розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 березня 2018 року у складі судді Бабакова В. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М.,

Ващенко Л. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до щотижневої газети "Наша Рідна", ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що будучи публічним політиком, колишнім депутатом Одеської обласної ради і головою Савранської райдержадміністрації (далі-голова РДА), брав участь у виборах голови Савранської селищної ради, призначених на 25 жовтня 2015 року.

Напередодні виборів, у щотижневій газеті "Наша рідна" НОМЕР_1, засновником якої є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 була надрукована стаття

ОСОБА_3 "ІНФОРМАЦІЯ_5", в якій містилася негативна і недостовірна інформація стосовно нього, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, внаслідок чого він посів третє місце на виборах.

ОСОБА_1 просив визнати недостовірними і такими, що не відповідають дійсності та викладені неправдиво, порочать його честь, гідність і ділову репутацію інформацію, опубліковану у вказаній статті в абзацах 1, 3-8, 10-18, 20-24, а саме твердження про те, що:

- один з кандидатів на посаду голови Савранської селищної ради - екс-голова Савранської райдержадміністрації ОСОБА_1 - роздає виборцям листівку (до речі, без зазначення даних друкарні і кількості примірників, що є прямим порушенням Закону про вибори);

- пан ОСОБА_1 стверджує, що в галузі медицини за його сприяння "відремонтовано та відкрито хірургічне відділення ЦРЛ". Що тут казати? Жителі Саврані пам`ятають, коли це було. А було це ще за тих часів, коли головою райдержадміністрації був ОСОБА_31. ОСОБА_1 тоді був заступником голови районної ради. Так що, це зовсім не його заслуга;

- за сприяння ОСОБА_1 "Капітально відремонтовано терапію та відділення невідкладної та швидкої допомоги". Ще раз кажемо, що головою райдержадміністрації тоді була інша людина;

- що стосується ствердження, що за сприяння пана ОСОБА_1 "придбано новий автомобіль швидкої допомоги", то й тут м`яко кажучи, не зовсім правда;

- а ствердження, що за сприяння пана ОСОБА_1 "щороку проводиться дитячий медичний огляд дітей сиріт, дітей малозабезпечених сімей безкоштовно та возили в дитячу обласну лікарню на додаткове обстеження" взагалі ні на яку голову не лізе. Це державна та обласна програми;

- ось бачимо, що вже в перших пунктах своєї незаконної листівки цей кандидат приписує собі чужі здобутки. Чи треба голосувати за таку людину - вирішувати виборцям. Якщо їм подобається, що вже з самого початку їм "вішають локшину на вуха", то вони будуть голосувати за ОСОБА_1 . Однак, сподіваємося, що жителі Саврані все ж таки мають власну гідність і не дозволять себе обдурити;

- за сприяння цього кандидата "капітально відремонтовано Савранську школу, яка не ремонтувалась 40 років, із заміною вікон, дверей, утепленням стін"... Пане ОСОБА_1! Невже ви гадаєте що у людей зовсім коротка пам`ять? Так, ремонт школи було започатковано, коли на посаді голови райдержадміністрації був ОСОБА_1 . Але тільки започатковано. Причому започатковано було в рамках так званого "народного бюджету". Школу би ремонтували і без участі цього чиновника. Тоді, до речі, майже не з усіма підрядниками розрахувалися. Основні роботи по ремонту школи велися вже після того, як головою райдержадміністрації став ОСОБА_14 . Так що й тут ми бачимо, що ОСОБА_1 приписуються зовсім не його здобутки;

- подивимося, що ж ще зробив колишній керівник району в галузі освіти. Ну треба ж! Виявляється, що за його сприяння "придбано новенький шкільний автобус"! Та це вже зовсім! "Шкільний автобус" - це обласна програма! Яке таке сприяння пана ОСОБА_1 тут? Навіть ключі від нього отримував ОСОБА_15, а не ОСОБА_1! Автобуси виділялися кожному району області і для Саврані він був би виділений, як говориться, "при будь-який погоді"! Ще трішки і цей кандидат скаже, що за його сприяння в Саврані пішов дощ!;

- уже не будучи головою райдержадміністрації ОСОБА_1 вибив кошти з обласного бюджету на заміну старих котлів у школі на нові, сучасні. Мабуть він як депутат обласної ради "сприяв" виділенню цих коштів, але говорити, що "вибив тільки він" у даному випадку теж говорити неправильно". "...Не соромно, пане ОСОБА_1, людям в очі після таких слів дивитися?";

- щось тут не так. Коли так було, то мабуть у ОСОБА_1 десь є прихований бізнес, а може він й скарб десь знайшов, та з громадою не поділився!?;

- і остання перлина, що стосується освіти, в незаконній листівці ОСОБА_1: " При ОСОБА_1 шкільна земля почала здаватись в оренду за справжні гроші, а не за копійки". Пане ОСОБА_1! Вам не соромно приписувати собі те, що було зроблено на державному рівні, а не тільки в Саврані ?;

- ОСОБА_1 знайшов у бюджеті кошти на створення дитячого хореографічного ансамблю при Будинку культури...". Цікаво! Хіба голова райдержадміністрації якийсь " царьок ", що може сам шукати гроші у бюджеті? Хіба не депутати цим займаються? Заслуга ОСОБА_1 тут тільки в тому, що він не був категорично проти того, щоб створити такий ансамбль. А гроші в бюджеті шукали саме депутати;

- він хвастає, що "за премію від ОСОБА_23, яку міг забрати собі (80 тисяч) облаштував вуличне освітлення по вулиці Жовтневої революції на острові ". Ну по-перше, селищна рада також виділила гроші на освітлення цієї вулиці. Так що, це знову спільне досягнення, а не тільки досягнення пана ОСОБА_1 ;

- потім в своєї листівці пан ОСОБА_1 каже, що "разом з ОСОБА_24 організував збір коштів та зробили ямочний ремонт центральних вулиць Саврані". "...Знаючі люди кажуть, що збирав гроші на ці потреби тільки ОСОБА_24. Та й мерія Саврані також виділяла кошти на ремонт центральних вулиць селища. Так що й тут є спроба приписати чужі заслуги;

- що стосується того, що пан ОСОБА_1 ніби то "встановив

пам`ятник Т. Г. Шевченку ", то у відповідь хочеться спитати: не надірвався? Пам`ятник - важкий. Справа в тому, що встановлювали цей пам`ятник робочі, замовили цей монумент ще коли головою райдержадміністрації був ОСОБА_31 . Так безапеляційно заявляти, що він це зробив самотужки може людина, яка не поважає тих виборців, до котрих звертається;

- ну й останнє, чим хвастає пан Іспанок в своїй агітаційній листівці, те, що він "вибив кошти з області на капітальний ремонт дорожнього покриття вулиці Чкалова в Саврані, уже не будучи головою райдержадміністрації.

Крім того, ОСОБА_1 просив:

- визнати наклепом дії відповідачів з виготовлення та поширення інформації щодо нього у вказаній статті;

- зобов`язати ОСОБА_3 надрукувати спростування зазначених вище недостовірних відомостей у спосіб найбільш близький до способу їх поширення;

- зобов`язати редакцію газети "Наша рідна" опублікувати спростування недостовірних відомостей у спосіб найбільш близький до способу їх поширення шляхом спростування такої недостовірної та неправдивої інформації у щотижневій газеті " Наша рідна" на першій сторінці, тиражем у кількості 3 000 екземплярів;

- стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду у розмірі 100 000,0 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 22 грудня 2016 року задоволено клопотання позивача та замінено редакцію газети "Наша рідна" на належного відповідача ОСОБА_2, засновника вказаної газети, яка не є юридичною особою або структурним підрозділом юридичної особи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 12 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що вказані позивачем висловлювання, які були зроблені відповідачами в щотижневій газеті "Наша рідна", неможливо вважати розповсюдженням інформації в розумінні статті 277 ЦК України, оскільки вони носять оціночний характер.

Постановою одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 березня 2018 року змінено. Доповнено його в частині мотивів та підстав відмови у позові.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів та підстав відмови у позові, апеляційний суд виходив із того, що рішення суду не містить даних про дослідження обставин справи та надання оцінки зібраним доказам, а тому потребує доповнення.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

09 серпня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 березня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд недостатньо дослідив матеріали справи та не прийняв до уваги обставини, наведені в апеляційній скарзі.

