розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2016 року у складі судді Горулька О. М. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 05 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Бондаревської С. М., Карпушина Г. Л.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", зараз акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що 17 липня 2007 року між сторонами у справі укладено кредитний договір № PLOKGA00000082 за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 120 000,00 грн строком до 18 липня 2017 року. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором станом на 16 червня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 43 979,55 грн, з яких: заборгованість за кредитом -

37 797395 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 5 739,13 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом - 240,00 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором - 202,48 грн

АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" вказану заборгованість.

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами до АТ КБ "ПриватБанк" про зобов`язання вчинити певні дії.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що у 2008-2014 роках

АТ КБ "ПриватБанк" безпідставно збільшило тіло кредиту, кожного року на суму 1 502,00 грн. 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку, без повідомлення про це відповідачки збільшив процентну ставку за користування кредитом із базової 14,04 % річних до 26,83 % річних, при цьому жодних змін до самого кредитного договору та до графіка погашення кредиту не вносилося.

ОСОБА_1 просила зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" здійснити корегуючі операції по зниженню з 01 лютого 2009 року процентної ставки за користування зазначеним кредитом до рівня базової у розмірі 14,04 % річних; здійснити корегуючі операції щодо нарахування безпідставної пені за порушення умов договору; з урахуванням зазначених вище корегуючих операцій визначити нову прострочену заборгованість відповідачки за кредитним договором та скоригувати нарахування відсотків на цю прострочену заборгованість; зменшити заборгованість відповідачки по тілу кредиту з урахуванням безпідставного збільшення тіла кредиту 16 липня

2008 року, 16 липня 2009 року, 19 липня 2010 року, 15 липня 2011 року,

16 липня 2012 року та 16 липня 2014 року на суму 1 502,00 грн кожного разу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2016 року, з урахуванням ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2016 року про виправлення описки, позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 17 липня 2007 року № PLOKGA00000082, що виникла станом на 16 червня 2015 року, у розмірі 30 409,55 грн, у тому числі: поточна заборгованість за основною сумою кредиту - 30 409,55 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 304,10 грн.

Задовольняючи частково позов АТ КБ "ПриватБанк" суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 30 409,55 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 . При цьому, судом було враховано здійснені відповідні платежі в серпні - жовтні 2015 року в сумі 13 570,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою щорічно, але не регулярно вносилися платежі на погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків та комісії, у тому числі у розмірах, що перевищували розмір обов`язкового щомісячного платежу. Крім того, за умови кредитного договору, в якому сторонами обумовлено надання відповідачці кредиту на оплату страхових платежів згідно пунктів 2.1.3, 2.2.7 договору у розмірі

15 020,00 грн, та розміри щорічних страхових платежів в загальній сумі

1 502,00 грн, зазначені у вказаних вище договорах страхування, свідчать про згоду відповідачки на укладення цих договорів страхування на строк понад 12 місяців та підтверджують право позивача здійснювати щорічну виплату страхових платежів за рахунок кредиту.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 05 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

28 грудня 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 05 грудня

2016 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій категорично відмовились вивчати законність умов кредитного договору, умов договорів особистого страхування та страхування майна, їх пролонгацію. Суди керувалися припущеннями у своїх висновках, а не належними та допустимими доказами, вдаючись до маніпуляції. Судами взагалі не встановлено дійсного розміру заборгованості. Судами не надано оцінки безпідставному збільшенню в односторонньому порядку процентної ставки з 01 лютого 2009 року з 14,04 % до 26,83 % річних, про що ОСОБА_1 не була повідомлена. Судами безпідставно відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог. Судами не досліджено початок перебігу позовної давності.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Решетилівського районного суду Полтавської області.

У березні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Решетилівського районного суду полтавської області від 21 жовтня 2016 року відмовлено.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 06 червня 2019 року № 616/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-18702св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 17 липня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір

Згідно пункту 7.1 зазначеного вище договору, банк зобов`язався надати відповідачці кредит на строк з 17 липня2007 року по 17 липня 2017 року включно у сумі 135 020,00 грн, у тому числі: на власні потреби - у сумі

120 000,00 грн та на оплату страхових платежів згідно пунктів 2.1.3, 2.2.7 договору у розмірі 15 020,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % від суми виданого кредиту в момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати. Внесення щомісячних платежів здійснюється в період з 03 по 10 число кожного місяця.

Відповідно до графіка погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору і міститься у кредитній справі, розмір щомісячного обов`язкового платежу на погашення кредиту, сплати відсотків та комісії, становить 2 120,19 грн. Даний графік узгоджений та підписаний обома сторонами, що свідчить про те, що відповідачка була ознайомлена з цим графіком і їй були відомі строки та розмір внесення обов`язкових щомісячних мінімальних платежів.

