розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 червня 2017 року ускладі судді Сушко Л. П.,

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 січня 2014 року на підставі договору дарування він подарував ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, яка належала йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01 березня 2012 року.

Укладаючи договір дарування, він не врахував того, що на момент дарування квартири діяв кредитний договір, укладений між ним і відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" від 24 грудня 2007 року. Предметом указаного кредитного договору було надання коштів на придбання цінних паперів з подальшим обміном їх на житлову площу. Отже, згідно указаного договору він не мав права дарувати, чи вчиняти будь-які інші дії щодо відчуженню майна. Наявність істотних обставин щодо предмету договору дарування не давали йому можливості розпоряджатися квартирою на свій розсуд у зв`язку з обмеженням накладеними умовами кредитного договору.

ОСОБА_5 зазначав, що договір дарування укладено внаслідок помилки та за наявності обставин, що мають істотне значення. На момент укладення договору існував обов`язок передати майно в іпотеку, який також істотно обмежував його права відносно предмету дарування.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_5 просив суд визнати договір дарування квартири, укладений 17 січня 2014 року між ним та ОСОБА_3, недійсним, та зобов`язати останню повернути йому майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2017 року у задоволені позову ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним, відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що згідно частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Позивач у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року не надав суду належних і допустимих доказів того, що він не мав наміру укласти оскаржуваний договір дарування.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Позивач також не надав суду доказів того, що він помилявся з приводу природи договору дарування та не розумів зміст прав і обов`язків, які у нього виникнуть на підставі такого правочину.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що заявник у визначений судом строк недоліки апеляційної скарги усунув не у повному обсязі, у тому числі не сплатив судовий збір, тому відповідно до статей 121, 297 ЦПК України 2004 року визнав апеляційну скаргу неподаною і повернув заявникові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, справу направити для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 червня 2017 рокув указаній справі і витребувано цивільну справу № 369/5462/16-ц із Києво-Святошинського районного суду Київської області.

У грудні 2017 року справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

07 червня 2019 року системою автоматизованого розподілу визначено суддю-доповідача у вищевказаній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно визнав неподаною і повернув апеляційну скаргу ОСОБА_5, оскільки він отримав конверт Апеляційного суду Київської області у якому була наявна лише копія ухвали Апеляційного суду Київської області від 26 червня 2017 року, а копія апеляційної скарги та оригінал квитанції про сплату судового збору за подання апеляційної скарги були відсутні. Ухвалою апеляційного суду не було вирішено питання про повернення йому судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги. В указаний ухвалою суду строк він усунув недоліки апеляційної скарги, проте апеляційний суд визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув її.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2017 року у задоволені позову ОСОБА_5 про визнання договору дарування недійсним відмовлено (а.с.149-152).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 14 березня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою (а.с.153-154).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання ухвали та запропоновано сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 510,00 грн, виконати вимоги статті 295 ЦПК України 2004 року та значити в апеляційній скарзі: ім`я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження; в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин); надати клопотання особи, яка подала скаргу та зазначити перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Також відповідно до частини п`ятої статті 295 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги необхідно було додати копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі (а. с. 160).

12 квітня 2017 року на виконання вимог ухвали Апеляційного суду Київської області від 28 березня 2017 року до суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Проте під час розкриття конверта, отриманого 12 квітня 2017 року від ОСОБА_5 (вх. № 6721/17 від 12 квітня 2017 року), були відсутні документи вказані в додатках, а саме: апеляційна скарга в новій редакції для відповідачів у двох екземплярах та квитанція про сплату судового збору, про що було складено відповідний акт № 15 від 12 квітня 2017 року (а.с. 167-168).

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28 квітня 2017 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, вказаних в ухвалі Апеляційного суду Київської області від 28 березня 2017 року на п`ять днів з дня отримання копії ухвали (а.с. 170).

13 червня 2017 року позивачем на виконання вимог ухвал апеляційного суду через канцелярію суду було надано оригінал квитанції № 0.0.783995558.1 про сплату судового збору у розмірі 4 555,10 грн.

Станом на 26 червня 2017 року, зазначені в ухвалах апеляційного суду недоліки, у повному обсязі не усунуті, а саме суду апеляційної інстанції не надано апеляційну скаргу, яка б відповідала вимогам статті 295 ЦПК України 2004 року та не зазначено: ім`я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження; в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин); клопотання особи, яка подала скаргу; перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Також відповідно до частини п`ятої статті 295 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги не було додано копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Ураховуючи вищевикладене та у зв`язку з тим, що зазначені в ухвалах Апеляційного суду Київської області недоліки ОСОБА_5 не усунуті в повному обсязі та в строки, визначеними ухвалами апеляційного суду відповідно до положень статей 297, 121 ЦПК України 2004 року ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до вимог статей 121, 297 ЦПК України 2004 року суддя, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог статті 295 ЦПК України 2004 року, постановляє ухвалу про залишення її без руху, про що повідомляє відповідну особу і надає строк для виправлення недоліків.

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Згідно з статтею 121 ЦПК України 2004 року позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статті 119 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Відповідно до частини другої статті 121 ЦПК України 2004 року, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконав вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, то позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Якщо особа у встановлений строк виправить недоліки, скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше скарга вважається неподаною та повертається суб`єкту звернення.

У силу вимог частини третьої статті 27 ЦПК України 2004 року особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Визнаючи неподаною та повертаючи ОСОБА_5 апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що останній у наданий йому строк не усунув недоліки апеляційної скарги у повному обсязі.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані, оскільки ОСОБА_5 не виконав вимог ухвал Апеляційного суду Київської області від 28 березня 2017 року та 28 квітня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху та продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та повернув скаргу особі, яка її подала.

Касаційна скарга є безпідставною, оскільки взагалі не містить мотивів незгоди з ухвалою апеляційного суду, не зазначено, які норми права порушені судом, а зазначено лише про те, що апеляційний суд порушив норми процессуального права.

При цьому колегія суддів зазначає, що повернення позовної заяви (апеляційної скарги) не перешкоджає повторному зверненню із заявою (скаргою) до суду на загальних підставах, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (скарги) (частина сьома статті 357 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не повернуто оригінал квитанції про сплати судового збору не перешкоджає заявнику звернутися до апеляційного суду із заявою (клопотанням) щодо повернення сплачено судового збору у зв`язку з поверненням апеляційної скарги згідно положень Закону України "Про судовий збір" (3674-17) .