Доводи інших учасників справи:

06 вересня 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 березня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 липня 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи:

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Суворовського районного суду міста Одеси.

03 вересня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

04 вересня 2019 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що ОСОБА_1 є публічною особою, оскільки призначався головою Савранської районної державної адміністрації Одеської області 30 квітня 2010 року та звільнений з цієї посади 24 березня 2014 року, у 2010 році обирався депутатом обласної ради VI скликання, був кандидатом на посаду голови Савранської селищної голови та згідно результатів виборів, які відбулися 25 жовтня 2015 року, набрав 298 голосів, що є третім результатом.

Агітаційна листівка ОСОБА_1, містить основні питання виборчої програми та інформацію про низку позитивних дій, зроблених в Саврані за його сприяння в галузі медицини, освіти, культури та благоустрою.

Зазначена листівка не містить відомості про замовника та установу, що здійснила друк, його тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у щотижневій газеті " Наша рідна" НОМЕР_1 була надрукована стаття ОСОБА_3 "ІНФОРМАЦІЯ_5", в якій викладена реакція її автора на зміст агітаційної листівки та посилання на те, що ОСОБА_1 приписує собі чужі здобутки у галузі медицини, освіти, культури, благоустрою тощо.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про інформацію" інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Натомість, відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або санкцій, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського спокою, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" до суб`єктів діяльності друкованих засобів масової інформації належать засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації, його редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіст, автор, видавець, розповсюджувач. Засновник (співзасновники) може об`єднувати в одній особі редакцію, видавця, розповсюджувача. Редакція має право виступати засновником (співзасновником), видавцем, розповсюджувачем.

Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції.

У разі коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації.

При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) ).

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Питання про визначення ствердження як факту або оціночного судження знаходиться у сфері свободи розсуду національного суду.

Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці звертає увагу на необхідність розмежування твердження про факти та оціночні судження, підкреслюючи, що слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна.

Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції (справа "Лінгенс проти Австрії", рішення від 08 липня 1986 року, пункт 46).

Розвиваючи ці положення у справі "Ліндон, Очаковські- Лоран та Жулі проти Франції", Європейський суд з прав людини нагадав, що для того, щоб оцінити виправданість оспорюваного висловлювання, необхідно провести різницю між твердженнями про факти і оціночні судження. У той час як реальність фактів може бути продемонстрована, правдивість оціночних суджень не може бути предметом доведення. Вимогу довести правдивість оціночного судження неможливо виконати, це порушує саме право на вільне вираження думки, яке є найважливішим елементом права, гарантованого статтею 10 Конвенції. Класифікація висловлювання як твердження про факт або оціночного судження являє собою питання, яке перш за все знаходиться в рамках свободи розсуду національних органів влади, зокрема національних судів. Однак навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, воно повинно бути підтримано достатньою фактичною підставою, за відсутності якої воно буде визнано таким, що виходить за належні рамки (справа "Ліндон, Очаковські- Лоран та Жулі проти Франції", рішення від 22 жовтня 2007 року, пункт 55).

Межі допустимої критики щодо політичного діяча є ширшими, ніж в разі критики на адресу приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче і свідомо відкриває себе для пильного спостереження за кожним своїм словом і вчинком з боку журналістів і громадськості в цілому, і повинен, отже, проявляти більшу терпимість (рішення у справі "Ліндон, Очаковські- Лоран та Жулі проти Франції", пункт 46, рішення у справі "Лінгенс проти Австрії", пункт 42).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).

Аналогічні норми містилися у статтях 10, 60 ЦПК України 2004 року.

У разі доведення поширення недостовірної інформації спростування такої інформації має відбутися у спосіб, наближений до способу поширення.

Установивши, що у спірній публікації тексту газети вживаються мовно-стилістичні засоби (метафори), які не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки висловлювання ОСОБА_3 є оціночними судженнями, а тому не можуть бути визнані недостовірними. При цьому судом враховано, що позивач є публічною особою, межі допустимої критики відносно якого (політичного діяча) є ширшими.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.