Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 363/2170/15-ц
провадження № 61-33684св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,
відповідачі: Вишгородська міська рада Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ПАТ "ПроКредит Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_11 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року у складі судді Чіркова Г. Є. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2017 року у складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Ігнатченко Н. В., Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Вишгородської міської ради Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ПАТ "ПроКредит Банк" про визнання незаконними та скасування рішення міської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та договору іпотеки.
Позовну заяву мотивував тим, що рішенням Вишгородської міської ради Київської області від 27 червня 2012 року №12/34 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам" всупереч вимог земельного і водного законодавства України, відповідачам передано у власність земельні ділянки загальною площею 1,0044 га для ведення індивідуального садівництва повністю за рахунок земель водного фонду, які не можуть перебувати у приватній власності на підставі приписів статей 59- 61, 83 Земельного кодексу України, і які знаходяться в межах затвердженої Генеральним планом м. Вишгорода 100-метрової прибережної захисної смуги Канівського водосховища р. Дніпро.
Зазначав, що відповідно до законодавства України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. При цьому відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Посилався на лист управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області від 20 квітня 2012 року № 433, у якому зазначено, що навколо обвідного каналу Київського водосховища (дренажний канал Київської ГЕС) в районі садівницького товариства "Ветеран-3" встановлена прибережна захисна смуга розміром 25 м від урізу води. Крім того, відповідно до інформації ДП "Київгеоінформатика" від 05 травня 2015 року № 01-01/386 передані у власність вищезазначеним громадянам земельні ділянки безпосередньо знаходяться у межах прибережної захисної смуги обвідного каналу Київського водосховища (дренажний канал Київської ГЕС), що підтверджується картографічними матеріалами.
З урахуванням наведеного, Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави просив: суд визнати незаконними та скасувати пункти 1-11 рішення Вишгородської міської ради Київської області від 27 червня 2012 року №12/34 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам", визнати недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки:
-серії ЯМ № 152716 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_11, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0209;
-серії ЯМ №152714 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_10, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0210;
-серії ЯМ №152713 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_9, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0214;
-серії ЯМ №152708 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_8, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0213;
-серії ЯМ №152711 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_7, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0218;
-серії ЯМ №152710 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_6, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0212;
-серії ЯМ №152707 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_5, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0211;
-серії ЯМ №152712 виданий 19 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_4, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0216;
-серії ЯМ №152706 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_3, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0215;
-серії ЯМ №152715 виданий 19 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_2, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0207;
-серії ЯМ №152709 виданий 26 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_1, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0217.
та договір іпотеки №FIL.15987-ІД1, укладений 28 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ "ПроКредит Банк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року позов першого заступника прокурора Київської області задоволено.
Визнано недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки:
-серії ЯМ №152716 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_11, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0209;
-серії ЯМ №152714 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_10, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0210;
-серії ЯМ №152713 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_9, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0214;
-серії ЯМ №152708 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_8, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0213;
-серії ЯМ №152711 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_7, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0218;
-серії ЯМ №152710 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_6, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0212;
-серії ЯМ №152707 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_5, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0211;
-серії ЯМ №152712 виданий 19 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_4, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0216;
-серії ЯМ №152706 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_3, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0215;
-серії ЯМ №152715 виданий 19 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_2, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0207;
-серії ЯМ №152709 виданий 26 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_1, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0217.
Визнано недійсним договір іпотеки №FIL.15987-ІД1, укладений 28 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ "ПроКредит Банк".
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі суперечить нормам статей 59, 83, 84 ЗК України.
Судом встановлено, що вказані земельні ділянки відповідачів повністю накладаються на прибережну захисну смугу, відтак з урахуванням вказаних вимог закону, фактичного розташування земельних ділянок та правових висновків ВСУ спірні земельні ділянки не можуть перебувати у приватній власності відповідачів, а тому рішення відповідача про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам слід визнати незаконним та скасувати.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_10 відхилено.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що передача спірних земельних ділянок у власність відповідачам була здійснена з порушенням вимог закону .
Апеляційний суд вказав, що спірні земельні ділянки знаходяться безпосередньо в акваторії Канівського водосховища (р. Дніпро) у межах м. Вишгород і повністю накладаються на затверджену генеральним планом м. Вишгород 100-метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища (р. Дніпро).
Колегія суддів відхилила як безпідставні доводи ОСОБА_10 про відсутність доказів виготовлення технічної документації та затвердженого проекту встановлення меж водоохоронних зон, у тому числі прибережних захисних смуг вздовж річок на території Канівського водосховища, затверджених відповідним рішенням уповноваженого органу, що свідчить про відсутність прибережних захисних смуг.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, що сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі суперечить нормам статей 59, 83, 84 ЗК України
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_11, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15)
у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)
касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про повне накладення спірних земельних ділянок на прибережну захисну смугу р. Дніпро, через що вони не можуть перебувати у приватній власності громадян, зроблені судами без врахування вимог закону.
Заявник вказує, що висновок Апеляційного суду Київської області про те, що спірні земельні ділянки розташовані безпосередньо в акваторії Канівського водосховища р. Дніпро і повністю накладаються на затверджену генеральним планом м. Вишгород 100 м захисну смугу Канівського водосховища не грунтуються на матеріалах справи і спростовуються довідкою Вишгородської міської ради про те, що прибережні (захисні) смуги в межах м. Вишгорода не встановлювалися, але суд апеляційної інстанції не звернув на це уваги, що свідчить про неповне з`ясування усіх обставин, що мають значення для ухвалення законного та справедливого рішення.
Зазначає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги висновок спеціаліста, у якому з прив`язкою до місцевості визначено, що спірні земельні ділянки розташовані біля штучно створеної гідротехнічної споруди - обвідного (дренажного) каналу Київської ГЕС.
Заявник посилається на те, що лист КДПГККГС "Київгеоінформатика" від 26 вересня 2016 року ґрунтується на викопіюванні з матеріалів космічної зйомки станом на 2011 рік і суперечить змісту листа того ж підприємства від 05 травня 2015 року, у якому вказано, що спірні земельні ділянки частково накладаються на прибережну захисну смугу, яка становить 25 м, що вказує на розташування земельних ділянок поряд з обвідним (дренажним) каналом.
Вказує, що з огляду на лист Дніпровського басейнового управління водних ресурсів Державного агенства водних ресурсів України спірні земельні ділянки розташовані поряд з обвідним каналом Київської ГЕС, а не як хибно встановлено судом "у безпосередній близькості до р. Дніпро в акваторії Канівського водосховища в межах 100-метрової захисної смуги".
Звертає увагу суду на те, що згідно з топографічним планом земельної ділянки, що належить ОСОБА_11, земельна ділянка площею 0,0930 га знаходиться на відстані в найближчій точці 27,73 м, в найвіддаленішій - 27,95 м по суходолу від урізу обвідного каналу до юридичної межі спірної земельної ділянки, що відповідає статті 88 Водного кодексу України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2018 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_11, у якому зазначив, що касаційна скарга є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.
Прокурор вказує, що відповідно до інформації ДПУДНДІПМ "Дніпромісто" від 14 вересня 2016 року № 129 дск та копії "Схеми планування обмежень та інженерної оцінки території" до Генерального плану м. Вишгород, оспорювані земельні ділянки знаходяться безпосередньо в акваторії Канівського водосховища (р. Дніпро) у межах м. Вишгород і повністю накладаються на затверджену генеральним планом м. Вишгород 100-метрову прибережну смугу Канівського водосховища (р. Дніпро).
При цьому зазначає, що після затвердження генерального плану м. Вишгород жодних рішень про зменшення прибережних захисних смуг водних об`єктів на території м. Вишгород міською радою не приймалося.
Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
Згідно з пунктами 1-11 рішення Вишгородської міської ради від 27 червня 2012 року №12/34 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам" ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 надано земельні ділянки загальною площею 1,0044 га для ведення індивідуального садівництва у м. Вишгороді.
На підставі вказаного рішення 19 та 20 липня 2012 року видано державні акти на право власності на земельні ділянки:
-серії ЯМ №152716 на ім`я ОСОБА_11, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0209, площею 0,0930 га,
-серії ЯМ №152714 на ім`я ОСОБА_10, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0210, площею 0,0930 га,
-серії ЯМ №152713 на ім`я ОСОБА_9, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0214, площею 0,0930 га,
-серії ЯМ №152708 на ім`я ОСОБА_8, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0213, площею 0,0930 га,
-серії ЯМ №152711 на ім`я ОСОБА_7, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0218, площею 0,0868 га,
-серії ЯМ №152710 на ім`я ОСОБА_6, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0212, площею 0,0930 га,
-серії ЯМ №152707 на ім`я ОСОБА_5, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0211, площею 0,0930 га,
-серії ЯМ №152712 на ім`я ОСОБА_4, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0216, площею 0,0868 га,
-серії ЯМ №152706 на ім`я ОСОБА_3, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0215, площею 0,0931 га,
-серії ЯМ №152715 на ім`я ОСОБА_2, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0207, площею 0,0930 га,
-серії ЯМ №152709 на ім`я ОСОБА_1, з кадастровим номером 3221810100:38:084:0217, площею 0,0868 га
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2014 року в рахунок часткового погашення заборгованості за Рамковою угодою № FW106579 від 30 листопада 2012 року та Договором про надання траншу №115.441116/FW106.579 від 28 жовтня 2013 року, звернуто стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства "ПроКредитБАНК" (заставодержателя найвищого пріоритету 1 черги) відповідно до Договору іпотеки № FIL.15987-ІД1 від 28 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ніколенко В. М., зареєстрованого в реєстрі за № 5875, а саме: земельну ділянку, загальною площею 0,0868 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3221810100:38:084:0217, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород та належить на праві власності ОСОБА_16 на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І. П. 16 серпня 2012 року за реєстровим номером 2152, на загальну суму заборгованості 510 240,06 грн., що підлягає сплаті позивачеві з вартості предмета іпотеки, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Згідно з листом Державного агентства водних ресурсів України №3/393 від 28 лютого 2013 року СТ "Ветеран-3" розташоване на масиві садових товариств "Дніпро" на землях м. Вишгород.
Відповідно до генерального плану м. Вишгород, погодженим Дніпровським басейним управлінням водних ресурсів у січні 2009 року ширина прибережної захисної смуги Канівського водосховища складає 100 м, ширина смуги відвідного каналу Київської ГЕС - 50 м.
Районним судом встановлено, що всі одинадцять спірних земельних ділянок знаходяться в безпосередній близькості до р. Дніпро, в акваторії Канівського водосховища, в межах 100-метрової прибережної захисної смуги на території СТ "Ветеран-3", в межах м. Вишгород.
Згідно із листом ДПУДНДІПМ "Діпромісто" від 14 вересня 2016 року № 129 дск та долученої до неї копії "Схеми планування обмежень та інженерної оцінки території" до генерального плану м. Вишгород, на час розробки вказаного генерального плану окремий комплексний проект землеустрою по визначенню меж прибережних захисних смуг водних об`єктів не розроблявся, тому ДПУДНДІПМ "Діпромісто" в генеральному плані надані містобудівні пропозиції щодо подальшого визначення відстаней від водних поверхонь Канівського водосховища р. Дніпро у розмірі 100 м.
Вказаний відвідний (дренажний) канал Київської ГЕС як гідротехнічна споруда знаходиться на північ від автодороги Київ - Десна на території Хотянівської сільської ради та обслуговується ПАТ "Укргідроенерго".
Землі, на яких він розташований, відповідно до виданого ПАТ "Укргідроенерго" філія "Каскад Київських ГЕС і ГАЕС" державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 140222 від 10 жовтня 2012 року загальною площею 66,4282 га перебувають у постійному користуванні вказаного товариства для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами.
Згідно з листом ПАТ "Укргідроенерго" від 25 липня 2016 року за № 20/964 спірні земельні ділянки не межують з територією вищевказаного відвідного (дренажного) каналу Київської ГЕС.
Відповідно до листа КДПГККГС "Київгеоінформатика" від 26 вересня 2016 року №01-01/997 земельні ділянки відповідачів повністю накладаються на землі водного фонду, а саме 100-метрову прибережну захисту смугу, встановлену згідно генерального плану м. Вишгород, який затверджено рішенням Вишгородської міської ради № 3/1 від 16 лютого 2011 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_11 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Згідно із частиною другою статті 3 ЦПК України у редакції 2004 року, чинній на час звернення прокурора з позовом, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час пред`явлення позову, покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.
Відповідно до положень статей 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення й землі водного фонду; віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.
За положеннями частини першої статті 3 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.
Частина друга статті 3 ВК України визначає, що до водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.
Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоч і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду.
Згідно з положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;
б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;
в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Статтею 59 ЗК України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Так, хоча й у частині першій статті 59 ЗК України передбачено, що такі землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, разом з тим стаття 59 ЗК України у частинах другій-четвертій закріплює обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість їх використання для визначених цілей на умовах оренди.
Відповідно до пункту "ґ" частини третьої статті 83 ЗК України та пункту "д" частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності взагалі не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків передбачених законодавством.
Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України, зокрема, громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).
Судами попередніх інстанцій встановлено СТ "Ветеран-3" розташоване на масиві садових товариств "Дніпро" на землях м. Вишгород. Згідно з Генеральним планом м. Вишгород, погодженим Дніпровським басейним управлінням водних ресурсів у січні 2009 року ширина прибережної захисної смуги Канівського водосховища складає 100 м, ширина смуги відведеного каналу Київської ГЕС - 50 м.
При цьому судами встановлено, що спірні земельні ділянки знаходяться в безпосередній близькості до р. Дніпро, в акваторії Канівського водосховища, в межах 100-метрової прибережної захисної смуги на території СТ "Ветеран-3", в межах м. Вишгород.
Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно визначили правові норми, що регулюють спірні правовідносини, належним чином проаналізували усі наявні у матеріалах справи документи, що містять інформацію про обставини, які підлягають доказуванню та дійшли правильного висновку про задоволення позову.
Зокрема, за змістом положень ЗК України (2768-14)
землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерела; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60- 62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.
Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо.
Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Доводи заявника про те, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано зроблено висновок, що спірні земельні ділянки розташовані безпосередньо в акваторії Канівського водосховища р. Дніпро і повністю накладаються на затверджену генеральним планом м. Вишгород 100 м, захисну смугу Канівського водосховища, не підтверджені при перегляді справи судом касаційної інстанції оскільки спростовуються документами, які підтверджують висновки судів.
Так, у відповіді на запит від 30 травня 2017 року № Д-1448 Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" зазначив, що в генеральному плані надані нормативні містобудівні пропозиції подальшого визначення меж прибережних захисних смуг водних об`єктів міста, в тому числі і на території ділянок СТ "Ветеран-3": від річки Дніпро, на ділянці нижче дамби Київської ГЕС, що є верхів`ям Канівського водосховища - нормативна прибережно-захисна смуга - 100 метрів (том 3 а. с. 83).
У відповіді на запит Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 05 травня 2015 року № 01-01/386 зазначено, що спірні земельні ділянки частково накладаються на землі водного фонду (том 1 а. с. 55).
У відповіді на запит Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 26 вересня 2016 року № 01-01/997 вказано, що спірні земельні ділянки повністю накладаються на землі водного фонду, а саме: на 100 метрову прибережну захисну смугу, встановлену згідно із генеральним планом м. Вишгород (том 2 а. с. 168).
Отож, колегія суддів дійшла до висновку, що судами попередніх інстанцій правильно надано оцінку зазначеним доказам та встановлено, що спірні земельні ділянки накладаються на 100 метрову прибережну захисну смугу, рішення Вишгородської міської ради Київської області від 27 червня 2012 року №12/34 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам" прийняте всупереч вимог земельного і водного законодавства України, державні акти на вказані земельні ділянки підлягають скасуванню.
Згідно із частиною першою статті 57 ЦПК 2004 року, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (абзац другий частини першої, частина друга статті 58 ЦПК 2004 року.
Відповідно до частини другої статті 59 ЦПК 2004 року, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК 2004 року, встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Прокурор довів у встановленому законом порядку, що оскаржувані пункти рішення міської ради прийняті, а державні акти видані з порушенням вимог законодавства.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотримання вимог статей 212- 215, 316 ЦПК України 2004 року повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, вірно встановили правовідносини, що склалися, дослідили і надали правову оцінку всім доказам у справі й доводам сторін і правильно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, ухвалили рішення про задоволення позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість його рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_11 залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк