розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 рокуу складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_2,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 35 180 грн, із яких: 31 880 грн неповернута сума отриманої позики; 3 300 грн штраф.

Позовна заява мотивована тим, що за умовами договору позики

від 23 листопада 2011 року ОСОБА_2 отримала від позивача в

борг 43 980 грн, які зобов`язалась повернути до 20 травня 2014 року, про що склала письмову розписку.

Позика була безпроцентна, але у разі порушення строків повернення позики понад 30 календарних днів відповідач зобов`язалася сплачувати позикодавцеві штраф в розмірі 20% від суми неповерненої позики.

Кошти в повному обсязі відповідач не повернула, штрафні санкції не сплатила, на усні попередження не реагує, у зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом.

Відповідач пояснила, що на підставі трудового договору від 04 жовтня

2006 року з позивачем вона перебувала у трудових відносинах. У листопаді 2011 року вона повідомила роботодавця про намір звільнитись з роботи. Позивач, який мав перед нею заборгованість по заробітній платі та не бажав її звільняти, без неї, за участі сторонніх осіб, провів інвентаризацію матеріальних цінностей у кіоску і ніби виявив недостачу товарно-матеріальних цінностей на суму 43 980 грн, що не відповідало дійсності. Договір позики вона підписала під його тиском, оскільки позивач утримував її трудову книжку, перешкоджаючи їй працевлаштуватися на нову роботу.

Зазначала, що фактично будь-яких коштів по розписці від позивача вона не отримувала. Після звільнення з роботи вона деякий час вносила в касу позивача, як приватного підприємця, гроші, що підтверджується копіями прибуткових касових ордерів з грудня 2011 року по березень 2013 року, але пізніше припинила це робити, оскільки не погодилася з тим, що взагалі була така недостача.

Короткий зміст рішень суду першої інстанцій

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області

від 10 травня 2017 року у складі судді Волчек Н. Ю. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позовних вимог, оскільки позивач не довів належними та допустими доказами, як укладання договору позики між ним та відповідачем так і передачу грошових коштів останній. Місцевий суд дійшов висновку, що у листопаді 2011 року між сторонами виникли не цивільно-правові зобов`язання у зв`язку з укладанням договору позики, а відносини, які мають ознаки трудових або цивільно-правових іншої природи.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неповернуту суму отриманої позики у розмірі 31 880 грн, штраф у розмірі 3 300 грн, інфляційні втрати у розмірі 25 790,92 грн, 3% річних у розмірі 2 211,50 грн.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що між сторонами укладено договір позики, відповідач свої зобов`язання не виконала, в зазначені строки гроші не повернула, тому відповідно до чинного законодавства заборгованість за борговими розписками підлягає стягненню в судовому порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що укладений між сторонами договір не є договором позики, оскільки стягнення недостачі, яка виникла внаслідок трудових відносин між сторонами регулюється іншими правовідносинами.

Доводи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 аргументовано тим, що апеляційний суд в повній мірі дослідив наявні в справі докази, встановив всі обставини справи, що мали місце для вирішення справи та виріши справу згідно з законом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 04 жовтня 2006 року по 28 листопада 2011 року ОСОБА_2, на підставі трудового договору, працювала продавцем у ОСОБА_1

23 листопада 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 43 980 грн, які остання зобов`язалась повернути до 20 травня 2014 року. ОСОБА_2 при свідках розписалася в договорі позики та особисто написала письмову розписку про отримання грошей.

За умовам договору позика була безпроцентна, але у разі порушення строків повернення позики понад 30 календарних днів відповідач зобов`язалася сплачувати позикодавцеві штраф в розмірі 20% від суми неповерненої позики.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

У той самий час за змістом частин першої та другої статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов`язанням її повернення), так і дати її отримання.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Встановивши справжню правову природу, укладеного між сторонами, а саме, що зобов`язання випливають саме з договору позики, за яким відповідач на вимогу позикодавця борг не повернула, апеляційний суд прийшов вірного висновку, що позивач має право на його повернення в судовому порядку.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судом неповно і неправильно.

Переоцінка доказів знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

При вирішенні даної справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, оскаржене судове рішення відповідає критеріям законності і обґрунтованості.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.