Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 753/3326/17

провадження № 61-21667св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року у складі судді

Коренюк А. М. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого

2018 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Прокопчук Н. О.,

Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 березня 2007 року, яке набуло чинності,

ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати їй аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 лютого 2007 року, й до досягнення дитиною повноліття. Проте, ОСОБА_2 зазначене рішення суду повністю не виконується, у зв`язку з чим утворилась заборгованість по аліментам станом на 19 лютого 2016 року у розмірі 102 498 грн 08 коп., відповідно, розмір неустойки (пені) від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за період з жовтня 2008 року по лютий 2016 року становить 186 228 грн 60 коп., що й стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь за період з жовтня 2008 року по лютий

2016 року 186 228 грн 60 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада

2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 61 177 грн

90 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, 611 грн 77 коп. судового збору, а всього - 61 789 грн 67 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виникнення заборгованості по аліментам відбулась з вини платника аліментів, який є працездатною особою, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Незалежних від відповідача причин утворення заборгованості судом не встановлено.Позивачка просила стягнути з відповідача розмір неустойки (пені) від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за період з жовтня 2008 року по лютий 2016 року, що становить 186 228 грн 60 коп., проте до цієї вимоги суд застосовував строк позовної давності й стягнув неустойку (пеню) за останні три роки, що передують зверненню до суду з позовом, а саме з лютого 2014 року по лютий 2016 року в загальній сумі 61 177 грн 90 коп.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 суму неустойки (пені) по несплаченим аліментам за період з жовтня 2008 року по лютий 2016 року у розмірі 31 044 грн 24 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що змістом статті 196 СК України пеня нараховується на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилося стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється, виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Апеляційний суд посилався на правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16. Позовна давність не поширюється на правовідносини, які регулюються статтею 196 СK України, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені за весь період прострочення сплати аліментів. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка за прострочення виплати аліментів з розрахунку за формулою: заборгованість за аліментами за місяць, помножена на 1 % пені і на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, а загальна сума неустойки визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів за кожен місяць, у розмірі 31 044 грн 24 коп.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що пеня нараховується на всю суму несплати аліментів (заборгованості) за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тим місяцем, протягом якого не проводилось стягнення. Пеня нараховується до дня ухвалення судом рішення. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 послалася на правові позиції, викладені Верховним Судом України у постановах

від 11 вересня 2013 року у справі № 6-81цс13, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-149цс14, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-2022цс15, які по-іншому визначають порядок обчислення неустойки зі сплати аліментів, ніж ті, про які зазначив апеляційний суд.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області

від 14 лютого 2007 стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 лютого 2007 щомісячно та до досягнення дитиною повноліття (а. с. 11). Вказане рішення набрало законної сили.

На виконання зазначеного рішення 02 квітня 2009 року відкрито виконавче провадження № 12138025 (а. с. 12).

Відповідно до довідки державного виконавця Дарницького РВ ДВС

у м. Києві ГТУЮ у м. Києві від 11 липня 2016 року заборгованість

ОСОБА_2 по сплаті аліментів за період з жовтня 2008 року по лютий

2016 року становить 102 498 грн 08 коп. (а. с. 14).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а, отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць помножена на кількість днів заборгованості помножена на 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження

№ 14-616цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України, що суд врахував при встановленні доведеності вини відповідача.

Разом з тим, частково задовольняючи позовні вимоги

ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, та дійшов передчасного висновку про те, що неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Також вважав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка за прострочення виплати аліментів за період з жовтня 2008 року по лютий 2016 року, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати.

У зв`язку з наведеним оскаржувану постанову апеляційного суду не можна вважати законною й обґрунтованою.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості досліджувати докази, з`ясовувати обставини справи, необхідні для прийняття рішення, перешкоджає ухваленню нового судового рішення, а тому справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлене з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович