Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 356/449/18

провадження № 61-10195ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 квітня 2019 року, в складі судді Рейнарт І. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 14 березня

2019 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2019 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Березанського міського суду Київської області від 14 березня 2019 року повернуто заявнику без розгляду на підставі підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана безпосередньо до апеляційного суду, а не через суд першої інстанції, тобто

з порушенням порядку її подання. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що відступає від правової позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду № 61-12112сво18, висловленої за результатами розгляду справ у подібних правовідносинах.

Аргументи учасників справи

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції порушив її гарантоване конституційне право на апеляційний перегляд судового рішення.

При цьому апеляційний суд всупереч положенням цивільного процесуального законодавства відступив від правової позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду № 61-12112сво18, висловленої за результатами розгляду справ у подібних правовідносинах.

Відзивів іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно статті 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту

1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) ), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Протилежне тлумачення норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту

1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) ) матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції ЄСПЛ в контексті "права на справедливий суд".

Відсутність на даний час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами 2, 3 статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) , що б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17 (провадження

№ 61-12112сво18) викладено правовий висновок про те, що особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) ), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) , що б гарантувало особі право на безпосереднє звернення із апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Тому висновок апеляційного суду заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) . Таким чином, при поверненні апеляційної скарги без розгляду, суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Київський апеляційний суд, розглядаючи подану представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу і відступаючи від правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 20 червня 2018 року у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду № 61-12112сво18, виходив із того, що застосування підпункту 15.5 пункту 15 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) не обмежує право особи на апеляційне оскарження та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини. При цьому зазначив, що повернення апеляційної скарги без розгляду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає особі повторно звернутися з апеляційною скаргою до апеляційного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, з подачею заяви про поновлення процесуального строку.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційного суду про можливість відступу від висновку Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду з таких мотивів.

Згідно частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У частині другій статті 403Ц ПК України (2755-17) передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду

у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що суд першої чи апеляційної інстанції не наділений законодавцем правом відступати від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі об`єднаної палати. Ініціювати відступ від висновку може суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, а відступити від висновку може Верховний Суду у складі об`єднаної палати чи Велика Палата Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати і направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 22 квітня 2019 рокускасувати.

Передати справу № 356/449/18 до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук