розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2017 року у складі судді Радченко О. А. та рішення Апеляційного суду Донецької області від 25 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Соломахи Л. І., Азевича В. Б., Корчистої О. І.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 14 червня 2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та отримав картку для виплат "Універсальна".

18 квітня 2013 року відповідачу було переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку Gold, відповідно до тарифів якої ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом.

У зв`язку з неналежним виконанням умов за кредитним договором станом на 28 лютого 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 28 766,02 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 17 958,40 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 8 329,44 грн; заборгованість за пенею та комісією за користування кредитом - 632,18 грн; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн; штраф (процентна складова) - 1 346 грн, яку ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути зі ОСОБА_1 на свою користь.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 14 червня 2010 року

ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій зазначив, що бажає отримати кредитну картку з кредитним лімітом 5 000 грн.

ОСОБА_1 зазначав, що всупереч вимогам частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", пунктів 2.1, 3.2, 3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (z0541-07) (далі - Правила № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)), кредитний договір від 14 червня 2010 року не має відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, не має умов, які згідно з пунктами 3.3, 3.4 Правил № 168 є обов`язковими, зокрема, графіку платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом, сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним.

Посилаючись на те, що анкету-заяву від 14 червня 2010 року на отримання кредиту позивач за зустрічним позовом підписав під впливом обману та нечесної діяльності працівників банку, вчинений правочин не відповідає вимогам законодавства, ОСОБА_1 просив суд визнати кредитний договір від 14 червня 2010 року недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2017 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 14 червня 2010 року у сумі 26 287,84 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 17 958,40 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 8 329,44 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом підтверджений наданим ПАТ КБ "ПриватБанк" розрахунком, який відповідачем не спростований, розрахунок заборгованості відповідає вимогам закону та умовам кредитного договору. Разом з тим, відповідно до статті 2Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами у період з 14 квітня 2014 року.

Крім того, у Законі України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , Правилах № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо порядку надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту. Під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які передбачали детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, тому підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 25 вересня 2017 року рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області

від 23 червня 2017 року в частині первісних позовних вимог

ПАТ КБ "ПриватБанк" змінено.

Позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 14 червня 2010 року за період з 18 квітня

2013 року по 28 лютого 2015 року у розмірі 21 723,90 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 17 958,40 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 3 765,50 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені та комісії у сумі

632,18 грн, штрафу (фіксована частина) - 500 грн; штрафу (процентна складова) - 1 346 грн відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції не врахував, що розрахунок заборгованості за своєю природою не є первинним документом, а є інформаційним документом за фактом обробки фактичного операційного руху грошових коштів за рахунками кредитної угоди, тобто документом, який суд зобов`язаний перевірити на підставі наданих сторонами доказів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що ненадання споживачу інформації, зазначеної у статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"

(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, про детальний розпис сукупної вартості кредиту, не є підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні зустрічного позову у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами на підтвердження того, що банк ввів його в оману щодо істотних умов договору.

Крім того, Умови та Правила надання банківських послуг не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки вказані Умови та Правила не містять підпису позичальника.

Також протягом всього часу позивач за зустрічним позовом вносив платежі за вказаним договором відповідно до інформації, наданої банком, без роз`яснення складових боргу.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі анкети-заяви позичальника від 14 червня 2010 року ОСОБА_1 отримав кредитну картку "Універсальна".

Згідно з анкетою-заявою від 14 червня 2010 року ОСОБА_1 ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення. Погодився, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами, а також Тарифами складає між сторонами договір про надання банківських послуг. Зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті ПриватБанку, а також, регулярно ознайомлюватися на сайті ПриватБанку з їх змінами, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що 18 квітня 2013 року відповідачу було переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку Gold, відповідно до тарифів якої ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом.

У зв`язку з неналежним виконанням умов за кредитним договором станом

на 28 лютого 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 28 766,02 грн,

з яких: заборгованість за кредитом - 17 958,40 грн; заборгованість

за процентами за користування кредитом - 8 329,44 грн; заборгованість

за пенею та комісією за користування кредитом - 632,18 грн; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн; штраф (процентна складова) - 1 346 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення у повному обсязі не відповідають.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах

та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку ПАТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові

у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти

за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Разом з тим, у анкеті-заяві позичальника від 14 червня 2010 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості

за договором від 14 червня 2010 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування по кредитним картам "Універсальна Gold" та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування по кредитним картам "Універсальна Gold" та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "ПриватБанк", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого

встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних

формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та

Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ "ПриватБанк" у період - з часу виникнення спірних правовідносин

до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування по кредитним картам "Універсальна Gold" та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

При визначені розміру заборгованості банк, пославшись на Тарифи обслуговування по кредитним картам "Універсальна Gold" та Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, включив у платіж за кредитом, згідно зі ставками, розміром та порядком нарахуванням, визначеними цими документами, заборгованість по процентам за користування кредитом - 8 329,44 грн, заборгованість за пенею та комісією - 632,18 грн, штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штраф (процентна складова) у розмірі 1 346 грн.

Колегія суддів вважає, що витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14 червня 2010 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ КБ "ПриватБанк" дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Аналогічні висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Вказані обставини неправильно встановлені судами під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитної заборгованості.

Суди не врахували, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 8 329,44 грн, заборгованість за пенею та комісією - 632,18 грн, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штрафу (процентна складова) у розмірі 1 346 грну зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 14 червня 2010 року, оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Водночас вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`являв.

Крім того, з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що банк визначив заборгованість за кредитом в розмірі 17 958,40 грн. Разом з тим, в анкеті-заявці від 14 червня 2010 року кредитний ліміт ОСОБА_1 встановлено в розмірі 5000 грн.

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 18 квітня 2013 року було переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку Gold зі строком дії до січня 2017 року не підтверджуються належними та допустимими доказами, крім того, позичальник ОСОБА_1 в запереченнях на позовну заяву проти переоформлення кредитної картки заперечив (а.с. 164, т. 1).

Колегія суддів звертає увагу, що укладений між сторонами кредитний договір від 14 червня 2010 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку ПАТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів погоджується, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже, вимоги за первісним позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення основної заборгованості за кредитом (тіло кредиту) підлягають задоволенню в розмірі 5000 грн.

Крім того, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 підписував Умови та Правила надання банківських послуг, а також те, що між сторонами погоджено умови підвищення процентної ставки за кредитним договором, отже неукладені умови договору не можуть бути визнані недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Висновок судів обох інстанцій про те, що зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню за їх безпідставністю не мають правового значення, оскільки не вплинули на ухвалення правильного по суті рішення в частині вирішення зустрічних позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, судові рішення в частині вирішення первісних позовних вимог підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 8 329,44 грн, заборгованості за пенею та комісією - 632,18 грн, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн, штрафу (процентна складова) у розмірі 1 346 грн. Вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з ОСОБА_1 5 000 грн основної заборгованості за кредитом (тіло кредиту) підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові рішення в частині вирішення зустрічних позовних вимог відповідають вимогам закону та підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 25 вересня 2017 року в частині вирішення первісного позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" кредитну заборгованість за договором від 14 червня 2010 року у розмірі 5 000 грн (тіло кредиту).

У задоволенні решти позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відмовити.