розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 07 березня 2018 року в складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного закладу "Дорожня поліклініка" державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" (Комунальна 3-тя міська поліклініка м. Львова) (далі - ДЗ "Дорожня поліклініка" ДТГО "Львівська залізниця") про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 1983 року до 31 березня 216 року ОСОБА_1 працювала у ДЗ "Дорожкя поліклініка ДТГО "Львівська залізниця" на посаді реєстратора медичного.

Наказом ДЗ "Дорожня поліклініка ДТГО "Львівська залізниця" від 22 березня 2016 року № 221/ос її звільнено з посади на підставі наказу від 31 грудня 2015 року № 992/ос "Про скорочення штатної чисельності працівників ДЗ "Дорожня поліклініка" ДТГО "Львівська залізниця", протоколу профспілкового комітету від 19 лютого 2016 року № 68, про який вона дізналася 31 березня 2016 року, коли їй було видано трудову книжку із записом про звільнення у зв`язку із скороченням чисельності працівників.

Відповідач не ознайомив її з наказом від 31 грудня 2015 року, а також із наказом про внесення змін до штатного розпису поліклініки ні безпосередньо під час прийняття, ні протягом двох місяців, що передували її звільненню.

Усупереч вимогам закону не було повідомлено державну службу зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників не пізніше, ніж за 2 місяці.

З чотирьох працівників відділення променевих методів діагностики було звільнено три працівники, проте не враховано, що позивач має 33 роки безперервного стажу роботи в поліклініці, що є перевагою при залишенні на роботі. У її сім`ї немає інших працівників із самостійним заробітком. Відповідач не запропонував їй іншу роботу в поліклініці, хоча їй відомо, що інші вакансії станом на момент її звільнення та цей час в поліклініці існують. Протиправними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка проявилася у погіршенні самопочуття та стану здоров`я через незаконне звільнення та залишення без засобів існування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30 серпня 2017 року в складі судді Кирилюк А. І. позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ДЗ "Дорожня поліклініка ДТГО "Львівська залізниця" від 22 березня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штатної чисельності працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді реєстратора медичного відділення променевих методів діагностики Комунальної 3-ї міської поліклініки м. Львова з 31 березня 2016 року.

Стягнуто з Комунальної 3-ї міської поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 березня до 30 серпня 2016 року в розмірі 28 173,63 грн та проведено з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.

Стягнуто з Комунальної 3-ї міської поліклініки м. Львова на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду у розмірі 600,00 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не довів, що при звільненні позивача ним були виконані вимоги статті 42 КЗпП України, а продовження профспілковим комітетом 21 березня 2016 року свого рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 від 19 лютого 2016 року суперечить чинному законодавству.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 07 березня 2018 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 серпня 2017 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у відповідача мало місце скорочення штату, чисельності працівників і реорганізація медичного закладу. Позивача належним чином попереджено про наступне звільнення, їй було запропоновано іншу вакантну посаду, від якої вона відмовилася. Профспілковий комітет поліклініки надав згоду на звільнення ОСОБА_1, тому відповідач мав підстави для розірвання із позивачем трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми трудового законодавства.

ДЗ "Дорожня поліклініка" ДТГО "Львівська залізниця" (Комунальна 3-тя міська поліклініка м. Львова) надав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що згідно з наказом ДЗ "Дорожня поліклініка" ДТГО "Львівська залізниця" від 12 вересня 1983 року № 728 ОСОБА_1 прийнята на роботу нс посаду реєстратора медичного рентгенологічного відділення дорожньої поліклініки.

Відповідно до статуту ДЗ "Дорожня поліклініка" ДТГО "Львівська залізниця", затвердженого наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 13 березня 2008 року № 158-Ц, поліклініка заснована на державній власності, відноситься до сфери управління Міністерства транспорту та зв`язку України.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2016 року № 887-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних закладів охорони здоров`я у власність (спільну власність) територіальних громад" цілісний майновий комплекс ДЗ "Дорожня поліклініка ДТГО "Львівська залізниця" передано у власність територіальної громади м. Львова відповідно до акта приймання-передачі від 23 грудня 2015 року, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 23 грудня 2015 року № 741.

Затвердженим штатним розписом з 01 січня 2016 року передбачено 435,50 штатних одиниць. 01 квітня 2016 року штатну чисельність Комунальної 3-ї міської поліклініки м. Львова (змінена назва установи) передбачено у кількості 300,25 штатних одиниць.

Наказом управління охорони здоров`я від 24 грудня 2015 року № 484 головного лікаря Мігущено В. М. зобов`язано внести зміни до штатного розпису та структури установи і подати їх на затвердження до управління охорони здоров`я Львівської міської ради до 31 березня 2016 року, попередити до 31 січня 2016 року в письмовій формі працівників про зміни істотних умов праці і можливе розірвання трудового договору та подати інформацію до центрів зайнятості.

Комісією ДЗ "Дорожня поліклініка" ДТГО "Львівська залізниця" з розгляду питань щодо скорочення штатної чисельності запропоновано скоротити 175,75 ставок, серед яких 3,0 ставки реєстратора медичного відділення променевих методів діагностики (протокол від 31 грудня 2015 року № 1).

Наказом головного лікаря ДЗ "Дорожня поліклініка" ДТГО "Львівська залізниця" від 31 грудня 2015 року № 992/ос внесені запропоновані зміни до штатного розпису.

29 січня 2016 року державний центр зайнятості отримав направлену від 28 січня 2016 року відповідачем інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, згідно з якою підлягало вивільненню 10 реєстраторів медичних.

