розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року у складі судді Ведяшкіної Ю. В. та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 08 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, про поділ майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 07 грудня 2004 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час шлюбу ними було набуто наступне майно: житловий будинок садибного типу, розташований по АДРЕСА_1 ; присадибну земельну ділянку, площею 0,0586 га, розташовану за тією ж адресою; нежитлове приміщення, загальною площею 44,5 кв. м, розташоване по АДРЕСА_2 ; автомобіль марки "Mazda", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Зазначене нерухоме та рухоме майно оформлено на ім`я ОСОБА_2, а житловий будинок із присадибною земельною ділянкою за час шлюбу без її згоди відповідачем передано до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Сиріус 15" (далі - ТОВ "Сиріус 15").

На теперішній час шлюб між ними розірвано та виникла необхідність у поділі майна, набутого ними за час шлюбу.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд здійснити поділ спільного майна подружжя, а саме: визнати за нею право приватної власності на 1/2 частку житлового будинку садибного типу загальною площею 472,8 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1, як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя; визнати за нею право приватної власності на 1/2 частку присадибної земельної ділянки, кадастровий номер 6510700000:01:005:0048, площею 0,0568 га, розташованої по АДРЕСА_1, як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя; визнати за нею право приватної власності на 1/2 частку нежитлового приміщення загальною площею 44,5 кв. м, розташованого по АДРЕСА_2, як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя; визнати за нею право приватної власності на 1/2 автомобіля "Mazda", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. Проте позивач не заперечувала проти задоволення пропозиції відповідача щодо поділу спірного майна, згідно з яким, за нею запропоновано визнати право приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 44,5 кв. м, розташоване по АДРЕСА_2, а за відповідачем запропоновано визнати право приватної власності на автомобіль марки "Mazda", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Крім того, зазначила, що вважає спірний житловий із присадибною ділянкою під ним об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та наполягає на їх поділі шляхом визнання за кожним із подружжя права на 1/2 частину зазначеного майна, вважаючи незаконним передачу вказаного майна відповідачем до статутного капіталі ТОВ "Сиріус 15".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Здійснено поділ спільно нажитого майна подружжя. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення загальною площею 44,5 кв. м, по АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки "Mazda", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний житловий будинок із присадибною земельною ділянкою згідно із свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 11 березня 2015 року зареєстровані на праві власності за ТОВ "Сиріус 15". Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ "Сиріус 15" про визнання правочину з передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Сиріус 15" недійсним відмовлено. При цьому вказаним рішенням суду встановлено, що спірний житловий будинок та земельна ділянка були об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбавалися та в подальшому переплановувалися за рахунок спільних коштів подружжя, але за час шлюбу були передані до статутного капіталу ТОВ "Сиріус 15", тобто перейшли у приватну власність цього підприємства. Тому в іншого з подружжя право власності на вказане майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частку спірного житлового будинку із присадибною ділянкою не підлягають задоволенню, а позовних вимог про виплату половини вартості зазначеного майна або про отримання половини доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства, ОСОБА_1 не заявлялися.

Ураховуючи, що відповідач не оспорює той факт, що спірне нежитлове приміщення та спірний автомобіль є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, а позивач погодилася на запропонований відповідачем варіант поділу цього майна, то вказане майно підлягає поділу між подружжям у наведений вище спосіб.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 08 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що спірний житловий будинок із земельною ділянкою передані відповідачем до статутного капіталу ТОВ "Сиріус 15", а у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання правочину з передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Сиріус 15" недійсним відмовлено.

При цьому апеляційний суд зазначив, що спірний житловий будинок і земельна ділянка після передання їх до статутного капіталу ТОВ "Сиріус 15" не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є приватною власністю товариства, проте вимог до товариства позивач не заявляла.

Рішення суду першої інстанції в частині поділу нежитлового приміщення та автомобіля не оскаржувалося і в апеляційному порядку не переглядалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 травня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 661/2014/15 з Новокаховського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що спірний житловий будинок та земельна ділянка визнані судами об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, тому їх відчуження до статутного капіталу товариства без згоди дружини є незаконним відповідно до частини третьої статті 65 СК України.

Зазначала, що ОСОБА_2 відчужив спільне сумісне майно до статутного капіталу ТОВ "Сиріус 15" без згоди дружини та усупереч інтересам сім`ї, з метою уникнення поділу майна подружжя. Правочин щодо передачі спірного житлового будинку до статутного капіталу ТОВ "Сиріус 15" не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, так як він вчинявся не з метою ведення господарської діяльності, а з метою уникнення поділу спірного майна.

Зазначала, що нею оскаржено до суду касаційної інстанції рішення апеляційного суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року у справі № 661/1185/16-цпро відмову у задоволенні її позову до ОСОБА_2, ТОВ "Сиріус 15" про визнання правочину з передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Сиріус 15" недійсним і вона неодноразово подавала клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення касаційного провадження у справі № 661/1185/16-ц.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 подав заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 07 грудня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

За час шлюбу ними було набуто наступне майно: житловий будинок садибного типу, розташований по АДРЕСА_1 ; присадибну земельну ділянку, площею 0,0586 га, розташовану за тією ж адресою; нежитлове приміщення, загальною площею 44,5 кв. м, розташоване по АДРЕСА_2 ; автомобіль марки "Mazda", 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

На підставі договору купівлі-продажу від 04 грудня 2007 року ОСОБА_2 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 . За своїми характеристиками цей об`єкт нерухомості мав загальну площу 59,5 кв. м, з яких: житлова площа 34,3 кв. м та господарські споруди: прибудову літ.А1; сараї літ. В, Д; гараж літ. Г, мощення і споруди № 1-4 (а.с.14-16, т. 1).

Після реконструкції вказаний житловий будинок за технічною характеристикою має загальну площу 472,8 кв. м, з яких: житлова площа 86,2 кв. м. Об`єкт нерухомості введений до експлуатації та на підставі рішення виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області від 26 грудня 2011 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності від 29 грудня 2011 року (а.с. 17-18, т. 1).

Земельна ділянка площею 0,0586 га, для будівництва і обслуговування будинку, придбана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04 грудня 2007 року (а.с. 24-25, т. 1).

Рішенням засновника від 06 березня 2015 року створено ТОВ "Сиріус 15" статутний капітал якого становить 2 млн. грн та на 100 % належить засновнику - ОСОБА_2

Статутний фонд складається із грошової частини в сумі 50 тис. грн та майнової частини на суму 1 950 000 грн, до складу якої внесено житловий будинок та земельну ділянку, належні засновнику, які розташовані по АДРЕСА_1, та передані у власність створеного товариства на підставі акту приймання- передачі (а.с. 215-236, т. 1).

Право власності на вказане нерухоме майно за ТОВ "Сиріус 15" підтверджено свідоцтвом про право власності від 11 березня 2015 року, зареєстрованим у реєстрі речових прав (а.с. 237-239, т. 1).

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ "Сиріус 15" про визнання недійсним правочину щодо передачі нерухомого майна до статутного фонду ТОВ "Сиріус 15" відмовлено. Вказаним рішенням встановлено, що спірне нерухоме майно придбано та реконструйовано із врахуванням добудованих господарських нежитлових приміщень, за рахунок коштів подружжя, але з часу передання їх до статутного фонду товариства набули статусу приватної власності товариства (а.с. 104-106, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що спірний житловий будинок і земельна ділянка після передання їх до статутного капіталу ТОВ "Сиріус 15" не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Разом з тим апеляційний суд не врахував таке.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок було придбано ОСОБА_2 за час шлюбу і у подальшому було реконструйовано за спільні кошти подружжя, проте 06 березня 2015 року за час шлюбу ОСОБА_2 передав спірний житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, до статутного капіталу ТОВ "Сіріус 15".

Відповідно до положень статті 59 СК України той з подружжя, який є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім`ї, насамперед дітей.

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у статтях 63, 65 СК України.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Відповідно до частини першої 355 ЦК України (435-15) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У статті 60 СК України закріплено правило, за яким майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і частина третя статті 368 ЦК України.

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Вирішуючи спір в частині поділу спірного житлового будинку та земельної ділянки, апеляційний суд не врахував доводів ОСОБА_1 про те, що спірний житловий будинок та земельна ділянкабули придбані ними за час шлюбу за спільні кошти подружжя, є єдиним місцем проживання їх сім?ї, а відповідач без її згоди передав вказану нерухомість до статутного капіталу ТОВ "Сіріус 15" з метою уникнення поділу майна подружжя. При цьому апеляційний суд зазначав, що спірна нерухомість є приватною власністю товариства, проте вимог до товариства позивач не заявляла.

У порушення вимог статей 212- 214, 315 ЦПК України 2004 року апеляційний суд безпідставно послався на обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 661/1185/16-ц.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2019 року у справі № 661/1185/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ "Сиріус 15" про визнання правочину з передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Сиріус 15" недійсним касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з посиланням зокрема на те, що суд не встановив підставу переходу права власності до ТОВ "Сиріус 15", не з`ясував, чи була подана державному реєстратору передбачена пунктом 52 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (868-2013-п) , нотаріально засвідчена згода ОСОБА_1 на передачу об`єктів нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Сиріус 15".

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктами 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.