розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В., у справі за заявою Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про виправлення описки в постанові Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

Уточнена позовна заява мотивована тим, що 06 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір вкладу "Депозит плюс на 6 місяців" № SAMDNWFD0070072203500.

21 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір вкладу "Депозит плюс на 6 місяців" № SAMDNWFD0070080768800.

Відповідно до умов цих договорів на ім`я ОСОБА_1 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, на які зараховувалися суми вкладів та нараховані відсотки у розмірі 8,5 % річних.

Згідно із довідкою від 18 травня 2014 року № 1021288 залишок за договором № SAMDNWFD0070072203500 складає 68 288,45 доларів США, за договором

№ SAMDNWFD0070080768800 - 73 493,55 доларів США.

03 червня 2014 року ОСОБА_1 повідомив ПАТ КБ "ПриватБанк" про зміну свого місця проживання, а також звернувся із заявою про перебронювання наявних договорів вкладу за новим місцем проживання.

31 липня 2014 року ОСОБА_1 направив на ім`я голови правління ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомлення, що після закінчення строку договорів вкладу продовжувати їх на новий термін він не буде, у зв`язку із чим просив повідомити його про перерахування коштів на рахунки за новою адресою проживання або за номером телефона.

Станом на 20 жовтня 2014 року картки ОСОБА_1 було заблоковано, жодних активних дій щодо врегулювання ситуації ПАТ КБ "ПриватБанк" не було здійснено, тому він був вимушений звернутися до суду.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2015 року, позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму вкладу за договором від 06 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070072203500 у розмірі 68 288,45 доларів США, за договором від 21 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070080768800 у розмірі 73 493,55 доларів США.

У зв`язку із несвоєчасним виконанням ПАТ КБ "ПриватБанк" рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на його користь нараховані за договором банківського вкладу від 06 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070072203500 відсотки за вкладом у розмірі 21 195,32 доларів США, 3 % річних від суми прострочення повернення вкладу у розмірі 183 802 грн 73 коп., 3 % річних від суми прострочення виплати відсотків за вкладом у розмірі 1 463 грн 90 коп., пеню на суму прострочення повернення вкладу у розмірі 86 606 грн 73 коп., пеню на суму прострочення виплати відсотків за вкладом у розмірі 682 грн 48 коп., за договором банківського вкладу від 21 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070080768800 - відсотки за вкладом у розмірі 22 810,88 доларів США, 3 % річних від суми прострочення повернення вкладу у розмірі 197 812 грн 58 коп., 3 % річних від суми прострочення виплати відсотків за вкладом у розмірі 1 552 грн 38 коп., пеню на суму прострочення повернення вкладу у розмірі 95 689 грн 48 коп., пеню на суму прострочення виплати відсотків за вкладом у розмірі 743 грн 06 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19 липня 2018 року у складі судді Лісовської О. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 нараховані за договором банківського вкладу від 06 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070072203500 відсотки за вкладом у розмірі 21 195,32 доларів США, 3 % річних від суми прострочення повернення вкладу у розмірі 183 802 грн 73 коп., 3 % річних від суми прострочення виплати відсотків за вкладом у розмірі 1 463 грн 90 коп., пеню на суму прострочення повернення вкладу у розмірі 86 606 грн 73 коп., пеню на суму прострочення виплати відсотків за вкладом у розмірі 682 грн 48 коп.; нараховані за договором банківського вкладу від 21 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070080768800 відсотки за вкладом у розмірі 22 810,88 доларів США, 3 % річних від суми прострочення повернення вкладу у розмірі 197 812 грн 58 коп., 3 % річних від суми прострочення виплати відсотків за вкладом у розмірі 1 552 грн 38 коп., пеню на суму прострочення повернення вкладу у розмірі 95 689 грн 48 коп., пеню на суму прострочення виплати відсотків за вкладом у розмірі 743 грн 06 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку із несвоєчасним та неналежним виконанням ПАТ КБ "ПриватБанк" грошових зобов`язань за договорами банківських вкладів від 06 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070072203500 та від 21 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070080768800, а також через несвоєчасне виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2015 року у банка виникла заборгованість перед ОСОБА_1, яка підлягає стягненню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В., апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 липня 2018 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 нараховані за договором банківського вкладу від 06 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070072203500 відсотки за вкладом у розмірі 4 631,05 доларів США, 3 % річних за порушення грошового зобов`язання у розмірі 134 230 грн 91 коп., пеню у розмірі 33 501 грн 42 коп., за договором банківського вкладу від 21 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070080768800 відсотки за вкладом у розмірі 5 242,66 доларів США, 3 % річних за порушення грошового зобов`язання у розмірі 143 047 грн 60 коп. та пеню у розмірі 39 449 грн 48 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції, задовольняючи позов, у частині стягнення відсотків, ураховуючи повну відсоткову ставку, положення статей 1058, 1061 ЦК України до спірних правовідносин застосував неправильно та дійшов помилкового висновку про те, що після закінчення терміну дії договору й у разі неналежного виконання його умов з банку на користь вкладника підлягають стягненню проценти за користування грошовим вкладом за процентною ставкою, передбаченою цим договором, не врахувавши, що у договорі визначений інший розмір процентів у разі дострокового повернення суми вкладу.

Крім того, висновок суду першої інстанції про нарахування пені на суму вкладів не можна визнати обґрунтованим, оскільки відповідно до положень Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) сума пені підлягає нарахуванню виключно за вартість послуг.

Короткий зміст заяви

У січні 2019 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду із заявою про виправлення описки в постанові Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

Заява мотивована тим, що при наведені розрахунків пені у постанові Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року було допущено декілька грубих арифметичних помилок, які призвели до стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 невірної суми пені у цій справі. Ураховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд змінити текст мотивувальної та резолютивної частин постанови та зазначити вірні розрахунки.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року заяву ПАТ КБ "ПриватБанк" про виправлення описки в постанові Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року залишено без задоволення.

Суд апеляційної інстанції постановив, що у заяві про виправлення описки ПАТ КБ "ПриватБанк" фактично висловлює свою незгоду із ухваленим судовим рішенням, що відповідно до статті 269 ЦПК України не є підставою для виправлення описки/арифметичної помилки в постанові Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року, ухвалити постанову, якою внести в постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року виправлення описок та арифметичних помилок, а саме змінити мотивувальну частину цієї постанови та викласти її у такій редакції: "За двома укладеними сторонами договорами, у яких вклади внесені у гривнях, відсоток встановлений у розмірі 9,5 % річних (вартість послуги за один рік). Таким чином, вартість послуги за один день становить 0,026027 % від суми складу (9,5:365). За договором від 06 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070072203500 сума процентів становить 2 770,47 доларів США, що становить еквівалент 34 215 грн 30 коп., період прострочення, з урахуванням заяви відповідача про застосування наслідків пропусків річного строку позовної давності та відсутності поважних причин на це, становить 365 днів, відповідно, сума пені становить 97 грн 51 коп. (0,026027 % * 3 % * 34 215,3 * 365 = 97,51). За договором від 21 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070080768800 розмір процентів за користування вкладом становить 3 271,31 доларів США, що становить еквівалент 40 400 грн 68 коп., період прострочення становить 365 днів, сума пені становить 115 грн 14 коп. (0,026027 % * 3 % * 40 400,68 * 365 = 115,14)".

Змінити текст резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року в частині наведення розміру пені, належної до стягнення та викласти її у наступній редакції: "Стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 нараховані за договором банківського вкладу від 06 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070072203500 відсотки за вкладом у розмірі 4 631,05 доларів США, 3 % річних за порушення грошового зобов`язання у розмірі 134 230 грн 91 коп., пеню у розмірі 97 грн 51 коп. За договором банківського вкладу від 21 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070080768800 відсотки за вкладом у розмірі 5 242,66 доларів США, 3 % річних за порушення грошового зобов`язання у розмірі 143 047 грн 60 коп., пеню у розмірі 115 грн 14 коп.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає критеріям законності та обґрунтованості. Суд апеляційної інстанції

при прийнятті оскаржуваної ухвали не врахував, що у постанові Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року наведено розрахунки процентів (0,026027 * 3 % * 34 215,3 * 365 = 9 751,21) та (0,026027 * 3 % * 40 400,68 * 1239 = 11 621,51) але не зазначено, що число "0,026027" є саме відсотком, тобто воно має бути зазначено саме як "0,026027 %", у зв`язку із чим нараховано невірну суму пені, а також невірно зазначено кількість днів прострочення сплати пені.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказав, що доводи та вимоги заяви АТ КБ "ПриватБанк" про виправлення описки в постанові Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року зводяться фактично до зміни суті прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, що відповідно до статті 409 ЦПК України входить до повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги на це рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року і витребувано із Деснянського районного суду м. Києва цивільну справу № 754/5696/17.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.

Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки.

Не є арифметичними помилками, а отже і не може бути виправлене в порядку, передбаченому вказаною статтею, застосування неправильних методик підрахунку, а так само застосування неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень.

Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився.

Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення.

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільних справах" від 18 грудня 2009 року № 14 (v0014700-09) передбачено, що вирішуючи питання про виправлення описки чи арифметичної помилки, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінити зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що із поданої АТ КБ "ПриватБанк" заяви про виправлення описки в постанові Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року вбачається, що заявник не погоджується із розрахунками наведеними Київським апеляційним судом у цій постанові.

У своїй заяві заявник фактично висловлює свою незгоду із ухваленим судовим рішенням, що виходячи зі змісту статті 269 ЦПК України не є підставою для виправлення описки/арифметичної помилки в постанові Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що в судовому засіданні 13 грудня 2018 року Київським апеляційним судом під час проголошення вступної та резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року були проголошенні інші суми, які підлягали стягненню з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1, ніж ті, які зафіксовано в тексті постанови. Із прослуханого колегією суддів під час розгляду цієї касаційної скарги звукозапису судового засідання Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року вбачається, що всі суми, проголошенні судом, вірно відображені у тексті вступної та резолютивної частини постанови Київського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, афактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України (1618-15) не передбачено.