20 січня 2016 року ОСОБА_1 повідомлена про скорочення її посади та наступне вивільнення, однак відмовилася отримати письмове попередження і поставити в ньому підпис про ознайомлення, про що складено акт від 20 січня 2016 року.

17 лютого 2016 року відповідач звернувся до профспілкового комітету із поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Згідно з протоколом засідання профспілкового комітету ДЗ "Дорожня поліклініка" ДТГО "Львівська залізниця" від 19 лютого 2016 року № 68, яке відбулось у присутності ОСОБА_1, профспілковий комітет надав згоду на її звільнення.

Повідомленням від 24 лютого 2016 року ОСОБА_1 запропоновано роботу молодшої медсестри-прибиральниці жіночої консультації на період відпустки ОСОБА_2, яка перебуває у відпустці по догляду за онукою до 3 років, з посадовим окладом 1 393,00 грн.

Від запропонованої роботи ОСОБА_1 24 лютого 2016 року відмовилася, про що складено відповідний акт від 24 лютого 2016 року.

Профспілковий комітет розглянув подання адміністрації від 21 березня 2016 року і своїм рішенням від 21 березня 2016 року надав згоду на продовження дії рішення профспілкового комітету від 19 лютого 2016 року до 01 квітня 2016 року та звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штату, чисельності працівників і реорганізацію медичного закладу.

Наказом ДЗ "Дорожня поліклініка" ДТГО "Львівська залізниця" від 22 березня 2016 року № 221/ос ОСОБА_1 звільнено з роботи реєстратора медичного 31 березня 2016 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників.

Затвердженим штатним розписом з 01 квітня 2016 року у відділенні променевих методів діагностики передбачена 1 штатна одиниця реєстратора медичного. На цій посаді продовжила працювати ОСОБА_3

13 березня 2016 року діяльність юридичної особи ДЗ "Дорожня поліклініка" ДТГО "Львівська залізниця" припинено, її правонаступником є Комунальна 3-я міська поліклініка м. Львова.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивача звільнено з посади у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, що підтверджено матеріалами справи та визнано сторонами.

Факт змін в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності та штату працівників та реорганізацію медичного закладу, не заперечувався сторонами в процесі розгляду справи, перевірений і встановлений судом.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП Українипро наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Отже, при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. За умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, зазначені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.

Згідно з посадовою інструкцією реєстратора медичного кабінету флюорографії відділення променевих методів діагностики ДЗ "Дорожня поліклініка" та Класифікатором професій ДК 003:2010 ця посада належить до розділу "4.4 Технічні службовці", у зв`язку з чим неможливо здійснити визначення працівника з більш високою кваліфікацією. При розгляді питання щодо наявності у працівника переважного права на залишення на роботі має враховуватись продуктивність праці.

Індивідуальна продуктивність праці окремого працівника на конкретній дільниці виробництва також повинна визначатися на підставі фактичних результатів праці такого працівника (кількість продукції, фактично створюваної працівником за одиницю робочого часу), а не відповідно до потенційних можливостей такого працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника, то роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі вакантні посади (інша робота), яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду та які існували на день звільнення.

ОСОБА_1 було запропоновано роботу, яку вона могла виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду, проте позивач від неї відмовилася.

Твердження ОСОБА_1, про те, що інші вакансії станом на момент її звільнення та теперішній час в поліклініці існують є безпідставними та нічим не доведеними.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2, 3 статті 41цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України).

Згідно зі статтею 43 КЗпП України обґрунтоване письмове звернення власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Оскільки ОСОБА_1 була повідомлена про скорочення її посади та наступне вивільнення 20 січня 2016 року, відповідно до частини першої статті 49-2 КЗпП України її звільнення мало відбутись не пізніше 19 березня 2016 року.

Профспілковий комітет ДЗ "Дорожня поліклініка" ДТГО "Львівська залізниця" згоду на звільнення ОСОБА_1 надав 19 лютого 2016 року, тому трудовий договір мав бути розірваним до 19 березня 2016 року.

18 березня 2016 року позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати.

Ураховуючи, що 19 та 20 березня 2016 року були вихідними, затвердження 21 березня 2016 року управлінням охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради остаточного штатного розпису, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подання адміністрації ДЗ "Дорожня поліклініка" ДТГО "Львівська залізниця" від 21 березня 2016 року на продовження дії рішення профспілкового комітету від 19 лютого 2016 року та звільнення ОСОБА_1 було вимушеним та виправданим заходом для звільнення ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства, оскільки таке звільнення відбувалось у зв`язку із реорганізацією державного закладу на медичну установу комунальної форми власності, скорочення штату та чисельності працівників.

Рішення профспілкового комітету Дорожньої поліклініки від 21 березня 2016 року на подання адміністрації ДЗ "Дорожня поліклініка" ДТГО "Львівська залізниця" від 21 березня 2016 року, яким надано згоду на продовження дії рішення профспілкового комітету від 19 лютого 2016 року до 01 квітня 2016 року та звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штату, чисельності працівників і реорганізацію медичного закладу є мотивованим та правомірним.

На підставі викладеного та доказів, наданих сторонами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача мало місце скорочення штату, чисельності працівників і реорганізація медичного закладу, позивача належним чином попереджено про наступне звільнення, їй запропоновано іншу вакантну посаду, від якої вона відмовилася, профспілковий комітет ДЗ "Дорожня поліклініка" ДТГО "Львівська залізниця" надав згоду на звільнення ОСОБА_1, тому відповідач мав підстави для розірвання із позивачем трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Суд касаційної інстанції вважає, що такі висновки відповідають та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судом апеляційної інстанції правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, тому підстав для скасування постанови немає.

Доводи касаційної скарги на законність постанови суду апеляційної інстанції не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.