Постанова

Іменем України

19 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 686/14656/14-ц

провадження № 61-33724св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є.В.,

учасники справи:

учасники справи:

позивач -Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 03 травня 2017 року у складі суддів: Пастощука М.М., Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 5 жовтня 2007 року № 11229791000.

Позов мотивовано тим, що між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту від 5 жовтня 2007 року № 11229791000. За умовами даного договору позивач отримав кредит у розмірі 14 158 доларів США зі сплатою 13,90 % річних за користування кредитними коштами та з кінцевим терміном його повернення - 4 жовтня 2017 року. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 5 жовтня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 147709, за умовами якого останній солідарно відповідає за всіма зобов`язаннями ОСОБА_2 за основним договором. Відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами, тому станом на 2 червня 2014 2014 року заборгованість відповідача за кредитом становить: 10 736,18 доларів США за кредитом, 9 313,97 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 21 656,81 грн пені, яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно, а також судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи ПАТ "УкрСиббанк" у задоволенні позову суд виходив з того, що останнім не надано належних і допустимих доказів видачі та фактичного одержання ОСОБА_2 грошових коштів за кредитним договором, оскільки за висновком експерта в документі про отримання коштів підпис зроблено не ОСОБА_2, а іншою особою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 3 травня 2017 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 лютого 2017 року скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 20 050,15 доларів США та 21 656,81 грн пені.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що ПАТ "УкрСиббанк" перерахував кредитні кошти ОСОБА_2 на відкритий у банку поточний рахунок, однак останній умови кредитного договору не виконав, допустивши порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, встановлених договором, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення сум заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 1 червня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області зазначену вище цивільну справу № 686/14656/14-ц.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами постановлено судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суди не встановили всі фактичні обставини справи, а саме що він не отримував за кредитним договором кредитні кошти, а в заяві про видачу готівки містяться не його підписи. Зазначає, що відповідно до ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передачі грошей, що в даній ситуації не було зроблено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що між АКІБ "УкрСиббанк", який змінив своє найменування на ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 05 жовтня 2007 року було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11229791000, за яким ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 14158 доларів США зі сплатою 13,90% річних за користування кредитними коштами з кінцевим терміном повернення кредиту 04 жовтня 2017 року під поручительство ОСОБА_1 .

За п. 1.2.2. договору позичальник зобов`язаний повернути кредит в повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 04 жовтня 2017 року.

За користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,90% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки діючий за цим договором в попередньому місяці (п. 1.3.1. договору).

Кредит наданий на споживчі цілі (п.1.4. договору).

Згідно п. 1.5. договору банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 у банку, код банку (МФО) 351005.

За порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, передбачених цим договором, зокрема термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті (п.4.1. договору).

Розділом 6 договору про надання споживчого кредиту № 11229791000 передбачений порядок дострокового повернення кредиту за вимогою банку.

За п. 1.1. договору поруки № 147709 укладеного 05 жовтня 2007 р. між АКІБ "УкрСиббанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель), поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 (боржник) усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11229791000 від 05 жовтня 2007 року.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п.п. 1.3., 1.4. договору).

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 11229791000 щодо повернення кредитних коштів, 11 січня 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_1 позивачем була направлена досудова вимога про виконання зобов`язань щодо сплати суми заборгованості за кредитним договором.

В добровільному порядку відповідачі заборгованість за договором № 11229791000 не погасили.

Станом на 2 червня 2014 року ОСОБА_2 заборгував ПАТ "УкрСиббанк" за договором про надання споживчого кредиту № 11229791000 від 05 жовтня 2007 року 20050,15 дол. США, що станом на 02 червня 2014 року за офіційним курсом НБУ еквівалентно 238146,94 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 10736,18 дол. США, що станом на 02 червня 2014 року за офіційним курсом НБУ еквівалентно 127519,67 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 9313,97 дол. США, що станом на 02 червня 2014 року за офіційним курсом НБУ еквівалентно 110627,27 грн; та 21656,81 грн пені за порушення термінів погашення грошових зобов`язань, передбачених договором.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідно до висновку експерта № 178п від 05 грудня 2016 р. підпис в договорі про надання споживчого кредиту № 11229791000 від 05 жовтня 2007 року на 7-у аркуші в графі "Позичальник" та підпис в договорі про надання споживчого кредиту № 11229791000 від 05.10.2007 р. на 7-у аркуші в графі "(ОСОБА_3)" - виконані ОСОБА_2

Підпис в заяві на видачу готівки № 50 від 05 жовтня 2007 року в графі "Підпис отримувача" - виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відмовляючи ПАТ "УкрСиббанк" у задоволенні позову суд виходив з того, що останнім не надано належних і допустимих доказів видачі та фактичного одержання ОСОБА_2 грошових коштів за кредитним договором, оскільки за висновком експерта в документі про отримання коштів підпис зроблено не ОСОБА_2, а іншою особою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове, апеляційний суд прийшов до обґрунтованого висновку, що ПАТ "УкрСиббанк" перерахував кредитні кошти ОСОБА_2 на відкритий у банку поточний рахунок, однак останній умови кредитного договору не виконав, допустивши порушення термінів повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків, встановлених договором, у зв`язку з чим суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення сум заборгованості за кредитним договором.

Як встановлено апеляційним судом, кредитний договір підписаний позичальником ОСОБА_2 і за умовами договору про надання споживчого кредиту кредитні кошти банком були перераховані позичальнику на відкритий поточний рахунок у банку № НОМЕР_1 відповідно до п. 1.5 кредитного договору. Отже, банк виконав зобов`язання за цим договором і вправі вимагати виконання відповідних зобов`язань зі сторони відповідачів на користь банку.

Таким чином, апеляційний суд, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_2 залишити без задоволення.

РішенняАпеляційного суду Хмельницької області від 03 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С.Ю. Мартєв

Є. В. Петров