розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року в складі судді Зотько Т. А. та постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2019 року

в складі суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Відута О. В. про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, щоЗАТ КБ "Приватбанк" не дотримався та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України та приписи Національного Банку України, які визначені законом, як істотні та є необхідні для цього виду договорів, а саме: не виконав вимоги закону про дотримання істотних умов договору, щодо надання позичальнику об`єктивної, повної та достовірної інформації, про умови кредиту під час укладення договору про надання споживчого кредиту забезпеченого іпотекою, які є істотними для такого виду договорів а також те, що ЗАТ КБ "Приватбанк" в умовах кредитного договору приховав фактичне значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту, які суттєво відрізняються від тієї реальної процентної ставки за користування кредитом та, того розміру подорожчання кредиту, які були обумовлені та узгоджені між сторонами кредитного правочину в його умовах, що на переконання позивача, є ознаками введення її банком в оману.

Крім того, відповідач скористався тим, що позивачу об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг,

а відповідач, в порушення вимог Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті.

Отже, виходячи з положень статей 203, 215, 230, 548 ЦК України, в момент підписання кредитного договору, позивач була введена в оману відповідачем щодо істотних умов договору, ціни та процентної ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту. А тому, волевиявлення позивача на укладання кредитного договору у вигляді та розмірах, які фактично встановлені проведеним дослідженням, суперечили її волевиявленню на укладання договору саме на таких умовах.

З урахуванням зазначеного, просила суд визнати недійсним укладений між

ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк" та нею кредитний договір від 08 серпня 2008 року №K3R0GK15006505, а також додаткову угоду до нього від 15 травня 2013 року з додатком; визнати недійсним договір іпотеки, укладений 08 серпня 2007 року між сторонами, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Відутою О. В. та зареєстрований в реєстрі за №1531 та скасувати заборони щодо відчуження квартири АДРЕСА_1, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Відутою О. В. та зареєстровану в реєстрі за №1532.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 травня

2019 року, закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Відута О. В. про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що провадження у вказаній справі необхідно закрити на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки є рішення суду постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яке набрало законної сили.

Аргументи учасників справи

У червні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення постановлені з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи.

Відзивів іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 13 липня 2015 року позивач ОСОБА_1 вже зверталась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Відута О. В. про визнання недійсними договорів, в якому просила суд визнати недійсними: кредитний договір від 08 серпня 2008 року №КЗЯ0СК15006505 та договір іпотеки від 08 серпня 2007 року, що укладались між ЗАТ КБ ПриватБанк" та ОСОБА_1 у зв`язку із їх невідповідністю законодавству України, зокрема з підстав, передбачених статтями 203, 215, 230 ЦК України, статтями 11, 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", Постановою Правління НБУ №168 від 10 травня 2007 (z0541-07) року.

23 березня 2016 року Деснянським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким відмовлено у позові ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю підстав для визнання договорів недійсними, оскільки не доведено введення позивача

в оману чи обман, а також укладення договору через нечесну підприємницьку діяльність банком.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2016 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 29 вересня 2016 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2016 року залишені без змін.

В серпні 2018 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Відута О. В., про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, в якому просила суд визнати недійсним укладений між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 кредитний договір від 08 серпня 2008 року №K3R0GK15006505, а також додаткову угоду до нього від 15 травня 2013 року з додатком; визнати недійсним договір іпотеки, укладений 08 серпня 2007 року між цими ж сторонами, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Відутою О. В. та зареєстрований

в реєстрі за №1531 на підставі їх невідповідності статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів", якою передбачено можливість визнання правочину недійсним у зв`язку із використанням нечесної підприємницької практики.

09 листопада 2018 року до суду першої інстанції надійшла заява ПАТ КБ "ПриватБанк" про закриття провадження у цій справі, у зв`язку з наявністю рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року, яке вступило в законну силу та ухвалене за наслідками розгляду позову

ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Відута О. В., про визнання договорів недійсними. Заява обґрунтована тим, що позивачем повторно заявлено одну і ту ж саму вимогу до тих самих сторін і з тих самих підстав, що є підставою для закриття провадження у цій справі.

В судовому засіданні представником позивача була подана заява про зміну підстав позову, в якій позивач вказала на порушення її прав, як споживача банківських послуг відповідачем, зокрема не повідомлено їй всієї інформації про фактичний розмір процентної ставки, плати за інші послуги, та не ознайомлено

з методикою за якою визначаються валютні ризики. У зв`язку з наведеним просив суд визнати кредитний договір недійсним на підставі статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів", що тягне за собою визнання недійсним

і іпотечного договору.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у справі № 754/10073/15-ц постановлене рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року, яке набрало законної сили, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, заявлених у справі № 754/10286/18, яка

є предметом перегляду.

За змістом пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені

з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Відута О. В. про визнання недійсними кредитного договору від 08 серпня 2008 року №K3R0GK15006505, додаткової угоди до нього від 15 травня 2013 року

з додатком та договору іпотеки від 08 серпня 2007 року. Підставою позову, зокрема, є їх невідповідність статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів", якою передбачено можливість визнання правочину недійсним

у зв`язку із використанням нечесної підприємницької практики.

Разом з тим у справі № 754/10073/15-ц позивач просив визнати недійсними кредитний договір та договір іпотеки, що укладались між ЗАТ КБ ПриватБанк" та ОСОБА_1 у зв`язку із їх невідповідністю нормам статей 203, 215, 216, 227, 230 ЦК України та статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", якою передбачено наявність умов для визнання такого договору несправедливим.

Підстави та предмет позову у цивільній справі № 754/10073/15-ц та у цій справі не є тотожними, тому висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі є помилковими.

Оскільки порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права призвело до постановлення незаконних судових рішень, вони відповідно до статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 21 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2019 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.