Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2017 року у складі судді Ромазана В. В. та рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 07 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Ткач О. І., Бершадської Г. В., Гірського Б. О.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення та вселення.

Позовна заява мотивована тим, що з 23 лютого 2012 року по 17 грудня 2015 року він перебував в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, у якому народились діти: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період з 02 вересня 2016 року по 05 вересня 2016 року, відповідач самоправно та незаконно потрапила до квартири АДРЕСА_1, змінила замки у вхідних дверях до квартири, яка належить йому на праві приватної власності. З того часу він не може потрапити до власного помешкання.

Крім того зазначав, що дозволу на проживання їй у цій квартирі він не надавав. Вказував, що відповідач чинить йому перешкоди у користуванні житлом, грубо порушує його право власності на квартиру, на звернення з вимогою допустити його до квартири не реагує.

Ураховуючи наведене ОСОБА_1 просив суд виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 та вселити його у вказану в квартиру.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2017 рокупозов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково.

Усунунено ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною йому на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення у зазначену квартиру.

У решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач вселилась у спірне приміщення, як член сім`ї позивача, у зазначеному житлі проживає постійно без реєстрації, із спірного житла не виселялась, право на його користування не втрачала, судових рішень щодо визнання її такою, що втратила право на користування спірною квартирою не приймалось, угоди найму жилого приміщення та визначення порядку користування ним із власником житла не укладала, іншого житла у власності немає, доказів про порушення нею правил співжиття не надано, тому виселенню вона не підлягає.

Районний суд встановив, що відповідач чинить перешкоди ОСОБА_1 у користуванні ним належною йому на праві власності квартирою, тому вимогу про усунення перешкод у користуванні належною йому на праві приватної власності квартирою шляхом вселення у зазначену квартиру задовольнив.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2017 року змінено в частині виселення і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, попередивши ОСОБА_2 про недопустимість порушення у майбутньому правил співжиття.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що дії відповідача, зокрема, вселення у квартиру неповнолітньої дитини від першого шлюбу, зміна замка на вхідних дверях, підпадають під поняття "порушення правил співжиття", яке регулюється статтею 116 ЖК УРСР. Оскільки вказана стаття передбачає як підставу виселення систематичність порушень та застосування заходів громадського впливу, за відсутності систематичності, апеляційний суд вважав за необхідне попередити відповідачку про недопустимість вчинення дій, які порушують права власника квартири.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо виселення ОСОБА_2, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги щодо виселення ОСОБА_2 задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що твердження суду апеляційної інстанції про відсутність у справі доказів про систематичність протиправних дій відповідачки не відповідають дійсності оскільки її дії є систематичним та триваючим порушенням з вересня 2016 року по даний час.

У додаткових поясненнях зазначає, що станом на 11 грудня 2017 року відповідачка і далі продовжує створювати перешкоди у користуванні майном, вчиняє хуліганські дії стосовно нього та його дочки, що зафіксовано на відео, а відомості щодо цього факту внесені 01 грудня 2017 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12017210010003899.

Посилається на положення статті 41 Конституції України, статті 150, частини першої статті 116 ЖК УРСР, статті 13, 15, 16, 317, 319, 321, 391ЦК України.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасник процесу до суду не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 грудня 2015 року, яке набрало законної сили. У шлюбі народились діти: дочка - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 лютого 2008 року, виданого на підставі рішення виконкому Тернопільської міської ради від 26 грудня 2007 року № 2145, ОСОБА_1 є власником трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 157 ЖК УРСР установлено, що членів сім`ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Згідно із частиною першою статті 116 ЖК УРСР, якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ними, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичними порушеннями правила співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського спливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) , при вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК УРСР осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Серед таких визначені заходи попередження, що застосовуються судами, прокуратурами, органами внутрішніх справ, тощо.

Встановлено, що відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 09 грудня 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань № 12016210010003076 від 05 вересня 2016 року закрито у зв`язку із відсутністю складу злочину, передбаченого частиною першою статті 162 КК України, а саме: незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи.

Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність, на момент ухвалення оскаржуваного рішення апеляційного суду, систематичного чи повторного порушення правил співжиття між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а доводи заявника з посиланнями на вчинення відповідачем хуліганських дій щодо нього та його дочки, які внесені 01 грудня 2017 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, не беруться судом до уваги, оскільки такі дії вчинені після ухвалення оскаржуваного рішення апеляційного суду.

При вирішенні справ про виселення на підставі статті 116 ЖК УРСР мають враховуватися порушення правил співжиття у сфері даних житлових відносин, а не такі правопорушення, що допущені відповідачем в інших правовідносинах та не мають відношення до користування сторонами жилим приміщенням.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2017 року, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 07 листопада 2017 року залишити без змін.