Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 757/2830/14-ц

провадження № 61-12611св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач -Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт",

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи: Акціонерне товариство закритого типу "Виробничо-торгівельна кондитерська фірма "Буковина", Товариство з обмежено відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер"

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року у складі судді Новака Р. В. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2017 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У червні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), перейменоване у Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", звернулось до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило cтягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за генеральною кредитною угодою від 12 червня 2007 року № 010/08-11/1872 у розмірі 2 164 543,83 грн. та 2 714 785,75 доларів США, що включає заборгованість за договором овердрафту від 05 травня 2008 року № 015/08-11/03/007 у розмірі 1 033 620,52 грн, з яких заборгованість за кредитом складає - 680 338,43 грн., заборгованість за відсотками - 353 282,09 грн; заборгованість за договором овердрафту від 06 червня 2008 року № 015/08-11/03/008 у розмірі 11 30 923,31 грн, з яких заборгованість за кредитом - 737 251,30 грн, заборгованість за відсотками - 393 672,01 грн, заборгованість за кредитним договором від 13 липня 2007 року № 010/08-11/1872-4 у розмірі 937 894,02 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 752 575,00 доларів CШA, заборгованість за відсотками - 185 319,02 доларів США; заборгованість за кредитним договором від 13 липня 2007 року № 010/08-11/1872-5 у розмірі 1 776 891,73 доларів США, з яких заборгованість за кредитом - 1 425 794,68 доларів США, заборгованість за відсотками - 351 097,05 доларів США.

Позов мотивований тим, що 12 червня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та Акціонерним товариством закритого виду "Буковинка" (далі - АТЗВ "Буковинка"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцьккондитер" (далі - ТОВ "Луцьккондитер") укладено генеральну кредитну угоду № 010/08-11/1872 з лімітом кредитування, який не може перевищувати 3 000 000,00 грн і строком користування до 05 червня 2008 року. 13 червня 2007 року укладено додаткову угоду до генеральної кредитної угоди від 12 червня 2007 року № 010/08-11/1872, якою збільшено ліміт до 23 200 000,00 грн і продовжено строк користування кредитними коштами до 10 червня 2010 року. 13 липня 2007 року в межах генеральної кредитної угоди від 12 червня 2007 року №010/08-11/1872 з АТЗВ "Буковинка" укладено кредитний договір № 010/08-11/1875-4, згідно з яким відкрито невідновлювальну кредитну лінію у розмірі, що не перевершує еквівалент 623 821,00 євро та строком користування до 10 червня 2010 року. 13 липня 2007 року в межах генеральної кредитної угоди від 12 червня 2007 року № 010/08-11/1872 з АТЗВ "Буковинка" укладено кредитний договір № 010/08-11/1875-5, згідно з яким відкрито невідновлювальну кредитну лінію у сумі 2 413 800,00 доларів США зі сплатою 12 % і строком користування до 10 червня 2010 року. 05 травня 2008 року у межах генеральної кредитної угоди №010/08-11/1872 від 12 червня 2007 року з ТОВ "Луцьккондитер" укладено договір овердрафту з диференційованою кредитною ставкою для корпоративних клієнтів № 015/08-11/03/007 з лімітом 130 000,00 грн і строком користування до 04 травня 2009 року. 06 червня 2008 року у межах генеральної кредитної угоди від 12 червня 2007 року № 010/08-11/1872 з АТЗВ "Буковинка" укладено договір овердрафту з диференційованою кредитною ставкою для корпоративних клієнтів № 015/08-11/03/008 з лімітом 750 000,00 грн і строком користування до 05 червня 2009 року. Відповідно до пункту 6.1 генеральної кредитної угоди, позичальники взяли на себе зобов`язання забезпечити повернення одержаних кредитів і сплату нарахованих відсотків, комісій, відповідно до умов кредитних договорів, укладених у рамках цієї угоди. 23 травня 2008 року між ОСОБА_1 і ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладений договір поруки № 010/08-11/1872/П-4. Відповідно до пункту 1.2. договору поруки, поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язанням боржників АТЗВ "Буковинка", ТОВ "Луцьккондитер", які виникають з умов генеральної кредитної угоди та кредитних договорів, укладених в її межах. Відповідно до пункту 1.3. договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання боржниками взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами, поручитель і боржники несуть солідарну відповідальність перед банком на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги. Позичальниками, зобов`язання з погашення заборгованості за кредитами та відсотками, не виконані.

Короткий зміст судових рішень

Заочними рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року позов ПАТ "Райфайзен банк Аваль" до ОСОБА_1, треті особи АТЗВ "Буковинка", ТОВ "Луцьккондитер" про стягнення боргу задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 164 543,83 грн, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 714 785,75 доларів США, що за курсом НБУ становить 64 774 788,00 грн, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Волинської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" витрати з оплати судового збору в розмірі 1 700,00 грн і витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ "Луцьккондитер" та АТЗВ "Буковинка" порушено кредитні зобов`язання, що виникли перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у межах генеральної кредитної угоди № 010/08-11/1872 від 12 червня 2007 року, внаслідок чого виникла заборгованість. З огляду на те, що кредитні зобов`язання були забезпечені порукою, банк має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов`язань у повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на повторне заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2016 року задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва в частині стягнення заборгованості змінено, резолютивну частину рішення викладено в новій редакції: стягнуто з ОСОБА_1 як з поручителя на підставі договору поруки № 010/08-11/1872/п-4 на користь ПАТ "Райффайзен Банк аваль" у рамках генеральної кредитної угоди №010/08-11/1872 від 12 червня 2007 року заборгованість, за кредитним договором № 010/08-11/1872-4 від 13 липня 2007 року, укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк аваль" і АТЗВ "ВТКФ "Буковинка" 752 575 доларів США за кредитом та 185 319,02 долари США за відсотками, а всього 937 894, 02 долари США, за кредитним договором № 010/08-11/1872-5 від 13 липня 2007 року, укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк аваль" і АТЗВ "ВТКФ "Буковинка" 1 425 794,68 доларів США за тілом кредиту, в решті рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 березня 2016 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що заперечення відповідача в тій частині, що вона не поручалася за умови додаткових угод, є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 1.2 договору поруки від 23 травня 2008 року поручитель бере на себе зобов`язання відповідати за зобов`язаннями боржників, що виникають з генеральної кредитної угоди з усіма додатковими угодами до неї та кредитних договорів, укладених у її межах. Додаткова угода була укладена до укладання відповідачем договору поруки, і пункту 1.2 договору поруки свідчить про те, що відповідач, укладаючи договір поруки, знала про існування додаткової угоди і дала свою згоду на поруку за основним зобов`язанням в обсязі, що мав місце на момент укладання договору поруки. Заперечення відповідача в тій частині, що порука повинна бути визнана припиненою, оскільки банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимогу до поручителя, є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 4.1 договору поруки від 23 травня 2008 року № 010/08-11/1872/П-4 порука припиняється, якщо банк у межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргового зобов`язання не пред`явить вимогу до поручителя. Судом встановлено, що сторонами визначено строк дії генеральної кредитної угоди до 10 червня 2010 року, кредитних договорів в межах цієї угоди до 13 вересня 2010 року та до 31 грудня 2009 року. Позивач звернувся до суду з даним позовом 21 червня 2011 року, тобто в межах трирічного строку, передбаченого пункту 4.1 договору поруки, а тому підстави для визнання цієї поруки припиненою відсутні. Окрім поруки відповідача, зобов`язання ТОВ "Луцьккондитер" та АТЗВ "Буковинка" перед банком були забезпечені іпотекою та порукою юридичних осіб, що підтверджується ухвалами господарських судів Чернівецької, Волинської областей, постановою Рівненського апеляційного господарського суду, Вищого господарського суду України від 18 грудня 2013 року. На виконання рішень господарських судів було продано іпотечне майно та частково сплачено заборгованість за генеральною кредитною угодою, в результаті чого заборгованість основних боржників перед банком змінилася. Тому з відповідача на користь позивача повинна бути стягнута заборгованість у межах залишку фактичної заборгованості на час розгляду справи, а тому колегія суддів прийшла до висновку про зміну рішення суду першої інстанції і зменшення суми стягнутої заборгованості до суми, зазначеної представником банку, а саме: в рамках генеральної кредитної угоди від 12 червня 2007 року заборгованість становить 2 363 688,70 доларів США, що включає заборгованість АТЗВ "Буковинка" за кредитним договором № 010/08-11/1872/4 від 13 липня 2007 року становить 937 894,02 доларів США, з яких за тілом кредиту - 752 575 доларів США, за відсотками - 185 319,02 доларів США, заборгованість АТЗВ "Буковинка" за кредитним договором від 13 липня 2007 року № 010/08-11/1872/5 за тілом кредиту 1 425 794, 68 доларів США, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Оскільки договори кредиту укладалися сторонами в іноземній валюті, банк мав ліцензію на валютні операції і мав право їх здійснювати, то заборгованість підлягає стягненню у валюті зобов`язання, а саме в доларах США.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2017 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові. Просила зупинити виконання рішень на час вирішення її касаційної скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою ВССУ від 26 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, зупинено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2017 року.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

01 березня 2018 року справу № 757/2830/14-ц та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.

11 вересня 2019 року ухвалою Верховного Суду задоволено заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" до участі у справі як правонаступника Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль".

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, щосудами проігноровані доводи позивача про те, що ОСОБА_1 не підписувала договори поруки. ОСОБА_1 у суді першої інстанції подавала клопотання про призначення почеркознавчої експертизи її підписів на договорах поруки, яке не було розглянуто. Суди не дослідили оригінали договорів поруки. За договорами поруки вона також не повинна була відповідати, оскільки такі договори не забезпечували кредитні зобов`язання, на які посилався позивач, оскільки у договорі поруки зазначено про її надання для забезпечення зобов`язань за генеральною кредитною угодою від 13 червня 2007 року № 010/08-11/1872, тоді як генеральна угода, укладена позивачем і третіми особами 12 червня 2007 року. Порука є припиненою, оскільки позивач протягом шести місяців з дня настання строку виконання кредитних зобов`язань не звернувся з вимогою до поручителя, оскільки іншого строку не встановлювалося у договорах поруки. Подаючи заяву про уточнення позовних вимог до першої інстанції, позивач одночасно збільшив і підстави, і предмет свого позову, заявивши вимоги за чотирма додатковими кредитними договорами, після початку розгляду справи. Не були враховані висновки судової економічної експертизи, не призначена нова експертиза після уточнення позовних вимог позивачем. У рішеннях судів відсутні розрахунки суми боргу. У резолютивній частині не зазначено дані кредитних договорів, а також позичальників.

Позиції інших учасників

У травні 2017 року позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Заперечення мотивовані тим, що посилання відповідача на те, що договір поруки був укладений без врахування зобов`язань за додатковою угодою, якою збільшений розмір кредитування, суперечить змісту договору поруки від 23 травня 2008 року № 010/08-11/1872/П-4, у пункті 1.2 якого передбачено, що поручитель зобов`язується відповідати за позичальників у обсязі, передбаченому кредитними договорами та всіма додатковими угодами у розмірі 23 200 000,00 грн, процентами за їх користування, комісійною винагородою, неустойкою, виконувати інші умови генеральної кредитної угоди. Зазначений розмір кредиту саме і був встановлений додатковою угодою від 13 липня 2007 року до генеральної кредитної угоди. Безпідставними є доводи касаційної скарги про припинення поруки внаслідок спливу шестимісячного строку, оскільки у пункті 1.4 договору поруки від 23 травня 2008 року зазначено, що порука припиняється, якщо банк у межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргового зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Даний строк є дотриманим. Подаючи заяву про уточнення позовних вимогою, позивач не змінював предмету позову, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості, яка виникла у межах генеральної кредитної угоди від 12 червня 2007 року. Те, що банк уточнив вимоги щодо стягнення заборгованості саме у валюті, було пов`язано з тривалим судовим розглядом справи, впродовж якого змінилася судова практика, відповідно до якої суд не може змінювати валюту платежу за кредитним договором. Аргументи відповідача про те, що вона не підписувала договорів поруки є безпідставними. Відповідач подавала зустрічний позов про визнання договорів поруки недійсними, оскільки вони нею не підписувалися. Даний позов ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року, залишено без розгляду з огляду на повторну неявку ОСОБА_1 у судове засідання. Банк вважає, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами, оскільки з початку оспорювала розмір заборгованості, а потім подала зустрічний позов з посиланням на те, що не підписувала договори поруки. Оригінали договорів вилучено з банку 28 вересня 2012 року згідно з протоколом виїмки на підставі постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 серпня 2012 року. Оригінали даних документів перебувають у матеріалах справи зазначеного суду у межах кримінального провадження за ознаками вчинення кримінального порушення службовими особами АТЗВ ВТКФ "Буковинка". Описка у даті укладення генеральної угоди від 12 червня 2016 року не може звільняти відповідача від зобов`язань. Крім того, після укладення третіми особами у справі додаткових угод від 30 червня 2009 року відповідач уклала з банком договори поруки від 03 вересня 2009 року, що охопили зміни у кредитних зобов`язаннях, у тому числі зміни кредитних ставок, про що свідчить пункт 1.1. договорів поруки від 03 вересня 2009 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

12 червня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк Аваль", та АТЗВ "Буковинка", ТОВ "Луцьккондитер" було укладено генеральну кредитну угоду № 010/08-11/1872 з лімітом кредитування, який не може перевищувати 3 000 000,00 грн і строком користування до 05 червня 2008 року.

13 липня 2007 року в межах генеральної кредитної угоди № 010/08-11/1872 від 12 червня 2007 року з АТЗВ "Буковинка" було укладено кредитний договір № 010/08-11/1875-4, згідно з яким відкрито невідновлювальну кредитну лінію у розмірі, що не перевершує еквівалент 623 821,00 євро та строком користування до 10 червня 2010 року.

13 липня 2007 року в межах генеральної кредитної угоди № 010/08-11/1872 від 12 червня 2007 року з АТЗВ "Буковинка" було укладено кредитний договір № 010/08-11/1875-5, згідно з яким відкрито невідновлювальну кредитну лінію у сумі 2 413 800,00 доларів США зі сплатою 12 % і строком користування до 10 червня 2010 року.

Додатковою угодою від 13 липня 2007 року до генеральної кредитної угоди від 12 серпня 2007 року банком було збільшено ліміт активних операції за генеральною кредитною угодою до суми 23 200 000 грн на строк користування до 10 червня 2010 року.

05 травня 2008 року в межах генеральної кредитної угоди № 010/08-11/1872 від 12 червня 2007 року з ТОВ "Луцьккондитер" було укладено договір овердрафту з диференційованою кредитною ставкою для корпоративних клієнтів № 015/08-11/03/007 з лімітом 130 000,00 грн і строком користування до 04 травня 2009 року.

06 червня 2008 року в межах генеральної кредитної угоди № 010/08-11/1872 від 12 червня 2007 року з АТЗВ "Буковинка" було укладено договір овердрафту з диференційованою кредитною ставкою для корпоративних клієнтів № 015/08-11/03/008 з лімітом 750 000,00 грн і строком користування до 05 червня 2009 року.

Відповідно до пункту 6.1 генеральної кредитної угоди позичальники взяли на себе зобов`язання забезпечити повернення одержаних кредитів і сплату нарахованих відсотків, комісій, відповідно до умов кредитних договорів, укладених в рамках цієї угоди.

23 травня 2008 року між ОСОБА_1 і ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладений договір поруки № 010/08-11/1872/П-4.

30 червня 2009 року додатковою угодою № 015/08-11/03/008/2 до договору овердрафту 2 змінено пункт 1.2., кінцевий термін погашення заборгованості позичальником встановлено до 31 грудня 2009 року.

Додатково для забезпечення зобов`язань за генеральною кредитною угодою від 12 червня 2007 року № 010/08-11/1872 та всіх додаткових угод до неї між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 23 травня 2008 року № 010/08-11/1872/П-4 та договори поруки від 03 вересня 2009 року № 12/08-03/1872/82/1, № 12/08-03/1872/82/2.

Кредитні зобов`язання ТОВ "Луцьккондитер" та АТЗВ "Буковинка" перед банком також забезпечені іпотекою та порукою юридичних осіб. На виконання рішень господарських судів було продано іпотечне майно та частково сплачено заборгованість за генеральною кредитною угодою, в результаті чого заборгованість основних боржників перед банком змінилася.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) .

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема, щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у редакції, чинній на час укладення договору поруки та розгляду справи судами попередніх інстанцій, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до пункту 1.2. договору поруки від 23 травня 2008 року № 010/08-11/1872/П-4 поручитель ОСОБА_1 на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язанням боржників - АТЗВ "Буковинка", ТОВ "Луцьккондитер", які виникають з умов генеральної кредитної угоди та кредитних договорів, укладених в її межах.

У пункті 1.3. даного договору поруки передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржниками взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами поручитель і боржники несуть солідарну відповідальність перед банком на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги.

Відповідно до пункту 2.4 договору поруки від 23 травня 2008 року № 010/08-11/1872/П-4 у випадку невиконання боржниками боргових зобов`язань перед банком за генеральною кредитною угодою та кредитними договорами банк має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов`язань у повному обсязі чи в частині.

У пункті 4.1 договору поруки від 23 травня 2008 року № 010/08-11/1872/П-4 передбачено, що відповідальність поручителя припиняється після виконання боргових зобов`язань у повному обсязі, порука припиняється, якщо банк в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргового зобов`язання не пред`явить вимогу до поручителя.

Сторони визначили строк дії генеральної кредитної угоди до 10 червня 2010 року, кредитних договорів в межах цієї угоди до 13 вересня 2010 року і до 31 грудня 2009 року. Позивач звернувся до суду з даним позовом 21 червня 2011 року у межах трирічного строку, передбаченого п. 4.1 договору поруки, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для визнання цієї поруки припиненою.

Доводи касаційної скарги про те, що поручитель не підписувала договори поруки, а також порушення її процесуальних прав на призначення судової почеркознавчої експертизи, не підтверджуються обставинами справи та наявними у справі доказами.

Клопотання про призначення почеркознавчої експертизи було долучено відповідачем до зустрічної позовної заяви про визнання недійсним договору поруки від 23 травня 2008 року 010/08-11/1872/П-4, поданого 14 лютого 2014 року.

Зустрічний позов ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року, залишено без розгляду з огляду на повторну неявку ОСОБА_1 .

У подальшому ОСОБА_1 у межах провадження за позовом про стягнення з неї заборгованості за генеральною кредитною угодою, а також під час апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, з заявою про призначення судової почеркознавчої експертизи не зверталася.

Крім того, 09 квітня 2014 року судом задоволено клопотання представника банку про виклик відповідача для вирішення питання про її допит як свідка стосовно підробки підпису на договорах поруки від 23 травня 2008 року, від 03 вересня 2009 року.

У судовому засіданні 30 квітня 2014 року відповідач відмовилась давати показання як свідок.

Довід касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків економічної експертизи спростовується змістом рішення суду першої та апеляційної інстанції.

Безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що банк заявою про уточнення позовних вимог змінив одночасно і предмет, і підстави позову. Посилання позивача у відповідній заяві на кредитні договори, укладені на виконання генеральної кредитної угоди, про стягнення заборгованості за якою був поданий позов, не є зміною підстави та предмету позову.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, що обумовлюють скасування оскаржуваних судових рішень, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами першої і апеляційної інстанцій повно встановлено обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання оскаржуваних рішення суду першої і апеляційної інстанції було зупинене ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року, то у зв`язку із залишенням цього рішення без змін необхідно поновити їх виконання.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року у незміненій частині та рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2017 рокузалишити без змін.

Поновити виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2016 року у незміненій частині та рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.