Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року Повне товариство "Ломбард "Алдан" Бертольд і компанія" ( далі-ПТ "Алдан") звернулося з позовом до ОСОБА_1, в якому просило суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 2345 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач працював на посаді контролера ПТ "Алдан" між ним та відповідачем було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, оскільки робота відповідача безпосередньо була пов`язана із прийманням, зберіганням та відпуском переданих йому матеріальних цінностей. На підставі розпорядження керівника ПТ "АЛДАН", в присутності відповідача було проведено перевірку відповідності облікових та фактичних даних та встановлено відсутність предмету закладу за договором № 7-60777. В подальшому громадянин, закладене майно якого пропало, звернувся до ПТ "АЛДАН" з метою погашення боргу та отримання предмету закладу, проте відповідач поводився з ним грубо та з неповагою, що заподіяло шкоду діловій репутації ПТ "АЛДАН" .

Під час розгляду справи ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Повного товариства "Ломбард "АЛДАН" Бертольд і Компанія" в якій просив суд стягнути з ПТ "АЛДАН" на його користь невиплачену заробітну плату при звільненні в сумі 5 107,91 грн. та суму середнього заробітку за весь час затримки у виплаті заробітної плати у розмірі 25847 грн. 33 коп.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 було звільнено з посади та в день звільнення ПТ"АЛДАН " не було проведено повний розрахунок і не виплачено заборгованість по заробітній платі на суму 5 107,91 грн. У зв`язку з невиплатою з вини ПТ "АЛДАН" належних звільненому ОСОБА_1 сум при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 1 грудня 2016 року, у задоволенні позову ПТ"АЛДАН" відмовлено

Зустрічний позов про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахункуОСОБА_1 задоволено:

Стягнуто з ПТ "Ломбард "АЛДАН" на користь ОСОБА_1 5 107,91 грн. заборгованості із заробітної плати та 34 891,60 грн. заборгованості із виплати середнього заробітку за весь час допущеного прострочення у виплаті заробітної плати, а всього 39 999,51 грн.

Стягнути з ПТ "Ломбард "АЛДАН" на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 2 0 коп.

Відмовляючи в позові ПТ "Алдан", та задовольняючи зустрічний позов, суд виходив з доведеності вимог ОСОБА_1 та необґрунтованості вимог ПТ"АЛДАН". Суд першої інстанції, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_1 дійсно в день зникнення предмету застави № 7-60777 та напередодні виконував свої посадові обов`язки, оскільки позивачем не надано до суду Акту приймання зміни із особистим розписом відповідача про таке прийняття. Разом з тим, надана ПТ"АЛДАН" відомість не містить доказів отримання грошових коштів ОСОБА_1, а саме його власного підпису та суперечить інформації про перерахування заборгованості на банківський рахунок працівника.

Задовольняючи вимоги зустрічного позову, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 117 КзПП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) в частині розрахунків.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 27 березня 2017 року скасовано рішення місцевого суду та постановлено нове рішення, яким в позов ПТ "Алдан" задоволено частково: стягнуто на їхню користь з відповідача 2345,00 грн. матеріальної шкоди та судовий збір. В частині відшкодування моральної шкоди відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Задовольняючи позов Ломбард "Алдан" в частині стягнення заподіяної матеріальної шкоди, апеляційний суд виходив з того що відповідно до посадових обов`язків контролера ломбарду входить обов`язок із замикання службового приміщення. В матеріалах справи наявний договір про відшкодування шкоди від 28 жовтня 2014 року за яким ПТ " Алдан " відшкодував власнику втраченого майна завдані йому збитки, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, не дослідивши пункт 4.2 посадової інструкції контролера ломбарду, та не розмежував функції з охорони приміщення з посадовими обов`язками контролера ломбарду.

Відмовляючи в задоволені зустрічного позову апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції не наведено обґрунтованих розрахунків щодо наявності заборгованості по виплаті заробітної плати, зокрема, виплата заробітної плати проводилася не лише на банківський рахунок працівника, а і видачею готівкових коштів, а відповідно до видаткового касового ордеру від 05 серпня 2014 року ОСОБА_1 під підпис, наручно видана заробітна плата у розмірі 4021, 07 грн., у зв`язку з чим суд першої інстанції помилково визначив загальну суму виплаченої заробітної плати не взявши до уваги зарплату виплачену готівкою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до Апеляційного суду міста Києва.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Солом`янського районного суду м.Києва вищезазначену цивільну справу № 760/9515/15-ц.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд ухвалив нове рішення з порушенням норм матеріального права та процесуального права, та висновки апеляційного суду не відповідають фактичним обставинам справи, а саме, судом не взяті до уваги його доводи про те, що згідно з штатним розписом встановленим з 1 серпня 2014 року ОСОБА_1 працював на посаді старшого контролера ломбарду та його тарифна ставка складала 1700 гривень, а апеляційний суд помилково дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 працював останні два місяці на посаді керівника відділення.

Апеляційним судом не враховано, що ПТ"АЛДАН" не надано журналу змінності, а тому висновки про те, що саме ОСОБА_1 працював в день викраденя телефону є передчасними, також відсутній причинно-наслідковий зв`язок що саме незачинення дверей стало причиною крадіжки, а апеляційним судом не встановлено, в чому саме полягає вина ОСОБА_1 Апеляційним судом не наведено мотивів відхилення розрахунку заборгованості наданого ОСОБА_1 на вимогу апеляційного суду в письмових поясненнях від 9 березня 2017 року. Апеляційним судом не перевірено правильність утримання із заробітної плати ОСОБА_1 військового збору за весь час роботи в ломбарді та безпідставно не застосовано норми ЗУ "Про внесення змін до Податкового кодексу України (2755-17) та деяких інших законодавчих актів" від 31 липня 2017 року, тому апеляційний суд прийшов до передчасного висновку про відсутність заборгованості по заробітній платі, та розмір заборгованості який має бути встановлений під час повторного апеляційного розгляду.

Короткий зміст заперечень на касаційну скаргу

В серпні 2017 року надійшли до суду заперечення на касаційну скаргу від ПТ"АЛДАН".

ПТ"АЛДАН" вважає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а рішення апеляційного суду відповідає вимогам законодавства, у зв`язку з чим просить залишити рішення апеляційного суду без змін.

Зазначає, що апеляційний суд обґрунтовано встановив, що розрахунок заборгованості по заробітній платі складений ОСОБА_1 з перекрученням фактів. Апеляційний суд встановив, що обґрунтовуючи розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 посилався на дані форми 1-ДФ, якої в матеріалах справи немає. Апеляційним судом правильно було встановлено, що в розрахунку наданому ОСОБА_1 не було враховано видатковий касовий ордер про отримання ним заробітної плати готівковими коштами та відрахувань здійснених ПТ"АЛДАН" як сплату Єдиного соціального внеску сплачених з доходів ОСОБА_1 . Доводи ОСОБА_1 про те, що висновки апеляційного суду про те, що саме ОСОБА_1 працював в день викраденя телефону є передчасними спростовуються показами свідків та даними касової книги, сторінки якої заповнені та підписані ОСОБА_1 в день втрати телефону.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 9 вересня 2013 року ПТ "АЛДАН" було прийнято на роботу ОСОБА_1 на посаду контролера ломбарду та укладено відповідний трудовий договір.

9 вересня 2013 р. між ПТ "АЛДАН" та ОСОБА_1 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, оскільки робота працівника безпосередньо була пов`язана із прийманням, зберіганням та відпуском переданих йому матеріальних цінностей.

28 жовтня 2013 року до трудового договору було внесено зміни та встановлено тривалість робочого часу працівника у відповідності до затвердженого графіку змінності на підприємстві.

2 грудня 2013 року на підприємстві було затверджено посадову інструкцію контролера ломбарду та ознайомлено з її положеннями ОСОБА_1

4 жовтня 2014 року, під час виконання посадових обов`язків гр. ОСОБА_1 було укладено від імені ПТ "АЛДАН" договір фінансового кредиту/закладу № 7-60777 з гр. ОСОБА_4 від якого, у якості забезпечення виконання зобов`язань позичальником, було прийнято в заклад мобільний телефон iPhone 5 зі встановленою договірною вартістю 2 345 грн.

17 жовтня 2014 року ОСОБА_1 телефоном повідомив, що предмет закладу за договором № 7-60777 відсутній.

За фактом зникнення предмету застави за договором № 7-60777 від 04.10.2014 року співробітниками Святошинського УП ГУ НП в м. Києві проводиться перевірка, станом на день винесення судом рішення, осіб, винних у викраденні предмету застави, не знайдено.

Як встановлено судами, функції з охорони приміщення ПТ "АЛДАН" здійснювались працівниками охоронного підприємства ПП "ШЕРИФ ГАРАНТ" у відповідності із положеннями договору про надання послуг з охорони № 664 від 20 травня 2014 року, в тому числі приміщення ломбарду по АДРЕСА_1 .

Судами встановлено, що у відповідності до п.2.18 посадової інструкції контролера ломбарду, контролер приймає зміну від іншого контролера згідно з актом приймання зміни.

