Постанова
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 638/6919/16-ц
провадження № 61-5993св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, у складі судді Грищенко І. О., від 28 вересня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Котелевець А. В.,
Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю., від 13 лютого 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління служб у справах дітей департаменту праці
та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 червня 2009 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, від якого вони мають сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2013 році шлюб між сторонами було розірвано. Під час шлюбу відповідач зловживав алкогольними напоями, вона систематично зазнавала насилля з його боку. Вказувала, що відповідач висловлював сумніви щодо його батьківства відносно сина. Відповідач постійно проживає та працює у Канаді, від матеріального утримання дитини відмовляється, не піклується про неї, не має особистого контакту з сином, бачив його за все життя не більше 11 раз. З висновку психологів слідує, що дитина не має потреби у збереженні батьківських прав відповідача, він не є для неї близькою людиною.
Посилаючись на те, що систематичне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків не відповідає інтересам дитини, позивач просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня
2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позбавлення батьківських прав є виключним засобом впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю. Позивачем не доведено, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Суд встановив, що відповідач сплачує аліменти на утримання свого сина, заборгованості по сплаті аліментів не має, оплачує факультативні заняття дитини за згодою матері. ОСОБА_2 спілкувався із сином, коли приїздив до України, пересилав грошові кошти на утримання сина, на придбання для нього речей, іграшок. Відповідачем доведено факт надання допомоги дитині, а також зацікавленість у розвитку та вихованні сина.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 лютого 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що відповідач не веде аморального способу життя, матеріали справи не містять негативної характеристики щодо нього; доказів того, що ОСОБА_2 вчиняв фізичне насильство стосовно колишньої дружини чи сина останньою не надано. У справі відсутні докази щодо навмисного невиконання ОСОБА_2 своїх обов`язків по вихованню малолітнього сина. Сам по собі факт неприязних стосунків, які склалися між сторонами у справі, що зумовило відсутність досягнення між батьками компромісу щодо спілкування батька з дитиною, не може бути підставою для позбавлення його батьківських права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач з серпня 2013 року свідомо не спілкується з дитиною та почав сплачувати аліменти на дитину під час розгляду цієї справи на підставі судового рішення. Суди не звернули увагу на те, що відповідач перешкоджає дитині реалізовувати право на пересування, відпочинок та оздоровлення за кордоном, оскільки без будь-яких причин не надає згоду на виїзд дитини за кордон. Суди не надали належної правової оцінки висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача та психологічному висновку від 28 березня 2016 року.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
07 травня 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 червня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції від 05 червня 2009 року.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2010 року у справі № 2-О-265/10 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Встановлено режим окремого проживання між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на 2 (два) роки з дня набрання рішенням суду законної сили.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_4 .
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 жовтня 2013 року у справі № 638/11466/13-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
ОСОБА_2 мав посвідку на постійне проживання в Канаді № 4195-7763 строком дії до 12 жовтня 2011 року.
У довідці житлового кооперативу "Салют" від 08 квітня 2015 року № 47 зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, разом з нею за вказаною адресою зареєстровані та проживають: син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4,
мати - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3
Відповідно до психологічного висновку щодо ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, від 23 березня 2016 року та 24 березня 2016 року, складеного практичним психологом "Центру дитячої та підліткової нейропсихології" Жуковою Л. В., ОСОБА_4 ставиться до батька ОСОБА_2 з неприязню, відчуття емоційної близькості відсутнє. Батько не ідентифікується зі значною постаттю, відсутнє вираження потреби у взаємодії. Дитина не висловлює потреби чи зацікавленості у спілкуванні з батьком ОСОБА_2 Можливість зустрічей з батьком сприймається ОСОБА_4 як небажана та емоційно дискомфортна. Зустрічі та спілкування з батьком та дідусем ОСОБА_4 сприймає як небажані та погрожуючі його відчуттю психологічного благополуччя та захищеності.
Висновком управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 17 жовтня 2016 року № 615 визначено, що в інтересах дитини доцільно позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З відповіді Харківського приватного учбово-виховного комплексу "Авторська школа Бойко" Харківської області, без дати та номеру, слідує, що у період
2014-2015 років ОСОБА_4 дійсно відвідував дошкільний підрозділ цього учбового закладу. Протягом даного періоду батько дитини, ОСОБА_2, підтримував контакт з адміністрацією та вихователями за допомогою інтернету. Під час спілкування обговорювалися питання виховання, розвитку та здоров`я дитини. Оплату за утримання та навчання ОСОБА_4 завжди здійснював ОСОБА_2, плата проводилася своєчасно та в повному обсязі, ніяких конфліктних ситуацій не виникало.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, відвідував старшу групу комунального закладу "Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 290 комбінованого типу Харківської міської ради" з 27 лютого 2015 року, що підтверджується довідкою комунального закладу "Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 290 комбінованого типу Харківської міської ради" від 27 квітня
2016 року № 65.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 червня 2016 року у справі № 638/14518/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 4 065,00 грн щомісячно, починаючи з 31 серпня 2015 року до досягнення дитиною повноліття.
Згідно розрахунку старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дзержинського районного управління юстиції м. Харкова Дмухіної Я. М. № 51994887 від 05 травня 2017 року заборгованість по аліментам ОСОБА_2 станом на 01 травня 2017 року відсутня.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК Українивизначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини
(стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України"
від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У рішенні по справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року
(заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами склалися неприязні стосунки, позивач проживає за межами України, має обмежену можливість у спілкуванні з дитиною, яка проживає з матір`ю, проте проявляє активну участь у її вихованні та матеріальному забезпеченні.
У силу частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд першої інстанції мотивував незгоду з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав тим, що він є необґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини, оскільки зроблений без обстеження умов проживання дитини, її батьків, без участі батька малолітньої дитини та його пояснень щодо спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Встановивши відсутність фактів свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, наявність конфлікту між колишнім подружжям, які не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільного сина, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує й бажає приймати і приймає участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 Доводи позивача про зловживання відповідачем алкогольними напоями та вчинення насилля щодо неї та сина не підтверджені належними та допустимими доказами.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили обставин справи та не надали оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які вказували на систематичне та свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та підтверджували необхідність позбавлення його батьківських прав, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність оскаржених судових рішень та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня
2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 лютого
2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович