розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Полякової Л. В. від 20 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепа О. В., Іванченко М. М., від 21 березня 2017 року,

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" (далі - ТОВ "Міськжитлобуд") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - гаражно-будівельний кооператив "Голос" (далі - ГБК "Голос"), про визнання договору дарування гаражного боксу недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 14 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування гаражного боксу, відповідно до умов якого остання прийняла у дар від ОСОБА_1 гаражний бокс № НОМЕР_1, що знаходиться у м. Києві по вул. Цимбалів Яр, 31 у ГБК № "Голос" (далі - гаражний бокс). Оскільки ОСОБА_1 отримав право власності на гаражний бокс на підставі підробленого судового рішення та подарував його ОСОБА_2 з метою створення перешкод позивачу як орендарю земельної ділянки, на якій знаходиться вказаний об'єкт нерухомості, у користуванні цією земельною ділянкою, останній просив визнати недійсним договір дарування від 14 вересня 2010 року.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року позов ТОВ "Міськжитлобуд" задоволено.

Визнано недійсним договір дарування гаражного боксу № НОМЕР_1, що знаходиться у ГБК " Голос " за адресою: вул. Цимбалів Яр, 31, у м. Київ, від 14 вересня 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 отримав право власності на гаражний бокс на підставі підробленого судового рішення та подарував його ОСОБА_2 з метою створення перешкод позивачу як орендарю земельної ділянки, на якій знаходиться вказаний об`єкт нерухомості, у користуванні цією земельною ділянкою, а тому спірний договір дарування слід визнати недійсним.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2017 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_2, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судовими рішеннями встановлена правомірність користування позивачем земельною ділянкою, на якій розташований гаражний бокс, право власності на який відповідач ОСОБА_1 набув на підставі підробленого судового рішення та подарував його, порушивши права та інтереси позивача як законного землекористувача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підробки судового рішення, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на гаражний бокс. За відсутності державної реєстрації договору оренди землі позивач в установленому законом порядку не набув права користування вказаною земельною ділянкою, а тому не має права вимагати усунення перешкод у користуванні нею та визнання недійсним спірного договору дарування.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 липня 2009 року Київською міською радою прийнято рішення № 957/2013 про передачу ТОВ "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлової забудови з об`єктами інфраструктури для обслуговування населення та паркінгом на вул. Цимбалів Яр, 31 у Голосіївському районі м. Києва .

Судовими рішеннями у справі №2а-7284/11/2670, які набули законної сили, встановлено, що рішенням Київської міської ради № 957/2013 від 09 липня 2009 року не порушуються права власників гаражних боксів ГБК "Голос".

24 березня 2010 року між Київською міською радою та ТОВ "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" було укладено строком на 5 років договір оренди земельної ділянки за адресою: Цимбалів Яр, 31, м. Київ, площею 1,5267 га, з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування житлової забудови з об`єктами інфраструктури для обслуговування населення та паркінгом.

З дати підписання договору оренди ТОВ "Будівельна компанія "Міськжитлобуд" не має можливості користуватись земельною ділянкою, оскільки договір оренди не зареєстрований в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради у зв`язку з тим, що на земельній ділянці за адресою: вул. Цимбалів Яр, 31, м. Київ, знаходиться гаражний бокс за НОМЕР_1.

Відповідно до договору дарування, укладеного 14 вересня 2010 року та посвідченого державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Ткач О. А., ОСОБА_2 прийняла у дар від ОСОБА_1 гаражний бокс за № НОМЕР_1, загальною площею 40,60 кв.м, що знаходиться в ГБК "Голос" за адресою: вул. Цимбалів Яр, 31, м . Київ.

Згідно із пунктом 2 цього договору ОСОБА_1 отримав право власності на вказаний гаражний бокс на підставі рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2009 року та додаткового рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2009 року.

Як вбачається з довідки № 6761 від 23 березня 2011 року Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, листа цього ж суду від 25 квітня 2012 року, цивільна справа № 6-1037/2009 року, в якій були ухвалені вказані вище судові рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2009 року та 26 листопада 2009 року, судом не розглядалась, а відповідні рішення не ухвалювалися (а.с. 26, 27).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року задоволено позов ТОВ "Будівельна компанія Міськжитлобуд", визнано недійсними та скасовано реєстраційні записи про право власності, зокрема на об`єкт зареєстрований за ОСОБА_1 за адресою: вул. Цимбалів Яр, 31, м. Київ, ГБК "Голос ", гаражний бокс НОМЕР_1 .

Відповідно до реєстру прав власності на нерухоме майно у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо гаража № НОМЕР_1, що розташований за адресою: Цимбалів Яр, 31, м. Київ, ГБК "Голос", відсутні (а.с. 88).

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною п'ятою статті 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно із статтею 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Положеннями статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Таким чином за змістом статті 319 ЦК України лише власнику належить право розпорядження своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до положень частин 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду, а вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановили наявність правових підстав для визнання недійсним спірного договору дарування, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 не мав права дарувати вказаний гаражний бокс, оскільки не довів наявність у нього права власності на це майно, зокрема не надав чинних судових рішень про визнання за ним права власності на це майно.

Крім того укладенням спірного договору дарування створено перешкоди позивачу як орендарю земельної ділянки, на якій знаходиться вказаний об`єкт нерухомості, у користуванні цією земельною ділянкою.

Доводи касаційної скарги про відсутність у матеріалах справи доказів підробки судових рішень, на підставі яких ОСОБА_1 набув право власності на гаражний бокс, є безпідставними та необґрунтованими враховуючи відомості, надані Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області, про те, що ці рішення судом не ухвалювалися. На спростування цих обставин відповідачами не надано будь-яких доказів, що є їх обов'язком відповідно до вимог статті 60 ЦПК України 2004 року.

Безпідставними є також доводи касаційної скарги про відсутність доказів державної реєстрації договору оренди вказаної земельної ділянки за позивачем в установленому законом порядку та набуття ним права користування вказаною земельною ділянкою з огляду на встановлену судовими рішеннями (справа № 2а-7284/11/2670), які набрали законної сили, правомірність набуття останнім права користування цією земельною ділянкою. Вказаним доводам відповідачів судами була дана належна правова оцінка.

Крім того, суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 березня 2017 року - без змін.