Постанова
Іменем України
11 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 235/3148/17-ц
провадження № 61-38883св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Покровська центральна районна лікарня,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Покровської центральної районної лікарні на постанову Апеляційного суду Донецької області від 14 травня 2018 року у складі колегії суддів: Соломахи Л. І., Дундар І. О., Мальованого Ю. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Покровської центральної районної лікарні (далі - Покровська ЦРЛ) про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що працює в Покровській ЦРЛ із 14 квітня 2014 року на посаді завідувача жіночою консультацією Перинатального центру. 12 червня 2017 року його ознайомлено з наказом головного лікаря Покровської ЦРЛ від 12 червня 2017 року № 01-05/179 про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни 24 травня 2017 року. Цей наказ вважає незаконним, оскільки він не вчинив жодного дисциплінарного проступку, а сам наказ не містить конкретних обставин, суперечить його посадовій інструкції та чинному законодавству України.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря Покровської ЦРЛ про застосування дисциплінарного стягнення від 12 червня 2017 року № 01-05/179 та вирішити питання розподілу судових витрат.
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Покровської ЦРЛ про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади та поновлення на роботі.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 03 липня 2017 року його ознайомлено з наказом в.о. головного лікаря Покровської ЦРЛ від 03 липня 2017 року № 01-05/195 про звільнення з посади та видано трудову книжку із записом: "Звільнити за пунктом 3 частини першої статті 40, пунктом 7 частини першої статті 43-1, статей 147- 149 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов`язків". Звільнення вважає незаконним. Наказ стосується результатів роботи комісії облздраву, за наслідками якої складена довідка. У довідці визначені строки виправлення недоліків до 07 липня 2017 року, проте його звільнили до спливу цього строку. До звільнення зазначена довідка до нього доведена не була. Наказ, який мав бути виданий на підставі цієї довідки із зазначенням строків виправлення недоліків, до його відома також не доведено. Відповідно до наказу від 03 липня 2017 року № 01-05/195 він звільнений із керівної посади завідуючого жіночою консультацією, але в наказі не зазначено на якій посаді нижчого рівня він має працювати надалі, чи з ним трудові відносини припинені взагалі. Наказ не відповідає типовій формі наказу про припинення трудового договору (форма П-4), яка затверджена наказом Держкомстату від 05 грудня 2008 року № 489. Із наказу та запису в трудовій книжці, в яких зазначено декілька статей, не зрозуміло за якою саме статтею КЗпП України (322-08) його звільнено чи знято з посади. До звільнення жодного пояснення від нього не витребовувалося. У порушення статті 43 КЗпП України його звільнено без попередньої згоди профспілки.
Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря Покровської ЦРЛ про звільнення з посади від 03 липня 2017 року № 01-05/195; стягнути на його користь з відповідача: середній заробіток за час вимушеного прогулу; грошову компенсацію за моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн, судові витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2017 року позовні заяви ОСОБА_1 об`єднані в одне провадження.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що дисциплінарні стягнення на позивача накладені обґрунтовано та законно, підстави для скасування наказів відсутні. З матеріалів справи, пояснень сторін, показань свідків вбачається, що ОСОБА_1 допускав у своїй роботі порушення Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" (2801-12) , Правил внутрішнього трудового розпорядку, посадової інструкції. Твердження позивача про те, що документи, які надані суду (подання, доповідні, заяви, журнали, тощо), всі переписані, підроблені та сфальсифіковані, є недоведеними. Пояснення позивача здебільшого побудовані на тому, що інші лікарі допускають в своїй роботі порушень ще більше, ніж він, але звільнили саме його. Позивачем не надано суду жодного доказу, який би спростовував показання свідків зі сторони відповідача, та документи надані стороною відповідача. Враховуючи посаду позивача, ту відповідальність, яка покладена на нього, як на лікаря, така поведінка є неприпустимою. Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог про поновлення на роботі.
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 14 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано незаконним наказ в.о. головного лікаря Покровської ЦРЛ від 12 червня 2017 року № 01-05/179 "Про застосування дисциплінарного стягнення" про застосування до завідувача жіночою консультацією Перинатального центру ІІ рівня у складі Покровської ЦРЛ ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Визнано незаконним наказ в.о. головного лікаря Покровської ЦРЛ від 03 липня 2017 року № 01-05/195 "Про звільнення з посади" із 03 липня 2017 року завідувача жіночою консультацією Перинатального центру ІІ рівня у складі Покровської ЦРЛ ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача жіночою консультацією Перинатального центру ІІ рівня у складі Покровської центральної районної лікарні з 04 липня 2017 року. Стягнуто з Покровської ЦРЛ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із 04 липня 2017 року по 14 травня 2018 року у розмірі 105 652,96 грн. Зобов`язано Покровську ЦРЛ при виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з Покровської ЦРЛ на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1 000,00 грн; 3 456,00 грн судового збору.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з Покровської ЦРЛ на користь держави судовий збір у розмірі 2 794,71 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 9 737,60 грн.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що проведення позивачем позапланового оперативного втручання - гістероскопії хворій ОСОБА_2 створило реальну загрозу життю пацієнта, є недоведеним. Будь-які докази на підтвердження реальної загрози життю пацієнта відповідачем суду не надано, а позивачем цей факт не визнається. Порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни 24 травня 2017 року, з яким відповідач пов`язував застосування до нього дисциплінарного стягнення в наказі від 12 червня 2017 року № 01-05/179, є недоведеним, а тому дисциплінарне стягнення застосовано з порушенням статті 147 КЗпП України. Суд першої інстанції, перевіряючи законність звільнення позивача, не з`ясував коли вчинені порушення трудової дисципліни, що зазначені в наказі від 03 липня 2017 року № 01-05/195 та чи вчинені ці порушення після застосування до позивача дисциплінарного стягнення за наказом від 12 червня 2017 року № 01-05/179. Висновок суду першої інстанції про те, що звільнення позивача є законним, не відповідає обставинам справи. Звільнення позивача здійснено з порушенням статті 147, пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників
У липні 2018 року Покровська ЦРЛ подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Донецької області від 14 травня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції або ухвалити рішення по суті спору, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що в оскаржуваній постанові не зазначено, в якій частині та в чому саме висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам норм закону, а є лише формальне посилання на недоведеність доводів позивача про те, що документи, які надані суду відповідачем сфальсифіковані, суд не з`ясував в чому проявились порушення, що стали підставою для дисциплінарної відповідальності позивача, не встановив якими саме доказами підтверджуються порушення трудової дисципліни, за які до нього застосовані дисциплінарні стягнення. Покровська ЦРЛ не заперечує, що позивач мав право проводити операції власним обладнанням при підтвердженні фактів проходження цього обладнання, державної реєстрації, внесенню до Реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, та при відповідному обліку цього обладнання у лікарні, проте цим доводам, що за весь період роботи ОСОБА_1 не надав до адміністрації жодного документу, який би підтверджував походження та навіть найменування цього обладнання, не кажучи вже про його реєстрацію, судом відповідної оцінки не надано. Посилання суду на журнал планових операцій, в якому відсутній запис про проведення оперативного втручання ОСОБА_4, як не на належний та не допустимий доказ, є безпідставним, тому відсутність записів у журналі й свідчить про незаконність проведення цієї операції ОСОБА_1 та про відсутність факту погодження її проведення з керівництвом.
У листопаді 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу у якому зазначено, що касаційна скарга подана особою, яка не має на це повноважень. Рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки звільнення позивача здійснено з порушенням вимог трудового законодавства.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України (1618-15) щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, що наказом головного лікаря Красноармійської (після перейменування - Покровської) ЦРЛ від 01 червня 2016 року № 01-05/153 ОСОБА_1, лікаря акушер-гінеколога жіночої консультації Перинатального центру ІІ рівня у складі Красноармійської ЦРЛ, поновлено на посаді завідувача жіночою консультацією Перинатального центру ІІ рівня у складі Красноармійської ЦРЛ із 01 червня 2016 року відповідно до постанови Красноармійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 14 квітня 2016 року "Про закриття кримінального провадження на ОСОБА_1 ".
Наказом в.о. головного лікаря Покровської ЦРЛ від 12 червня 2017 року № 01-05/179 "Про застосування дисциплінарного стягнення" до ОСОБА_1, завідувача жіночою консультацією Перинатального центру ІІ рівня у складі Покровської ЦРЛ, за порушення трудової дисципліни застосовано дисциплінарне стягнення - догану.
Підставою для застосування дисциплінарного стягнення стали результати службового розслідування, проведеного на підставі доповідної записки керівника - завідувача Перинатального центру ІІ рівня у складі Покровської ЦРЛ від 25 травня 2017 року щодо завідувача жіночою консультацією ОСОБА_1, та висновки комісії, викладені у протоколі від 02 червня 2017 року, згідно з якими ОСОБА_1 грубо порушив виконавчу та трудову дисципліну.
У наказі зазначено, що ОСОБА_1 у порушення вимог статей - 14-1, 19, 78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", статті 139, 142 КЗпП України, Правил внутрішнього трудового розпорядку та своєї посадової інструкції 24 травня 2017 року в період із 15 год 25 хв до 15 год 35 хв безпідставно покинув своє робоче місце та, незважаючи на заборону з боку в.о. завідуючої гінекологічним відділенням ОСОБА_9 та завідувача Перинатальним центром ОСОБА_8, за відсутності узгодженого плану проведення оперативного втручання, у порушення наказу Покровської ЦРЛ від 03 лютого 2017 року № 01-05/71а "Про надання планової хірургічної допомоги у Покровській ЦРЛ", за відсутності показань для проведення екстреного медичного втручання, із застосуванням обладнання - гістероскопу, який не перебуває на балансі лікарні та не пройшов обов`язкову апробацію відповідно до вимог чинного законодавства, провів в операційній гінекологічного відділення позапланове оперативне втручання - гістероскопію хворій ОСОБА_2, що створило реальну загрозу життю пацієнта. ОСОБА_1 порушив правила медичної етики та деонтології, надавши вказівки у грубій формі медичному персоналу гінекологічного відділення готувати пацієнта для проведення операції, а також висловився в грубій формі в.о. завідуючого гінекологічним відділенням ОСОБА_9 та керівнику Перинатального центру ОСОБА_8 про невиконання ним їхніх вимог щодо заборони проведення цієї операції. Своїми діями ОСОБА_1 фактично не виконав законну вказівку свого безпосереднього керівника щодо заборони проведення медичного втручання, при цьому допустив висловлювання, які ображають його честь та гідність. Гістероскопічне обладнання, яким ОСОБА_1 виконував хірургічні втручання, за даними бухгалтерського обліку на балансі лікарні відсутнє, що підтверджується довідкою Покровської ЦРЛ від 24 липня 2017 року вих. № 01-17/1933. Згідно зі свідоцтва про державну реєстрацію № 4039/2005, яке видано Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров`я України, "Комплект виробів гістероскопічних для діагностичних досліджень і гістерорезектоскопічних для внутрішньоматкових оперативних втручань КИГ-01-"Крыло" відповідно до наказу Держлікінспекції МОЗ України від 25 червня 2010 року № 134 внесено до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України та дозволено для застосування в медичній практиці. Виробник ТОВ фірма "Крыло". Свідоцтво дійсне до 25 червня 2015 року. Згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію № 12009/2012, виданим Державною службою України з лікарських засобів, медичний виріб "Комплекс ендохірургічний", виробник ТОВ НВФ "Крыло", внесений до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволений для застосування на території України; строк дії свідоцтва необмежений.
Наказом Покровської ЦРЛ від 03 липня 2017 року № 01-05/195 "Про звільнення з посади" завідувача жіночою консультацією Перинатального центру ІІ рівня у складі Покровської ЦРЛ ОСОБА_1 звільнено з посади 03 липня 2017 року .
У наказі зазначено, що за результатами перевірки якості перинатальної допомоги в Покровському перинатальному центрі, проведеної фахівцями Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації на підставі наказу Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації (далі - Департаменту охорони здоров`я Донецької ОДА) від 06 червня 2017 року № 339 "Про проведення комісійної перевірки", та висновків комісії, викладених у довідці перевірки від 07 червня 2017 року, а також довідці від 26 червня 2017 року оцінки стану усунення недоліків у роботі перинатального центру, виявлених під час перевірки комісією Департаменту охорони здоров`я Донецької ОДА 07 червня 2017 року, на виконання наказу Департаменту охорони здоров`я Донецької ОДА від 21 червня 2017 року № 382 "Про проведення повторної комісійної перевірки", а також розгляду подання керівника - завідувача Перинатальним центром ІІ рівня у складі Покровської ЦРЛ ОСОБА_8 про звільнення із займаної посади, встановлено, що завідувач жіночою консультацією ОСОБА_1 грубо порушує трудову дисципліну.
Під час проведеної перевірки у діяльності жіночої консультації та завідувача жіночою консультацією ОСОБА_1 виявлені грубі порушення вимог наказу МОЗ від 15 липня 2011 року № 417 "Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні", яким затверджено Методичні рекомендації щодо організації надання амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги.
За наслідками проведеної перевірки комісією категорично заборонено ОСОБА_1 проводити ендоскопічні операції, а також зроблений висновок щодо невиконання своїх завдань та обов`язків згідно з посадовою інструкцією, рекомендовано вирішити питання щодо його відповідності займаній посаді.
У порушення вимог статей - 14-1, 19 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", статей 139, 142 КЗпП України, Правил внутрішнього трудового розпорядку та своєї посадової інструкції завідувач жіночою консультацією ОСОБА_1 у своїй роботі використовує обладнання гістероскоп, який не перебуває на балансі лікарні та не пройшов обов`язкову апробацію відповідно до вимог чинного законодавства, та з початку 2017 року до теперішнього часу провів чисельні операції пацієнтам із використанням цього обладнання, що заборонено законом та створює реальні загрози життю пацієнтів. На неодноразові зауваження керівництва лікарні щодо заборони таких медичних втручань ОСОБА_1 не реагує, вказівки керівництва не виконує.
У спілкуванні з працівниками лікарні та керівництвом ОСОБА_1 постійно порушує норми медичної етики та деонтології, припускає грубі та образливі висловлювання, на зауваження не реагує.
Незважаючи на проведення перевірки, ОСОБА_1 не вжив заходів щодо усунення виявлених порушень в очолюваному ним відділенні та при повторній перевірці, проведеній 26 червня 2017 року Департаментом охорони здоров`я, встановлено, що ці порушення продовжують мати місце.
Нормативно-правове обґрунтування
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.
За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП Українипідставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з часиною першою статті 147 КЗпП Україниналежать: догана та звільнення.
Звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України - є видом дисциплінарного стягнення.
У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП Українинеобхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Установивши, що Покровська ЦРЛ не надала суду доказів порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни 24 травня 2017 року, з яким відповідач пов`язував застосування до нього дисциплінарного стягнення у наказі від 12 червня 2017 року № 01-05/179, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про незаконність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, оскільки дисциплінарне стягнення до ОСОБА_1 застосовано з порушенням статті 147 КЗпП України, будь-які докази на підтвердження реальної загрози життю пацієнта ОСОБА_2 відповідачем суду не надано, а проведення позивачем оперативного втручання - гістероскопії здійснена з метою показань для проведення екстреного медичного втручання. При цьому медичною картою стаціонарного хворого № 3699/360 ОСОБА_2 підтверджується, що операція проводилася в плановому порядку та з відома її лікаря у гінекологічному відділенні ОСОБА_3 та завідуючої цим відділенням ОСОБА_9, які госпіталізували пацієнта до гінекологічного відділення за направленням лікаря ОСОБА_1, заповнили та підписали медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_2 .
Висновки комісії з проведення службового розслідування за фактом грубого порушення трудової дисципліни та перевищення службових повноважень завідувачем жіночою консультацією ОСОБА_1, які викладені в протоколі засідання комісії від 02 червня 2017 року б/н та згідно з якими ОСОБА_1 порушив трудову дисципліну, а саме: був безпідставно відсутній на робочому місці 24 травня 2017 року з 15 год 00 хв до 15 год 45 хв, провів операцію всупереч заборони керівника центру, використав обладнання, яке не пройшло сертифікацію та апробацію, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи. Перебування позивача 24 травня 2017 року у гінекологічному відділенні, тобто в межах структурного підрозділу - перинатального центру, до складу якого входить і жіноча консультація, та проведення ним у цей час операції пацієнту ОСОБА_4, що згідно з посадовою інструкцією завідувача жіночою консультацією входить до його посадових обов`язків, не є безпідставною відсутністю позивача на робочому місці у жіночій консультації, тобто не є порушенням трудової дисципліни.
Ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що доказів про вчинення позивачем іншого дисциплінарного проступку, який передував безпосередньо звільненню та за який застосовувались інші заходи дисциплінарного стягнення, відповідач не надав, проступок позивача, який зазначений у наказі Покровської ЦРЛ від 03 липня 2017 року № 01-05/195 "Про звільнення з посади" не має систематичного характеру, що унеможливлює звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, дійшов правильного висновку про поновлення позивача на роботі, оскільки при звільненні позивача допущено порушення вимог чинного трудового законодавства.
Доводи заявника про те, що в оскаржуваній постанові не зазначено, в якій частині та в чому саме висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам норм закону, а є лише формальне посилання на недоведеність доводів позивача про те, що документи, які надані суду відповідачем сфальсифіковані, суд не з`ясував, у чому проявились порушення, що стали підставою для дисциплінарної відповідальності позивача, не встановив якими саме доказами підтверджуються порушення трудової дисципліни, за які до нього застосовані дисциплінарні стягнення, є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції надав оцінку всім доказам, що надані позивачем і відповідачем. Рішення суду апеляційної інстанції законне та обґрунтоване, таке, що відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що за змістом статті 4 цієї Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року N 3933-XII (3933-12) , тягар доведення законної підстави для звільнення лежить на роботодавцеві, а отже, доводи заявника про те, що позивач не довів незаконності свого звільнення не може бути підставою для відмови у задоволення позову, оскільки такий висновок суперечить принципу розподілу тягаря доказування у трудових справах.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. Проте згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Покровської центральної районної лікарні залишити без задоволення.
Постанову Апеляційного суду Донецької області від 14 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
Г. І. Усик