Апеляційним судом встановлено, що згідно пояснювальної старшого контролера ОСОБА_5 вбачається, що вона здала зміну 15 жовтня 2014 року, а ОСОБА_1 16 жовтня 2014 р. зміну прийняв, цього не заперечував і сам ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Апеляційним судом встановлено, що наступного дня 17 жовтня 2014 року ОСОБА_1 зміну не здав.

Апеляційним судом встановлено, що у відповідності до п.4.2 посадової інструкції контролера ломбарду до обов`язків останнього належить тримання дверей до службового приміщення зачиненими на замок, протягом робочого дня.

ОСОБА_4, як власник втраченого телефону отримав від ПТ "Алдан" аналогічний телефон, на виконання Договору про відшкодування шкоди від 28 жовтня 2014 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до видаткового касового ордеру від 05 серпня 2014 року ОСОБА_1 під її особистий підпис, наручно видана заробітна плата у розмірі 4021, 07 грн. (т. 2 а.с.34), у зв`язку з чим загальна сума виплаченої заробітної плати становить 26 184, 93 грн. з урахуванням утриманих податків і зборів, включно з військовим податком та сплаченим роботодавцем єдиним соціальним внеском.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 3 КЗпП України (322-08) встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Предметом регулювання законодавства про працю є забезпечення гарантій при покладені на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації (глава ІХ КЗпП (322-08) України).

Відповідно до ст. 135-1 КЗпП письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до ст.130 КЗпП України (322-08) працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Відповідно до 131 КЗпП України (322-08) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді. Разом з тим, відповідальність за заподіяння матеріальної шкоди у трудовому праві має істотну кваліфікуючу ознаку - заподіяння працівником шкоди підприємству внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків (ч.1 ст. 130 КЗпП України).

ОСОБА_1 доказуючи відсутність своєї вини шляхом недоведеності причинно-наслідкового зв`язку між недостачею, якою заподіяна матеріальна шкода та тим, що шкода виникла внаслідок не закривання дверей в приміщення ломбарду фактично погодився із недотриманням відповідальним працівником ломбарду покладених на нього трудових обов`язків. Доводячи факт невиконання ним обов`язків контролера ломбарду в період із 16 по 17 жовтня 2014 року ОСОБА_1 таким чином фактично заперечував лише факт виконання саме ним посадових обов`язків, невиконання яких тягнуло за собою повну матеріальну відповідальність згідно укладеного з роботодавцем договору.

Таким чином, апеляційний суд встановив всі фактичні обставини дійшов обґрунтованого висновку, що згідно пояснювальної старшого контролера ОСОБА_5 здала зміну 15 жовтня 2014 року, а ОСОБА_1 16 жовтня 2014 року зміну прийняв, цього не заперечував і сам ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Станом на 17 жовтня 2014 року ОСОБА_1 іншій особі зміну не здав, а тому він має нести матеріальну відповідальність відповідно до договору від 09 вересня 2015 року укладеного між ним та ПТ "АЛДАН" про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Так, апеляційний суд відмовлячи в задоволенні зустрічного позову, встановивши фактичні обставини справи дійшов до обґрунтовано висновку, що відповідно до видаткового касового ордеру від 05 серпня 2014 р. ОСОБА_1 під підпис, наручно видана заробітна плата у розмірі 4021, 07 грн., у зв`язку з чим загальна сума виплаченої заробітної плати становить 26 184, 93 грн. з урахуванням утриманих податків і зборів, включно з військовим податком та сплаченим роботодавцем єдиним соціальним внеском, що не відображаються у даних фіскальної служби, оскільки не входять до системи оподаткування.

Доводи представника ОСОБА_1 щодо нарахувань заробітної плати за ставкою 1700 грн., за останні два місяці роботи ОСОБА_1, як керівника відділення, а не контролера, були предметом розгляду в апеляційному суді та ним спростовані, оскільки всупереч наявному наказу в матеріалах справи про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника відділення №7 та запису в трудовій, останній на вказаній посаді не працював, що також не заперечується сторонами, фактично не виконував функції керівника та фактично не був переведений на цю посаду.

Докази та обставини, на які посилається позивач в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують. При дослідженні доказів апеляційним судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Позивач, заперечуючи проти аргументів відповідача, мав можливість надати будь-які належні та допустимі докази, які спростовують доводи відповідача щодо предмета спору.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року, виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2017 року в частині задоволення первісного позову повного товариства "Ломбард "Алдан" Бертольд і компанія" було зупинено до закінчення касаційного провадження у справі, виконання судового рішення за результатами їх перегляду підлягають поновленню відповідно до вимог частини третьої статті 436 ЦПК України.