розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, про позбавлення батьківських прав, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Львівської області від 05 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, у якому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3, 2007 року народження, та ОСОБА_4, 2008 року народження.

Позовна заява мотивована тим, що 28 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб. У шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 20 квітня 2010 року шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу діти проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 . У судовому порядку з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей.

Посилаючись на те, що відповідач систематично ухиляється від виховання й утримання дітей, аліменти на дочку сплачує нерегулярно у незначному розмірі, а від сплати коштів на сина ухиляється, з дітьми не спілкується, оскаржував своє батьківство, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішень суду першої інстанцій

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 19 грудня 2016 року у складі судді Рудакова Д. І. позов задоволено.

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо своїх дітей, а тому його слід позбавити батьківських прав відносно останніх.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 05 квітня 2017 року апеляційну ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 19 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивоване відсутністю правових підстав вважати, що відповідач, свідомо ухиляється від виховання дітей та утримання, навпаки, таке має місце через тривалий конфлікт між сторонами, наявність ряду спорів у судах між ними та можливо неналежне усвідомлення батьком необхідності більш активної участі у вихованні його дітей, незважаючи на конфліктність стосунків з матір`ю.

Апеляційний суд урахував активне намагання батька брати участь у спілкуванні з дітьми, незважаючи на певні непорозуміння з цього приводу з матір`ю дітей, що проявилось у зверненні з цього приводу до органу опіки та піклування. Погашення ним заборгованості та періодична сплата ним аліментів. Крім цього, відповідачем зайнята активна позиція заперечення щодо позбавлення його батьківських прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не дав належної оцінки тому факту, що відповідач оспорював своє батьківство стосовно обох дітей, має значну заборгованість по сплаті аліментів. Звернення відповідача до органи опіки та піклування про надання побачень з дітьми носить формальний характер, оскільки йому не створювалось жодних перешкод у спілкуванні з дітьми, навпаки, він сам ухиляється від таких дій.

Аргументом касаційної скарги також указано те, що матеріали справи не містять передбаченого статтею 19 СК України висновку орган опіки та піклування стосовно необхідності позбавлення відповідача батьківських прав. Апеляційний суд самостійно такий висновок не витребував. Крім того, справа апеляційним судом розглянута без участі представника органу опіки та піклування, проте відповідно до частини четвертої статті 19 СК України визначає його участь обов`язковою.

Доводи інших учасників справи

Заперечення ОСОБА_2 аргументовані тим, що рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують. Просить касаційну скарга залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) .

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 20 квітня 2010 року шлюб між сторонами розірвано. Діти залишились проживати разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 07 серпня 2009 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей з 23 грудня 2008 року до досягнення ними повноліття.

Відповідач ОСОБА_2 оспорював у суді своє батьківство відносно дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно характеристик на дітей сторін: ОСОБА_4 та ОСОБА_4, мати створила для останніх належні умови навчання, батько у навчальному процесі не приймає участі.

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області від 26 жовтня 2016 року питання позбавлення відповідача батьківських прав покладено на розсуд суду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Предметом спору у справі, яка переглядається, є позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Апеляційний суд установив, що між сторонами існувала та існує певна конфліктність у стосунках та сторони протягом тривалого часу взагалі не спілкуються. У сторін, також, наявним є спір щодо участі батька у спілкуванні та вихованні дітей сторін. У сторін різне бачення щодо необхідної участі у спілкуванні та вихованні дітей у зв`язку з чим вказане питання вирішувалось, також, і органом опіки та піклування, яким було ухвалене рішення про надання дозволу батькові на зустрічі з дітьми сторін.

Апеляційний також установив, що ставлення відповідача до дітей не можна вважати зразковим чи належним.

Разом із тим, встановлені судом фактичні обставини справи не містять відомостей про те, що відносно відповідача застосовувалось попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, або, що на орган опіки та піклування покладався обов`язок здійснювати контроль за виконанням батьком батьківських обов`язків.

Колегія суддів погоджується з висновок апеляційного суду про те, що позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на відповідача як на особу, що не у повній мірі здійснює виконання батьківських обов`язків не слід вважати таким, що відповідатиме інтересам дітей, що має найістотніше значення при розгляді такої категорії справ та не стимулюватиме батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків.

Апеляційний суд також дійшов вірного висновку, що наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав та не може у повній мірі свідчити про саме свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по утриманню дитини.

Не можна вважати, що висновок органу опіки та піклування взагалі відсутній, оскільки 26 жовтня 2016 року виконавчим комітетом Червоноградської міської ради Львівської області розглядалось питання щодо позбавлення відповідача батьківських праві його вирішення покладено на розсуд суду.

Орган опіки і піклування повідомлявся про час а місце розгляду справи, зі скаргою не звертається. Тому той факт, що представник органу опіки і піклування не брав участі в судовому засіданні безпосередньо, не може бути підставою для скасування рішення.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.