Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 479/835/17

провадження № 61-22614св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - держава Україна в особі прокуратури Миколаївської області, Державної казначейської служби України,

представник Державної казначейської служби України- Богуш Павло Миколайович,

представник прокуратури Миколаївської області - Добрікова Ірина Вікторівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2017 року у складі Кондрачука А. П., додаткове рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 січня 2018 року у складі судді Кондрачука А. П. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2018 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Прокопчук Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до держави Україна в особі Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області, Державної казначейської служби України про стягнення майнової шкоди, завданої злочином.

Позов мотивовано тим, що 11 квітня 2016 року приблизно о 03.30 год. на території автозаправки "WOG", розташованої на 239 км автодороги "Київ-Одеса", невідома особа шляхом розбиття скла автомобіля марки "Шевроле Лачетті" проникла до салону автомобіля та викрала належну їй сумку з особистими документами та грошовими коштами у загальній сумі 40 000 грн.

За фактом викрадення майна Кривоозерським відділенням Врадіївського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області розпочато кримінальне провадження № 12016150250000169 за частиною першою статті 185 КК України.

Процесуальне керівництво здійснюється Первомайською місцевою прокуратурою Миколаївської області.

Зазначала, що понад рік триває досудове розслідування, у ході якого осіб, винних у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, не встановлено, викраденого майна не знайдено та не повернуто, завдану шкоду не відшкодовано, тому вважала, що шкода має бути відшкодована їй за рахунок Державного бюджету України, оскільки відповідно до вимог частини третьої статті 127 КПК України, статті 1177 ЦК України є правові підстави для стягнення на її користь компенсації за шкоду, завдану злочином, у розмірі 40 тис. грн.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на її користь шкоду, завдану злочином, у розмірі 40 тис. грн.

Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 10 листопада 2017 року замінено первісного відповідача - Первомайську місцеву прокуратуру Миколаївської області на належного відповідача у справі - прокуратуру Миколаївської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2017 року та додатковим рішенням цього суду від 23 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовані тим, що порядок відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за рахунок коштів Державного бюджету на час розгляду справи у суді законодавчо визначений Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" від 01 грудня 1994 (266/94-ВР) року.

Тобто, відшкодування шкоди у результаті скоєння кримінального правопорушення за рахунок коштів Державного бюджету передбачено лише у випадку, коли кримінальне правопорушення вчинено спеціальним суб`єктом (працівником правоохоронного органу, прокуратури) і набуло вигляду незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою.

Таким чином, закону, що регулює відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення не з вини спеціального суб`єкта, Верховною Радою України, яка відповідно до статті 75 Конституції України є єдиним органом законодавчої влади в Україні, не прийнято.Тому, ураховуючи, що досудове розслідування триває, у задоволені заявленого позову відмовлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2017 року та додаткове рішення цього ж суду від 23 січня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у вказаному кримінальному провадженні викрадене майно не знайдено і потерпілій особі не повернуто. Відповідно до матеріалів справи остаточне рішення у вказаному кримінальному провадженні не ухвалено, досудове розслідування триває, можливості щодо відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, з врахуванням вимог діючого законодавства, позивачем не вичерпані.

За таких обставин, а саме за відсутності закону, який би встановлював спеціальні умови, підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати указані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилалась на те, що не один рік триває досудове розслідування, у ході якого винних осіб у вчиненні кримінального правопорушення не встановлено, викраденого майна не знайдено і не повернуто, завдану шкоду не відшкодовано. Зазначала, що вона має право на відшкодування компенсації за шкоду, завдану злочином, у розмірі 40 тис. грн. У свою чергу відсутність механізму відшкодування шкоди за рахунок Державного бюджету України є свідченням використання правової казуїстики для того, щоб не виконувати зобов`язання щодо відшкодування потерпілому збитків, яких вона зазнала у результаті позбавлення майна, на яке вона має право у розумінні статті 1177 ЦК України та статті 127 КПК України. Саме до такого правового висновку дійшов Європейський Суд з прав людини при ухваленні рішення за позовом Цубані проти Італії 1996 рік, Цубані та Матош де Сільва, Лда та інші роти Португалії 1996 рік, Гійємен проти Франції 1997 рік, Гійємен та Аккус проти Туреччини 1997 рік, у яких зазначив, що суд визнав порушенням статті 1 Протоколу № 1 у випадках, коли держави, що є учасницями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , намагались в окремих випадках використовувати правову казуїстику для того, щоб не виконувати зобов`язання щодо відшкодування приватним особам збитків, яких ті зазнали у результаті позбавлення майна. Відсутність правового механізму щодо захисту на національному рівні є порушенням статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Кривоозерського районного суду Миколаївської області зазначену цивільну справу.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від прокуратури Миколаївської області, у якому заявник посилався на те, що касаційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін оскаржувані рішення суду першої інстанції, зазначив, що положення статті 1177 ЦК України не формулюють норм прямої дії, які б регулювали відносини щодо відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок злочину. Законодавчий акт, який би встановлював умови і порядок відшкодування майнової шкоди з підстав, передбачених статтею 1177 ЦК України, законодавцем не прийнято. Крім того, висновки апеляційного суду є обґрунтованими, так як механізм відшкодування шкоди за рахунок державного бюджету законодавчо не врегульовано, отже, підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні. Таким чином, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з витягом з кримінального провадження № 12016150250000169 Кривоозерським відділенням Врадіївського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Миколаївській області 11 квітня 2016 року розпочато досудове розслідування за фактом викрадення майна, належного ОСОБА_1 за частиною першою статті 185 КК України.

Відповідно до копії листаДержавної казначейської служби України про надання інформації від 11 вересня 2017 року № 5-13/5754-15035 на ім`я ОСОБА_1 надіслано лист з інформацією про неможливість виплати її відшкодування шкоди, оскільки безспірне списання коштів Державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України за черговістю надходжень рішень суду. Станом на 07 вересня 2017 року рішення у вказаній справі до органів Державної казначейської служби України не надходило.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з частиною третьою статті 127 КПК України шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Статтею 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням за рахунок за рахунок коштів Державного бюджету на час розгляду справи в суді законодавчо визначений Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" від 01 грудня 1994 (266/94-ВР) року.

Тобто, відшкодування шкоди у результаті скоєння кримінального правопорушення за рахунок коштів Державного бюджету передбачено лише у випадку, коли кримінальне правопорушення вчинено спеціальним суб`єктом (працівником правоохоронного органу, прокуратури) і набуло вигляду незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою.

Закону, що регулює відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення не з вини спеціального суб`єкта, Верховною Радою України не прийнято.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, виходили з того, що законодавцем не прийнято відповідного законодавчого акта, який би встановлював умови і порядок відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.Тому, ураховуючи, що досудове розслідування триває, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Посилання касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Європейського Суду з прав людини при винесені рішення за позовом Цубані проти Італії 1996 рік, Цубані та Матош де Сільва, Лда та інші проти Португалії 1996 рік, Гійємен проти Франції 1997 рік, Гійємен та Аккус проти Туреччини 1997 рік, у яких Європейський Суд з прав людини визнав порушення статті 1 Протоколу № 1 у випадках, коли держави, що є учасницями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , намагались в окремих випадках використовувати правову казуїстику для того, щоб не виконувати зобов`язання щодо відшкодування приватним особам збитків, яких ті зазнали у результаті позбавлення майна, суд не бере до уваги, оскільки в зазначених позивачем рішеннях Європейського Суду з прав людини: Цубані проти Італії 1996 рік, Цубані та Матош де Сільва, Лда та інші проти Португалії 1996 рік, Гійємен проти Франції 1997 рік, Гійємен та Аккус проти Туреччини 1997 рік, немає посилання на обов`язок держави компенсувати за свій рахунок спричинену шкоду, завдану злочином, до того ж поки триває відповідне кримінальне розслідування.

В ухвалі Європейського Суду з прав людини від 30 вересня 2014 року у справі "Петро Якович Петльований проти України", заява № 54904/08, суд зауважив, що відповідно до ЦК України (435-15) питання державної компенсації жертвам злочину врегульовано таким чином, що будь-яка вимога про таку компенсацію є умовною. Зокрема, умови, передбачені у статті 1177 ЦК України, полягають у тому, що вони мають бути встановлені окремим законом, який не було прийнято до цього часу. Такий закон має також містити процедуру присудження та сплати компенсації. Ясно видно з цих застережень, що право на компенсацію з боку держави жертвам злочину, передбачене вищевказаною статтею ЦК (435-15) України, ніколи не було призначене, щоб бути безумовним. Практика національних судів підтверджує, що за відсутності закону, який формулює такі положення, право на компенсацію не може виникнути згідно зі статтею 1177 ЦК України, як окремо взятої.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2017 року, додаткове рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 02 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович