Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. П., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Платинум Банк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерне товариство "Платинум Банк" на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 липня 2017 року у складі судді Клименко А. Я. та рішення апеляційного суду Сумської області від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" (далі - ПАТ "Платинум банк" про визнання кредитного договору недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона з 1997 року страждає на психічні розлади та знаходиться на обліку в психіатричному диспансері, неодноразово знаходилася на стаціонарному лікуванні в психоневрологічних диспансерах. Недієздатною позивач не визнана. 10 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Платинум Банк" було укладено кредитний договір зі страхуванням життя позичальника та

можливістю перенесення платежу(каса) №4150/4617 BCLKB1K1. 15 грудня 2015 року, тобто через 4 дні після отримання кредиту, позивач була госпіталізована в стаціонар психоневрологічного диспансеру м. Суми у зв`язку з загостренням хвороби і знаходилася там до 12 січня 2016 року, а потім продовжила лікування амбулаторно. 07 квітня 2016 року їй призначена 3 група інвалідності спеціалізованим психіатричним МСЕК. На момент укладання договору позивач не усвідомлювала значення своїх дій, укладений договір не читала, не розуміла змісту та наслідків внаслідок загострення психіатричної хвороби.

Просить визнати кредитний договір укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Платинум Банк" недійсним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 липня 2017 року позов задоволено.

Визнано правочин /кредитний договір/ укладений 10 грудня 2015 року між ОСОБА_1 з ПАТ "Платинум Банк" кредитний договір зі страхуванням життя позичальника та можливістю перенесення платежу (каса) №4150/4617 BCLKB1K1 недійсним.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 на час укладення угоди з банком не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Платинум Банк" задоволено частково.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 липня 2017 року змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Платинум Банк" 5588 грн. 15 коп., отриманих за кредитним договором зі страхуванням життя позичальника та можливістю перенесення платежу (каса) № 4150/4617 ВСLКВ1К1 від 10 грудня 2015 року.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, визнаючи кредитний договір недійсним, не застосував наслідки недійсності правочину.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі

У листопаді 2017 року ПАТ "Платинум Банк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 липня 2017 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 03 жовтня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано доказів того, що вона визнана недієздатною. При укладені спірного кредитного договору було додержано всі вимоги, передбачені статтями 203, 638 ЦК України. Позивачем регулярно сплачувались щомісячні платежі на протязі 4-х місяців, згідно умов Кредитного договору, що свідчить про її згоду з умовами договору та обізнаність про існування зобов`язань перед відповідачем.

Позиція інших учасників справи

ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошує на тому, що на момент укладення кредитного договору позивач не розуміла значення своїх дій.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 рокупоновлено уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

20 листопада 2017 року цивільна справа № 591/2231/16-ц надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року цивільна справа № 591/2231/16-ц передана до Верховного Суду.

04 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу Дундар І. О.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Платинум Банк" було укладено кредитний договір зі страхуванням життя позичальника та можливістю перенесення платежу(каса) №4150/4617 BCLKB1K1.

15 грудня 2015 року, тобто через 4 дні після отримання кредиту позивачка ОСОБА_1 була госпіталізована в стаціонар психоневрологічного диспансеру м. Суми у зв`язку з загостренням хвороби і знаходилася там до 12 січня 2016 року, а потім продовжила лікування амбулаторно.

07 квітня 2016 року позивачці ОСОБА_1 призначена 3-тя група інвалідності спеціалізованим психіатричним МСЕК.

Відповідно до даних медичної картки амбулаторного хворого ОКЗ СОКПНД № 402 ОСОБА_1 перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 1998 року, діагноз: Біполярний афективний розлад. Циклотімія, гіпоманіакальний стан.

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Тлумачення статті 225 ЦК України свідчить, що правила цієї статті поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Встановлення неспроможності особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними такого стану на момент вчинення правочину відбувається з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент вчинення правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Під час розгляду справи, з метою встановлення наявності такого стану у ОСОБА_1 в момент підписання кредитного договору призначалась судово-психіатрична експертиза.

Відповідно до акту судово-психіатричного експерта № 472 від 28 листопада 2016 року ОСОБА_1, станом на 10 грудня 2015 року виявляла ознаки Біполярного афективного розладу, поточний маніакальний епізод з психотичними симптомами. За своїм психічним станом ОСОБА_1 станом на 10 грудня 2015 року не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Встановивши, що ОСОБА_1 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в момент укладення кредитного договору, суди зробили правильний висновок про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерне товариство "Платинум Банк" залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 липня 2017 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду Сумської області від 03 жовтня 2017 залишити без змін.