Згідно пункту 2.3.1 кредитного договору, укладеного між сторонами у справі, банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон`юнктури ринку грошових ресурсів в Україні - зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10 %, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті. При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

09 січня 2009 року АТ КБ "ПриватБанк" надіслало боржниці лист, датований

31 грудня 2008 року, яким повідомив про зміну процентної ставки за кредитом, а саме -збільшення її до 26,83 % річних з 01 лютого 2009 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, будь яких заперечень з приводу збільшення процентної ставки ОСОБА_1 банку пред`явлено не було.

Відповідно до пункту 2.1.3 кредитного договору позичальник звернувся до банку про надання йому коштів на оплату чергових страхових платежів відповідно до Договорів страхування і доручає банку щорічно перераховувати необхідну для цього суму коштів.

Пунктом 2.2.7 кредитного договору передбачено обов`язок позичальника надати банку належним чином оформлені договори страхування заставного майна (у випадку укладання договору іпотеки) і договір особистого страхування. У разі неподання позичальником банку підтверджуючого документа про сплату чергових страхових платежів по погодженим з банком договорах страхування, банк сплачує страхові платежі за рахунок Кредиту.

На забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору

17 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір іпотеки, згідно якого відповідачка передала в іпотеку об`єкт нежилої нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

17 липня 2007 року між ОСОБА_1 та страховим агентом АТ КБ "ПриватБанк", який на підставі договору доручення на виконання страхових агентських послуг № 1 від 01 липня 2005 року та довіреності № 8608 від 14 листопада 2006 року діяв від імені страховика - закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" було укладено договори страхування майна - предмета іпотеки та особистого страхування відповідачки на строк з 17 липня 2007 року по 16 липня 2008 року включно.

Пунктом 9 договору страхування майна визначено розмір страхового платежу в сумі 920,00 грн.

Пунктом 10 договору страхування майна № PLOKG049286 передбачено, що при бажанні страхувальника застрахувати майно на строк більше 12 місяців та сплаті страхового платежу, зазначеного в пункті 9 цього договору, цей договір щорічно лонгується на такий же строк - до повного погашення кредитної заборгованості.

Пунктом 10 договору особистого страхування № PLOKL00049272 визначено розмір страхового платежу в сумі 600,00 грн.

Пунктом 11 договору особистого страхування передбачено, що при бажанні страхувальника застрахуватися на строк більше 12 місяців та сплаті страхового платежу, зазначеного в пункті 9 цього договору, цей договір щорічно лонгується на такий же строк - до повного погашення кредитної заборгованості.

Положення пункту 7.1 кредитного договору № PLOKGA00000082 від 17 липня 2007 року, в якому сторонами обумовлено надання відповідачці кредиту у розмірі на оплату страхових платежів згідно пунктів 2.1.3, 2.2.7 договору у розмірі 15 020,00 грн, та розміри щорічних страхових платежів в загальній сумі 1 502,00 грн, зазначені у вказаних вище договорах страхування, свідчать про згоду відповідачки на укладення цих договорів страхування на строк понад 12 місяців та підтверджують право позивача здійснювати щорічну виплату страхових платежів за рахунок кредиту.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (частина перша статті 1056-1 ЦК України).

' 'p' Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12 грудня 2008 року № 661-VI (661-17) , який набув чинності 09 січня 2009 року, положення ЦК України (435-15) доповнені статтею 1056-1, частиною другою якої передбачено, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Наведена редакція статті 1056-1 ЦК діяла до

16 жовтня 2011 року.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 30 409,55 грн. Умовами спірного кредитного договору передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов, банком дотримано встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, тому збільшення банком розміру процентної ставки в односторонньому порядку є правомірним, оскільки рішення про таку зміну було прийнято до набрання чинності Законом № 661-VI (661-17) . Суди дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк", врахувавши при цьому здійснені ОСОБА_1 відповідні платежі в серпні - жовтні 2015 року в сумі 13 570,00 грн. Також є правильним висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, оскільки зміст спірного договору не суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, зокрема Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , а також моральним засадам суспільства, в ньому передбачені всі умови, які є обов`язковими для цього виду договору, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, як права, так і обов`язки, а також відповідальність за неналежне виконання умов договору обох сторін, він підписаний обома сторонами, а тому є законним, правомочним, підлягає виконанню сторонами.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи заявника про те, що судами не досліджено початок перебігу позовної давності є безпідставними, оскільки, як встановлено судами, згідно наданих представником відповідачки копій чеків на здійснення ОСОБА_1 платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитом, після звернення позивача з даним позовом до суду за період з 07 серпня 2015 року по 08 жовтня

2015 року відповідачкою в рахунок погашення кредиту було сплачено

13 570,00 грн. Зазначені дії свідчать про визнання ОСОБА_1 боргу, а тому переривають перебіг позовної давності

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист пав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,

№ 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 05 грудня 2016 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.