділянки за тією ж адресою за кожним, а також визнати за відповідачем право власності на вищезазначений автомобіль, стягнувши з нього на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу в розмірі 60 000 грн.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 .

У травні 2014 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_4, про поділ майна подружжя.

Зазначав, що він за власні грошові кошти придбав вищевказаний житловий будинок, тому вважав його об`єктом права особистої приватної власності.

Під час шлюбу сторони придбали 2/3 частки квартири на АДРЕСА_2, автомобіль марки "Citroen Jumper", реєстраційний номер НОМЕР_1 ; газовий конвектор торгової марки "ФЕГ Конвектор", телевізор торгової марки "Sony", телевізор торгової марки "JVC", пилосос торгової марки "Samsung", пилосос торгової марки "Daewoo" та пральну машину торгової марки "Ariston".

У зв`язку з наведеним просив визнати за ним право власності на 1/6 частку квартири, автомобіль марки "Citroen Jumper", газовий конвектор "ФЕГ Конвектор", пилосос торгової марки "Samsung" та пральну машину торгової марки "Ariston"; визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/6 частки квартири, телевізор торгової марки "Sony", телевізор торгової марки "JVC" та пилосос торгової марки "Daewoo".

Справа розглядалася судами неодноразово.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бриспільського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково (справа № 359/1197/14).

Визнано житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя.

Проведено поділ житлового будинку шляхом визнання за кожним із подружжя права власності на Ѕ його частину.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Суд першої інстанції зробив висновок про те, що оскільки спірний будинок придбаний під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, він є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. ОСОБА_3 не довів, що він за власні кошти купив цю нерухомість.

Інші вимоги суд визнав необґрунтованими.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Київської області від 24 грудня 2014 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у задоволенні їхніх позовів.

Апеляційний суд виходив із того, що 17 квітня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладений договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого вони домовились про організацію спільної діяльності щодо благоустрою земельної ділянки площею 0,1378 га та будинку на АДРЕСА_1 . Цим договором передбачено, що ОСОБА_4 набуває право власності на частину будинку.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2015 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Київської області від 24 грудня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції належним чином не визначив коло осіб, які повинні брати участь у справі, у зв`язку з чим вирішив справу без залучення ОСОБА_6, права якої зачіпаються рішенням у даній справі, не надав оцінки укладеному між нею та ОСОБА_3 договору, не з`ясував, чи мав останній право укладати такий договір та розпоряджатися майном без згоди дружини.

Крім того, в ухвалі вказано, що суду першої інстанції необхідно врахувати ту обставину, що ОСОБА_3 продав власний житловий будинок АДРЕСА_3 за 700 грн, а спірний будинок придбаний за 4 000 грн.

Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_4 .

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про визнання права власності на майно.

Посилалася на те, що 17 квітня 2003 року між нею та ОСОБА_3 був укладений договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого вона зобов`язалась передавати останньому грошові кошти, а він - використовувати їх для виконання ремонтно-відновлювальних робіт житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1, а також для здійснення оздоблювальних робіт на земельній ділянці, на якій розташовані ці об`єкти нерухомого майна.

До укладення цього правочину вартість домоволодіння становила 20 000 грн, а після виконання ремонтно-відновлювальних робіт вона зросла до 389 000 грн.

Просила визнати за нею право власності на 95/100 часток даного житлового будинку.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 .

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про визнання вищезазначеного договору про спільну діяльність недійсним.

Позов обґрунтовувала тим, що вона не надавала згоду на укладення цього правочину.

Короткий зміст ухвал та рішення суду першої інстанції

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2015 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будинку об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2015 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання недійсним договору об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будинку

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2016 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

У порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_3 право власності по 1/2 частці житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами на АДРЕСА_1 за кожним.

У порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля марки "Citroen Jumper", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В іншій частині первісного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

У порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку автомобіля марки "Citroen Jumper", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У задоволенні зустрічного позову в частині інших вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У задоволенні первісного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір про спільну діяльність, укладений 17 квітня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд зробив висновок про те, що спірний будинок придбаний ОСОБА_3 під час перебування його у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1, тому є об`єктом права спільної сумісної власності.

Так само суд визнав майном подружжя автомобіль, зареєстрований за ОСОБА_1 .

Крім того, суд визнав недійним договір про спільну діяльність з огляду на те, що він укладений ОСОБА_3 без згоди дружини.

Інші вимоги суд вважав необґрунтованими.

Короткий зміст оскарженого рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2016 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2016 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ, визнання права власності на частку житлового будинку та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 в частині визнання права особистої власності на майно, позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності на частку житлового будинку скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 про визнання права власності і поділ житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_4, в частині визнання права особистої власності на майно задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 21 жовтня 1998 року.

У задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності на частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд виходив із того, що спірний будинок придбаний ОСОБА_3 за особисті кошти, отримані від продажу іншого домоволодіння, тому є його особистою власністю.

Також суд вказав, що у визнанні недійсним договору про спільну діяльність необхідно відмовити з інших підстав, а саме у зв`язку з тим, що право на новостворений об`єкт будівництва на АДРЕСА_1 не зареєстроване у передбаченому законом порядку, тому право власності на нього не виникло.

Короткий зміст касаційної скарги

У січні 2017 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_2 (правонаступника ОСОБА_1 ) надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням апеляційного суду в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на спірний будинок, тому з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України рішення апеляційного суду підлягає касаційному перегляду лише в цій частині.

Інші учасники справи рішення не оскаржили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 04 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції, зупинено виконання рішення апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2016 року до закінчення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 13 грудня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Справу № 359/5645/15 передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року залучено правонаступника ОСОБА_1, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 до участі у даній справі.

Короткий зміст доводів касаційної скарги

На переконання заявника, безпідставними є висновки апеляційного суду про те, що спірний житловий будинок був придбаний ОСОБА_3 лише за грошові кошти, отримані від продажу іншого домоволодіння, оскільки цих коштів було недостатньо.

Наголошує на тому, що з окремою вимогою про визнання будинку особистою приватною власністю ОСОБА_3 до суду не звертався, тобто суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог його позовної заяви та апеляційної скарги.

Короткий зміст заперечення

Від ОСОБА_3 надійшло заперечення, у якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення апеляційного суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 квітня 1996 року.

09 вересня 1998 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу відчужив ОСОБА_7 будинок АДРЕСА_3 за 700 грн.

21 жовтня 1998 року ОСОБА_3 придбав житловий будинок на АДРЕСА_1 за 4 000 грн.

17 квітня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого вони домовились про організацію спільної діяльності щодо благоустрою земельної ділянки площею 0,1378 га, яка розташована на АДРЕСА_1, та здійснення ремонтно- відновлювальних робіт у будинку за цією ж адресою, будівництво та облаштування прибудови (веранди) до житлового будинку.

Відповідно до пункту 3 цього договору ОСОБА_3 зобов`язався після завершення виконання робіт, передбачених даним договором, здійснити всі необхідні дії для оформлення права власності ОСОБА_4 на частину житлового будинку, пропорційну її внеску у спільну діяльність.

ОСОБА_1 вважала вказаний будинок об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим просила визнати за нею і ОСОБА_3 право власності по Ѕ його частині за кожним.

ОСОБА_3 у зустрічному позові посилався на те, що будинок є його особистою приватною власністю, оскільки придбаний за його власні грошові кошти, отримані від продажу іншого житлового будинку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія частково приймає доводи касаційної скарги з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду в оскарженій частині не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Визнаючи спірний будинок об`єктом права особистої власності ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції, врахувавши положення частини третьої статті 57 СК України, зробив висновок про те, що ця нерухомість придбана ним за кошти, отримані від продажу належного йому особисто домоволодіння.

Колегія не погоджується з висновком апеляційного суду з таких міркувань.

При визначенні правового режиму майна, яке підлягає поділу, необхідно враховувати закон, який діяв на момент придбання такого майна.

Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України (2006-07) ; в редакції, чинній на момент набуття права власності на будинок) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Частиною першою статті 28 КпШС України передбачено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Згідно зі статтею 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Таким чином, існує презумпція, встановлена статтею 22 КпШС України, згідно з якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. При цьому тягар доказування, що вказане майно не належить до спільної сумісної власності покладається на того з подружжя, хто вважає, що майно не є спільним.

Також належить виходити і з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу). Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним контрактом) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Якщо котрийсь із подружжя зробив вкладення у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна, то ці вкладення (в тому числі вартість майна до визнання його спільною сумісною власністю на підставі статті 25 КпШС України) мають враховуватися при визначенні часток подружжя у спільній сумісній власності (стаття 28 КпШС України).

При апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції вказаних норм матеріального права не врахував.

Згідно з частиною першою статті 10 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У первісному позові ОСОБА_1 просила визнати будинок на АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за нею і ОСОБА_3 право власності на Ѕ його частину за кожним.

У зустрічному позові ОСОБА_3 просив визнати за ним право власності на 1/6 частку квартири, автомобіль марки "Citroen Jumper", газовий конвектор "ФЕГ Конвектор", пилосос торгової марки "Samsung" та пральну машину торгової марки "Ariston"; визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/6 частки квартири, телевізор торгової марки "Sony", телевізор торгової марки "JVC" та пилосос торгової марки "Daewoo".

Апеляційний суд усупереч нормам процесуального права, вийшовши за межі позовних вимог ОСОБА_3, визнав за ним право особистої власності на спірний будинок без будь-якого обґрунтування.

Крім того, суд апеляційної інстанції не навів належних підстав врахування аргументів ОСОБА_3 щодо спростування презумпції спільного майна подружжя з огляду на ту обставину, що від відчуження власного будинку на АДРЕСА_3 він отримав 700 грн, що становить п`яту частину вартості будинку, який є предметом позову (різниця - 3 300 грн).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки під час апеляційного перегляду справи апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права, рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання будинку об`єктом права спільної сумісної власності та його поділ, у частині визнання за ОСОБА_3 права власності на будинок скасувати, справу у частині вимог ОСОБА_1 про визнання будинку об`єктом права спільної сумісної власності та його поділ передати на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 14 грудня 2016 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, правонаступником якої залучений ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання будинку об`єктом права спільної сумісної власності та його поділ, у частині визнання за ОСОБА_3 права власності на будинок скасувати.

Справу № 359/5645/15-ц в частині вирішення вимог ОСОБА_1, правонаступником якої залучений ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання будинку об`єктом права спільної сумісної власності та його поділ передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.