розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Волинської області від 19 травня 2017 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Стрільчука В. А., Бовчалюка З. А.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 05 січня 2009 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 16 000 грн, зі сплатою 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Зазначений вище кредитний договір складається з заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та тарифами банку.

ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 12 травня 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 136 грн 05 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 16 216 грн 83 коп., заборгованість за відсотками -

4 564 грн 18 коп., пеня - 5 422 грн 47 коп., штрафи - 750 грн, штраф (фіксована частина) - 250 грн, штраф (процентна складова) - 1 220 грн 76 коп.

З урахуванням викладеного ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 26 136 грн 05 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 16 лютого 2017 року у складі судді Ониско Р. В. у задоволенні позовних вимог

ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк не надав суду договору, відповідно до якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі

16 000 грн, а також не було подано заяву, на підставі якої ОСОБА_2 надала згоду на встановлення кредитного ліміту у розмірі 16 000 грн. Крім того, Умови та Правила надання банківських послуг, які розміщенні на офіційному сайті банку з 29 липня 2009 року, який діяв на підставі ліцензії Національного банку України (далі - НБУ) № 22 від 29 липня 2009 року, можна брати до уваги лише із зазначеної дати, а не з дати написання ОСОБА_2 заяви - 05 січня 2009 року, при цьому судом зазначено, що надані позивачем копії Умов та Правил без зазначення дати їх прийняття, складені не державною мовою, а заборгованість за договором з кредитним лімітом

250 грн відсутня, тому позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" необґрунтовані.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 19 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 16 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 05 січня 2009 року у розмірі 26 136 грн 05 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що факт укладення між

ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_2 кредитного договору від 05 січня

2009 року підтверджується письмовою заявою позичальника, підписаною уповноваженою банком особою та відповідачем, у якій містяться усі істотні умови вказаного виду договору, в тому числі сума кредиту, валюта кредиту, право банку змінювати кредитний ліміт, згода позичальника про її інформування про стан платіжної картки за допомогою e-mail або SMS та інші умови. Свої зобов`язання ОСОБА_2 щодо погашення кредитної заборгованості за спірним договором належним чином не виконувала,

у зв`язку з чим, станом на 12 травня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 26 136 грн 05 коп., яка підтверджується наданим банком розрахунком заборгованості, тому, суд вважав, що позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у червні 2017 року, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року справу за позовом

ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2019 року касаційне провадження у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 342/180/17-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року касаційне провадження у цій справі поновлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що 05 січня 2009 року, вона підписала тільки заяву про бажання оформити на своє ім`я картку з кредитним лімітом у розмірі 250 грн. Їй не було запропоновано банком підписати договір на отримання споживчого кредиту, не повідомлено про істотні умови кредитного договору, та вона не підписувала заяви про надання окремих банківських послуг, передбачених пунктом 1.1.1.37. Правил надання банківських послуг, не підписувала і розписки про отримання платіжної картки.

Вважає кредитний договір таким, що є неукладеним (не відбувся), а заява

від 05 січня 2009 року на суму 250 грн не містить істотних умов договору, оскільки сторони не досягли згоди щодо істотних умов.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що факт укладення між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_2 кредитного договору від 05 січня 2009 року підтверджується письмовою заявою позичальника, підписаною уповноваженою банком особою та відповідачем, у якій містяться усі істотні умови вказаного виду договору, в тому числі сума кредиту, валюта кредиту, право банку змінювати кредитний ліміт, згода позичальника про її інформування про стан платіжної картки за допомогою e-mail або SMS та інші умови (а. с. 92-93, т. 1).

На підставі цього договору ОСОБА_2 отримала грошові кошти у розмірі 250 грн на картку № НОМЕР_1 .

Згідно з підпунктами 3.1.1., 3.1.3. Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на її лицевій стороні. По закінченню строку її дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо від клієнта не надійшло письмової заяви про закриття картрахунку або при виконанні інших умов договору

(а. с. 239, т. 1).

Відповідно до довідки банку ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором вперше надана картка неодноразово продовжувалася банком на новий строк шляхом надання їй карток з новим строком дії (а. с. 147, т. 1).

Також відповідно до умов договору банком неодноразово змінювався кредитний ліміт, останнє збільшення якого до 16 000 грн відбулось 06 лютого 2015 року, що підтверджується довідкою банку і отримані кошти

ОСОБА_2 активно використовувала, що підтверджується випискою по рахунку (а. с. 146, 149-176, т. 1, а. с. 58-62, т. 2).

ОСОБА_2 свої зобов`язання щодо погашення кредиту належним чином не виконувала і станом на 12 травня 2015 року загальна сума боргу за кредитним договором становила 26 136 грн 05 коп., з яких 16 216 грн

83 коп. - тіло кредиту, 4 564 грн 18 коп. - проценти за користування кредитом, 5 422 грн 47 коп. - пеня, 750 грн - штрафи, а також 250 грн - штраф (фіксована складова), 1 220 грн 76 коп. - штраф (процентна складова), у рахунок погашення якої внесено кошти у розмірі 2 538 грн 19 коп.

Пунктом 2 розділу І Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення) (а. с. 235, т. 1).

Кредитним договором передбачено сплату процентів позичальником до дня повернення кредиту за фактичну кількість календарних днів користування кредитом та передбачено штрафи за порушення строків погашення кредиту або сплати процентів і за необхідність звернення банку до суду (а. с. 92-93,

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційного інстанцій в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" процентів за користування кредитом, пені та штрафів не відповідають.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк", з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанку", а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з

ОСОБА_2 ПАТ КБ "ПриватБанк" було дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Крім того, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 05 січня 2009 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку ПАТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в

будь-який час, що свідчить про порушення його прав, ПАТ КБ "ПриватБанк" вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених статтею 412 ЦПК України, необхідно скасувати в частині стягнення 4 564 грн 18 коп. процентів за користування кредитними коштами, 5 422 грн 47 коп. пені,

750 грн штрафів, 250 грн штрафу (фіксована частина), а також 1 220 грн

76 коп. штрафу (процентна складова), відмовивши у задоволенні позовних вимог у цій частині.

При цьому апеляційний суд обґрунтовано зазначив про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 16 216 грн 83 коп.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

У зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги та відмову у позові в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором від 05 січня 2009 року у розмірі

4 564 грн 18 коп. процентів за користування кредитними коштами та

5 105 грн 04 коп. пені, що становить 37,35 % від суми позову, з ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 документально підтверджені судові витрати сплачені нею при поданні касаційної скарги у розмірі 597 грн 60 коп.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії Першої судової палати суддів Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Волинської області від 19 травня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором від 05 січня 2009 року у розмірі 4 564 грн 18 коп. процентів за користування кредитними коштами та 5 105 грн 04 коп. пені скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.

В частині стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором за тілом кредиту у розмірі 16 216 грн 83 коп. рішення Апеляційного суду Волинської області від 19 травня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 судовий збір сплачений за подання касаційної скарги пропорційно задоволеній частині у розмірі 597 грн 60 коп. (п`ятсот дев`яносто сім гривень шістдесят копійок).