розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року у складі судді Потапова О. О. та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 01 червня 2017 року у складі колегії суддів: Грох Л. М.,

Гринчука Р. С., Костенка А. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1988 року, який рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 09 серпня 2013 року розірвано. За час перебування сторін у шлюбі, ними придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а також автомобіль марки "Chevrolet AVEO", 2007 року випуску, номер кузова

№ НОМЕР_1 . ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири та на 1/2 частину автомобіля "Chevrolet AVEO".

В подальшому ОСОБА_1, уточнивши вимоги, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину спірної квартири - ідеальну частку та стягнути з ОСОБА_2 50 000,00 грн компенсації половини вартості відчуженого ним без її згоди автомобіля "Chevrolet AVEO".

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовані тим, що за час перебування сторін у шлюбі, між ОСОБА_2 та акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" 29 травня

2007 року укладено кредитний договір № HMWWGA00007434. Даний договір було укладено в інтересах сім`ї, погашення за яким здійснювалось за спільні кошти подружжя, а після розірвання шлюбу позивач самостійно погасив залишок за кредитом на суму 5 400,00 доларів США. Половина цієї суми 2 700,00 доларів США в еквіваленті становить 64 962,00 грн.

ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 64 962,00 грн боргу подружжя - половину коштів, сплачених ним після розірвання шлюбу на погашення кредиту.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року, з урахуванням додаткового рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 13 червня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 51,0 кв.м, яка складається з: 1 - коридору, 2 - кімнати, 3 - кухні, 4 - вбиральні, 5 - ванної,

6-кладової, 7 - кімнати, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Поділено майно, що є спільною сумісною власністю подружжя та виділено ОСОБА_1 компенсаційні кошти в розмірі

49 566,75 грн в рахунок відчуженого автомобіля "Сhevrolet AVEO", 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2, стягнуто їх з ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 086,80 грн.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Поділено майно, що є спільною сумісною власністю подружжя та виділено ОСОБА_2 компенсаційні кошти по кредитному договору

№ HMWWGA00007434 від 29 травня 2007 року в розмірі 2 700,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить70 240,50 грн, та стягнуто їх з ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 649,63 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2, місцевий суд виходив із того, що: спірна квартира була придбана подружжям за час перебування їх у шлюбі, а тому підлягає поділу між ними; спірний автомобіль також був придбаний подружжям за час шлюбу, проте був відчужений ОСОБА_2 після розірвання шлюбу та без згоди ОСОБА_1, а тому 1/2 частина вартості спірного автомобіля підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_2 ; кредитний договір від 29 травня 2007 року № HMWWGA00007434, укладений ОСОБА_2 у інтересах сім`ї, а тому кошти, які останній витратив на погашення заборгованості після розірвання шлюбу, а саме 1/2 їх частина, підлягає стягненню на його користь з ОСОБА_1 в розмірі 2 700,00 доларів США, що еквівалентно станом на час ухвалення рішення - 70 240,50 грн.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 01 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення судових витрат змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 21 572,69 грн компенсації сплачених ним коштів на виконання кредитного договору від 29 травня 2007 року № HMWWGA00007434, а також 215,68 грн понесених судових витрат.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення компенсації сплачених ОСОБА_2 коштів на виконання кредитного договору від 29 травня 2007 року № HMWWGA00007434, а також 215,68 грн понесених судових витрат, апеляційний суд виходив із того, що еквівалент 2 700,00 доларам США повинен розраховуватися за курсом станом на момент вчинення такої операції, тобто станом на 30 серпня 2013 року, 30 вересня

2013 року та 31 жовтня 2013 року.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

21 червня 2017 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення коштів в розмірі 49 566,75 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 14 000,00 грн, компенсації за 1/2 частину вартості автомобіля "Chevrolet AVEO", скасувати в частині стягнення витрат на автотоварознавче дослідження вартості автомобіля в сумі 1 843,20 грн, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін, скасувати рішення апеляційного суду Хмельницької області від 01 червня 2017 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що задовольняючи позовні вимоги про стягнення 49 566,75 грн вартості відчуженого автомобіля, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки довідки-рахунку серії НОМЕР_3 № НОМЕР_4 від 02 вересня 2015 року, згідно якої продаж автомобіля відбувся за 28 000,00 грн, а тому відшкодуванню підлягає сума в розмірі 14 000,00 грн. Суди не навели мотивів не врахування реальної вартості автомобіля в сумі 28 000,00 грн.

Оскільки експертиза, яка була призначена судом не була проведене, а тому судові витрати за її проведення безпідставно стягнуті саме з ОСОБА_2 .

Еквівалент грошових коштів, якими було погашено кредитну заборгованість в 2013 році, повинен обраховуватися згідно курсу валюти на день ухвалення судового рішення.

Доводи інших учасників справи:

11 жовтня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 01 червня 2017 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Віньковецького районного суду Хмельницької області.

Зупинено виконання рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 01 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.

У вересні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 06 червня 2019 року № 609/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-19729св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року та рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 01 червня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування 1/2 частини вартості автомобіля, зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та судових витрат на експертизу.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 01 червня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 щодо поділу спірної квартири, заявником не оскаржується, а тому відповідно до правил статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряється.

Короткий зміст фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 1988 року, який розірвано рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 09 серпня 2013 року.

За час перебування сторін у шлюбі, ними придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Також у шлюбі, 31 травня 2007 року, сторонами придбано автомобіль "Chevrolet AVEO", 2007 року впуску, номер кузова № НОМЕР_1, який 02 вересня 2015 року був відчужений ОСОБА_2 іншій особі - ОСОБА_4 .

В період шлюбу, 29 травня 2007 року ОСОБА_2 укладено кредитний договір з АТ КБ "ПриватБанк", за яким він отримав кредит в сумі 11 000,00 доларів США на споживчі цілі на строк до 26 травня 2017 року. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 сплачено за цим договором 5 400,00 доларів США.

Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 10 грудня 2015 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 по справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, якою на вирішення експертів постановлено два питання: про середню ринкову вартість спірного автомобіля без огляду автомобіля та про середню ринкову вартість відновленого після ДТП спірного автомобіля без огляду автомобіля.

Згідно з висновком судової товарознавчої експертизи від 09 лютого 2016 року № 4558/15-26; 1) середня ринкова вартість автомобіля "Chevrolet AVEO",

2007 року випуску, номер кузова № НОМЕР_1 складає 99 133,51 грн; 2) середня ринкова вартість автомобіля "Chevrolet AVEO",

2007 року випуску, номер кузова № НОМЕР_1 складає 89 220,16 грн.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2016 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 призначено по справі повторну судову автотоварознавчу експертизу, якою на вирішення експертизи поставлено два питання: про ринкову вартість спірного автомобіля на час проведення експертизи та про ринкову вартість спірного автомобіля станом на 02 вересня 2015 року.

Згідно повідомлення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03 травня 2017 року № 6279, апеляційному суду роз`яснено про неможливість надання висновків судової автотоварознавчої експертизи по цій справі з причин невиконання клопотання експерта, зокрема не надання автомобіля для обстеження та не прибуття сторін.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

За статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з частинами першою, другою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік, має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

За частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Зі змісту цієї норми випливає, що згода другого з подружжя подається у простій письмовій формі, якщо правочин, який укладається одним з подружжя за рахунок спільного майна, стосується цінного майна і разом з тим не вимагає нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації.

Відтак згода позивачки на укладення правочину щодо відчуження транспортного засобу підлягала оформленню у простій письмовій формі.

Згідно з пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного суду України № 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) , поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69- 72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що ОСОБА_2 відчужив автомобіль "Chevrolet AVEO", що є спільною сумісною власністю подружжя, без письмової згоди ОСОБА_1, тому правильним є висновок судів про те, що ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію вартості відчуженого майна в розмірі 49 566,75 грн.

Також є правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 саме 21 572,69 грн, що є еквівалентом 2 700,00 доларів США, компенсації сплачених ОСОБА_2 коштів на виконання умов кредитного договору від 29 травня 2007 року № HMWWGA00007434, оскільки сума таких коштів повинна бути визначена в еквіваленті саме на час вчинення такої оплати, а не на час ухвалення судового рішення, як зазначає ОСОБА_2 .

Правильним є висновок судів попередніх інстанцій про стягнення з

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 843,20 грн судових витрат, понесених ОСОБА_1 за проведення 09 лютого 2016 року судової автотоварознавчої експертизи, що відповідає правилам статті 88 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій).

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи заявника про те, що судами не правильно враховано висновок судової автотоварознавчої експертизи від 09 лютого 2016 року № 4558/15-26 що визначення вартості автомобіля, яка підлягає поділу, оскільки потрібно було брати до уваги довідку-рахунок від 02 вересня 2015 року № 295694, згідно якої автомобіль було відчужено за 28 000,00 грн, є безпідставними, так як заявник не був позбавлений можливості надати спірний автомобіль експерту при проведені повторної судової автотоварознавчої експертизи.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року в незміненій його частині щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 компенсації половини вартості автомобіля та вирішення питання щодо розподілу судових витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 01 червня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в цих частинах відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює виконання рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 01 червня 2017 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року в незміненій його частині щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 компенсації половини вартості автомобіля та вирішення питання щодо розподілу судових витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 01 червня 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -залишити без змін.

Поновити виконання рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 01 червня 2017 року.