Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 308/1944/16-ц

провадження № 61-38818св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Олійник Любов Євгеніївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2017 року у складі судді Світлик О. М. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 10 травня 2018 року у складі колегії суддів: Готра Т. Ю., Бисаги Т. Ю., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Олійник Л. Є., про зміну черговості спадкування, усунення від права на спадкування за законом та визнання права власності на спадкове нерухоме майно.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її племінниця - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_4 заповіту не складала, а тому спадкування здійснюється за законом. Із спадкоємців другої черги у померлої ОСОБА_4 є тільки рідний брат ОСОБА_2, а вона відповідно до статті 1263 ЦК України, є спадкоємцем третьої черги. Вважає, що вона спадщину прийняла, подавши приватному нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу Олійник Л. Є. заяву, на підставі якої 31 серпня 2015 року заведено спадкову справу № 57871656. У січні 2016 року їй стало відомо, що ОСОБА_2 також подав заяву про прийняття спадщини. Померла ОСОБА_4 була особою похилого віку, тяжко хворою і перебувала у безпорадному стані. У 2005 році у ОСОБА_4 помер її чоловік, після смерті якого вона перебувала у складному моральному становищі, з`явилася апатія. Вона, як тітка померлої ОСОБА_4, змушена була морально її підтримувати, намагалася виходити із нею на прогулянки та відволікати її від горя. У цей період у ОСОБА_4 різко погіршився стан здоров`я. Протягом наступних півроку вона мала почерговий перелом руки, ноги та руки. У цей важкий період життя вона була разом із нею. Орієнтовно у 2012 році ОСОБА_4 захворіла на мультирезистентний туберкульоз, почала різко худнути, погано себе почувати, постійно кашляти. Вона декілька разів на тиждень її навідувала, возила до лікарів, купувала ліки. Після суттєвого погіршення здоров`я та спілкування з лікарями, вона дізналася, що ОСОБА_4 хвора на тяжку форму туберкульозу, яка є стійкою до основних медикаментів та швидко прогресує. Вона змушена була кожного дня навідувати свою племінницю, допомагати їй одягатися, готувати їй та купувати їжу і ліки, виходити з нею на прогулянки, поки це було можливим. Із 03 жовтня 2014 року ОСОБА_4 не могла самостійно приходити на прийоми до лікаря, оскільки стан її здоров`я погіршувався. Вона змушена була викликати лікарів додому, а за деякими призначеними ліками з`являтися до лікуючого лікаря в поліклініку. Із 24 лютого 2015 року ОСОБА_4 вже не могла вставати із ліжка, самостійно пересуватися, їсти та ходити у туалет, дуже схудла, не могла сама навіть піднімати руки, потрібно було годувати з ложки, вона почала кашляти мокротинням з гною та крові, але не могла його відкашлювати. Їй доводилося витягувати з горла ці згустки, інакше вона б задихнулася. Поховання ОСОБА_4 вона здійснювала за власний рахунок. Вважає, що вона як спадкоємець за законом третьої черги має право за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцем другої черги ОСОБА_2, який має право на спадкування. У період хвороби ОСОБА_4 вона неодноразово телефонувала ОСОБА_2 та просила його приїхати для догляду за нею, але відповідач жодного разу так і не з`явився.

Посилаючись на викладене, позивач просила змінити черговість спадкування майна померлої ОСОБА_4 та визнати за нею право на спадкування майна померлої ОСОБА_4 разом із спадкоємцями другої черги; усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом; визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1, та стягнути з ОСОБА_2 судові витрати у справі.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що навіть за умови, якби позивач і надавала якусь допомогу спадкодавцеві, така допомога може враховуватись лише з моменту коли спадкодавець почала перебувати у безпорадному стані, викликаному тяжкою хворобою або каліцтвом, але аж ніяк не з 2005 року. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу про те, що вона здійснювала опіку, піклування, матеріальне забезпечення тощо спадкодавця протягом тривалого часу.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 10 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що доказів на підтвердження того, що позивач матеріально забезпечувала померлу ОСОБА_4, матеріали справи не містять. Надані нею копії квитанцій про сплату комунальних послуг не стверджують зазначену обставину. До того ж у позовній заяві ОСОБА_1 стверджувала, що її племінниця отримувала пенсію, за яку її можна було утримувати. Позивач не довела і не надала суду доказів на підтвердження факту ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцю.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У липні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2017 рокуроку та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 10 травня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що ОСОБА_1 здійснювала опіку над ОСОБА_4, спілкувалася з нею, надавала поради, готувала їжу, допомагала у побуті, матеріально забезпечувала. ОСОБА_2 був зобов`язаний утримувати ОСОБА_4, яка потребувала допомоги та перебувала у безпорадному стані.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК (1618-15) України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла племінниця позивача - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 20 липня 2015 року серії НОМЕР_1 .

Відповідно до амбулаторної карти, ОСОБА_4 хворіла на мультирезистентний туберкульоз у 2012 році. Із жовтня 2014 року по лютий 2015 року ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні в туберкульозному диспансері та отримувала кваліфіковану медичну допомогу.

ОСОБА_1 є тіткою померлої ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина за законом на спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 30 березня 1994 року, оскільки за життя ОСОБА_4 заповіту не складала.

Спадкоємцями майна померлої є її рідний брат - ОСОБА_2 (друга черга), а спадкоємцем третьої черги її тітка - ОСОБА_1

Нормативно-правове обґрунтування

Положеннями статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно статті 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти зазначених вище обставин.

Під безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Частиною п`ятою статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо зміни черговості одержання права на спадкування, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності перелічених вище юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у позивача могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України. Спадкодавець отримувала пенсію. Доказів того, що ОСОБА_4 дійсно знаходилася у безпорадному стані і не могла самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим потребувала стороннього догляду, допомоги і піклування та того, що позивач протягом тривалого часу опікувалася та матеріально забезпечувала її, матеріали справи не містять.

Крім того, доводи ОСОБА_1 про те, що вона тривалий час опікувалася спадкодавицею та надавала їй допомогу, не можуть бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування у розумінні частини другої статті 1259 ЦК України.

Верховний Суд погоджується з висновками, викладеним у судових рішеннях попередніх інстанцій, що ОСОБА_1 не довела, що спадкодавець додатково потребувала допомоги та просила про неї ОСОБА_2, а також те, що відповідач, маючи змогу надати допомогу, умисно ухилявся від її надання.

З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх ( 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 10 травня 2018року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик